АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

РОЗДІЛ ІІ. МОДУЛЬ І. «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ»

Читайте также:
  1. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  2. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 1 страница
  3. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 10 страница
  4. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 11 страница
  5. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 12 страница
  6. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 13 страница
  7. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 14 страница
  8. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 2 страница
  9. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 3 страница
  10. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 4 страница
  11. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 5 страница
  12. Бланк методики «Культурно-ценностный дифференциал» 6 страница

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.2. (ЗМ12): «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИБОРУ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ ШКОЛИ».

ПЛАН

1. Поняття «метод навчання», функції та класифікація методів навчання, використання різних методів навчання, в тому числі ігор;

2. ТМО використання різних методів навчання при навчанні математики молодших школярів.

3. Зв’язок методів навчання з цілями, змістом, засобами і організаційними формами навчання. ТМО вибору методів навчання відповідно конкретній дидактичній меті.

4. ТМО вибору методів навчання залежно від особливостей змісту математичного матеріалу.

5. ТМО вибору методів навчання відповідно засобам навчання.

6. ТМО вибору методів навчання залежно від організаційних форм навчання та вікових особливостей дітей.

ЛІТЕРАТУРА: І. Основна: [І] – С. 71-91; [2] – С. 18-27; [3] – С. 22-43; [5] - САВЧЕНКО О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: ”Абрис”, 1997. – С. 189-256. ІІ. Додаткова: [А-6;140-192], [Б-21;15-24], [Б-22;76-103,179-182], [В-4;38-51], [Д-7;175-209], [К-5;114-161], [К-30;12-15], [К-32;7-11], [М-19;71-92], [М-20;22-44], [О-17;248-262], [О-18;261-265], [О-19; 3-75], [Ф-11].

 

1. Поняття «метод навчання», функції та класифікація методів навчання, використання різних методів навчання, в тому числі ігор;

1. Вся історія школи, всі урядові постанови, спрямовані на вдосконалення системи освіти, не залишали поза увагою проблеми методів навчання. Як правило, вони вказували на необхідність приведення методів навчання у відповідність із змістом освіти, із вимогами життя. Наявність соціального замовлення спричиняла пошук методів ефективного його виконання. Саме тому, питання про методи навчання широко дискутувалося протягом всієї історії розвитку школи та дидактики. Це пояснюється тим, що з допомогою методів навчання реалізуються цілі та зміст, відбувається вибір засобів і форм навчання. Не зважаючи на те, що ця проблема ніколи не лишалася поза увагою науковців, її й досі не можна вважати остаточно розв'язаною. Суперечки велися, ведуться і, напевне, будуть вестися навколо таких проблем: що таке метод навчання? у чому суть методу навчання? що називати методом навчання? у чому полягають спільні та відмінні риси методів і прийомів навчання? як класифікувати методи навчання? тощо. Особливо загострилася ця проблема в умовах сьогодення, коли відбувається зміна парадигми освіти та перехід до особистісно-зорієнтованих технологій організації навчально-виховного процесу. Незважаючи на такий давній і сталий інтерес науковців і практиків до різних аспектів проблеми методів навчання, на основі аналізу літератури (роботи А.Алексюка, Ю.Бабанського, М.Данилова, І.Лернера, В.Онищука, М.Скаткіна, О.Савченко, М.Шилова та ін.) можна констатувати: не існує єдиного трактування та загальноприйнятого визначення поняття "метод навчання"; відсутня вичерпна, загальновизнана класифікація методів навчання.



Чим же обумовлюється такий стан справ із проблемою, яка досліджується протягом століть? У певній мірі це закономірно, бо навчальний процес - явище багатофакторне і значна частина його компонентів не вкладається у будь-які схеми. Крім того, ні один з методів навчання у реальному процесі не виступає і не застосовується у "чистому вигляді". Майстерність вчителя полягає в тому, щоб володіти ТМО вибору методів навчання, знати їх суть та особливості, уміти вибрати ті з них, які у конкретних умовах забезпечуватимуть оптимальне розв’язання завдань навчання, виховання та розвитку у навчальному процесі. У кінці ХІХ – на початку ХХ століття в літературі зустрічаються терміни: “метод вивчення чисел”, “метод вивчення дій”, “метод доцільних задач”. Це свідчить про те, що поняття метод трактується як характеристика системи викладу основного змісту початкового курсу арифметики. Саме тому слід виявити сутність цього поняття.

Якщо аналізувати спектр застосувань поняття "метод навчання" у посібниках з методики навчання математики, то знаходимо різні застосування та тлумачення цього терміну. Наприклад, у працях дореволюційних методистів широко використовуються такі поняття "метод вивчення чисел", "метод вивчення дій" тощо. Тут поняття "метод" використовується для характеристики системи викладу змісту початкового курсу математики. У працях С.Шохор-Троцького (див. Методика арифметики. Ч.І. - 7-е вид. - СПб., 1903.) розглядалася "метода доцільних задач", а це свідчить про те, що під методом (або "методою") він розуміє основний підхід до навчання. Аналіз педагогічної та методичної літератури дозволяє твердити, що поняття “метод навчання” використовується в ній і як характеристика системи розміщення матеріалу, і як характеристика ведучого принципу навчання (проблемний метод, метод програмованого навчання, методи комп'ютеризованого навчання тощо), і як метод пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція), і як розглядувані в курсі методи базової науки (метод розв'язування текстових задач за допомогою складання рівнянь) тощо. Таким чином, на основі наведених застосувань і тлумачень категорії “метод” можна твердити, що відбувається змішування трьох основних понять методики навчання: змісту, системи і методів навчання. Для того, щоб подолати цю суперечність, потрібно з'ясувати етимологію слова “метод” і виявити сучасне трактування поняття “метод навчання”. Термін "метод" (від грецького “metodos” - шлях дослідження, пізнання, теорія, вчення) має чимало значень і відтінків, завдяки чому термінологія, пов’язана зі словом "метод", досить широка і дещо неоднозначна. Категорія “метод” в наукознавстві трактується як спосіб організації практичного засвоєння і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта.

‡агрузка...

Подальший аналіз методичних посібників свідчить, що у методиці навчання математики в початкових класах входять і починають застосовуватися такі терміни "метод евристичної бесіди", "метод самостійної роботи учнів", "метод практичних робіт", "метод дидактичних ігор", "арифметичний і алгебраїчний методи розв’язування задач", "метод взаємо обернених задач" тощо. Підсумовуючи сказане, можна твердити, що використання, тлумачення і розуміння терміну "метод" неоднозначне. Це поняття застосовується, як справедливо зазначає М.Моро, у таких випадках: 1) для характеристики системи розміщення матеріалу; 2) для характеристики ведучого принципу навчання (метод програмованого навчання, метод проблемного навчання тощо); 3) для розгляду методів пізнання, які лежать в основі методів навчання (аналіз, синтез, порівняння тощо); 4) для розгляду в курсі шкільної математики методів базової науки (метод розв’язування рівнянь на основі залежності між компонентами і результатами арифметичних дій або розв’язування нерівностей методом підбору тощо).

Спільним у таких трактуваннях поняття "метод" є те, що відбувається, як справедливо зазначає М.Моро, змішування понять змісту навчання, системи навчання та методів навчання. Такий стан справ спричинив значну увагу до проблеми методів навчання, що обумовлюється такими обставинами:

· завданнями, які поставлені у нормативних документах, що регламентують роботу системи освіти (Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України, Державні освітні стандарти тощо);

· змінами у парадигмі системи освіти, коли на перший план виходять особистісно-гуманні та особистісно-зорієнтовані технології;

· переходом початкової школи на роботу за новими навчальними планами, програмами і підручниками;

· пошуками оптимальних методів навчання для реалізації цього змісту у навчальному процесі;

· для досягнення виховних і розвивальних результатів вивчення математики стало необхідним відшукати найефективніші методи навчання, спрямовані на задоволення потреб і запитів кожного школяра тощо.

Подальший розгляд питання про методи навчання неможливий без прийняття означення цього поняття, без уточнення його змісту та вибору деякої класифікації, як основної. Аналіз робіт з дидактики та методики навчання математики (роботи І.Лернера, М.Моро, А.Пишкала, О.Савченко, М.Скаткіна та iн.) дозволяє зробити висновок про те, що методи навчання нині тлумачаться як способи спільної діяльності вчителя та учнів, за допомогою яких реалізуються функції навчання у школі. Знаний український дидакт В.Онищук дає таке визначення: "методи навчання - це впорядковані системи взаємозв’язаних прийомів педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямовані на досягнення дидактичних, виховних і розвиваючих цілей" [119;175]. Не зупиняючись на недоліках і перевагах цього означення, будемо дотримуватися його у нашому подальшому викладі щодо методів навчання (Тих читачів, які не погоджуються з прийнятим означенням, відішлемо до робіт вищеназваних дослідників!).

Із курсу педагогіки Вам відомо, що методи навчання виконують певні функції, перелік і назви яких у різних авторів різні. Ми пропонуємо притримуватися класифікації, яка запропонована В.Онищуком, і містить наступні: 1) освітню або навчальнуфункцію методів навчання, яка полягає в тому, щоб озброїти учнів певним колом математичних знань, умінь і навичок; 2) виховну функцію методів навчання, яка спрямована на досягнення виховних результатів у процесі вивчення учнями курсу математики І-ІУ класів; 3) розвивальну функцію методів навчання, яка полягає в тому, щоб добитися оптимального розвитку молодших школярів при вивченні ними математики; 4) спонукальну або мотиваційнуфункцію методів навчання, яка призначена для формування пізнавального інтересу до вивчення математики молодшими школярами; 5) контрольно-корекційну функцію методів навчання, яка забезпечує успішне здійснення всіх інших функцій, дозволяє коригувати методи навчання і керувати навчальним процесом.

Кожен метод навчання являє собою систему зі складною структурою, яка містить такі компоненти: дидактичні прийоми навчання, прийоми розумової діяльності, мотивації, творчого підходу, моделювання, системно-структурний підхід. Дослідження дидактів засвідчили, що кожен метод навчання відзначається своєрідною комбінацією складових компонентів структури. Для досягнення оптимальних результатів у навчанні вчитель повинен добре знати структуру кожного з методів навчання та володіти ТМО їх добору та використання. На структуру методів навчання впливають загальноосвітня, виховна і розвивальна цілі уроку, зміст навчального матеріалу, засоби навчання, методичний апарат. На вибір методів навчання спричиняють вплив психологічні, вікові та індивідуальні особливості учнів і вчителя, рівень їх підготовки, можливості матеріально-технічної бази школи тощо.

Із курсу педагогіки відомо, що є різні класифікації методів навчання. Виникнення кожної нової класифікації обумовлювалося тими найактуальнішими напрямками удосконалення навчально-виховного процесу, які виникали на тому чи іншому етапі розвитку школи. Наявні класифікації методів навчання детально відображають різні сторони навчального процесу. Разом з тим, аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дозволяє стверджувати, що деякі автори використовують назви методів навчання, які запозичені з різних класифікацій, а це призводить до термінологічної плутанини. Іншим недоліком є те, що ряд науковців обмежується використанням якоїсь однієї класифікації, замовчуючи існування інших. Щоб позбутися цього недоліку, наведемо найбільш відомі класифікації методів навчання, залишаючи обґрунтування їхніх позитивних і негативних рис на розсуд читачів (Більш детально про це можна дізнатися у [60, 85, 119] та ін.).

Для правильної класифікації, як це вказано у 1.2, потрібно чітко визначитися з основою класифікації. Якщо за її основу обрати форми організації діяльності вчителя та учнів у процесі навчання, тобто зовнішні дії вчителя і учнів на навчальних заняттях, то виділяють три основних методи навчання: 1) виклад знань вчителем. 2) бесіду вчителя з учнями; 3) самостійну роботу учнів. Ця класифікація є історично найдавнішою і найчисельнішою за кількістю методів. Обравши за основу класифікації методів навчання джерело одержання знань, М.Верзілін, Є.Голант, Д.Лордкіпанідзе та ін. пропонують поділяти методи навчання на такі групи: словесні (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, робота з підручником); наочні (спостереження, демонстрації, ілюстрації); практичні (вправи, задачі, лабораторні, графічні та практичні роботи).

І.Лернер і М.Скаткін обрали за основу класифікації спосіб здобування знань, виділяючи при цьому принаймні три групи методів навчання: а) репродуктивні, які вимагають відтворення одержаних знань або їх застосування в умовах, аналогічних тим, у яких ці знання здобувалися; б) евристичні, при застосуванні яких навчання будується так, щоб знання набувалися дітьми у процесі пошуку, що спрямовується і скеровується вчителем або підручником; в) дослідницькі методи, при використанні яких учні набувають певних нових знань у процесі самостійно організованого і здійснюваного спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування тощо.

Обравши за основу класифікації різні рівні пізнавальної діяльності учнів, вони виділяють пояснювально–ілюстративні, ілюстративно-репродуктивні, проблемні та творчі методи навчання. Якщо за основу класифікації обрати активність учнів, то Є.Голант виділяє пасивні і активні методи навчання. М.Махмутов за основу класифікації методів навчання і учіння обрав рівень проблемності засвоєння знаньі рівень ефективності учіння, виділивши методи навчання і методи учіння. Сказане можна представити у вигляді таблиці № 2.1.

 

Таблиця № 2.1. “Класифікація методів навчання за М.Махмутовим”.

 

МЕТОДИ НАВЧАННЯ МЕТОДИ УЧІННЯ
1.Інформаційно-пояснювальний. 2.Пояснювальний. 3.Інструктивно-практичний. 4.Пояснювально-спонукальний. 5.Спонукальний. 1.Виконавський. 2.Репродуктивний. 3.Продуктивно-практичний. 4.Частково-пошуковий. 5.Пошуковий.

 

Академік Ю.Бабанський на основі цілісного підходу до процесу навчання виділяє три групи методів: 1) методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні та практичні (аспект передачі та сприймання навчальної інформації); індуктивні та дедуктивні (логічний аспект); репродуктивні та проблемно-пошукові (аспект мислення); самостійної роботи та роботи під керівництвом вчителя (аспект управління учінням); 2) методи стимулювання і мотивації: інтерес до учіння; обов’язок і відповідальність у навчанні; 3) методи контролю та самоконтролю у навчанні: усний, письмовий, лабораторно-практичний.

Якщо за основу класифікації взяти характеристику міркувань, які лежать в основі здобування знань, то можна виділити: 1) метод індукції; 2) метод дедукції; 3) метод міркувань за аналогією тощо. Вказані методи використовуються як у математиці, так і в інших науках. Існують класифікації методів навчання, які одночасно враховують дві або три ознаки (класифікація Н.Верзіліна, А.Алексюка, В.Паламарчук, Ю.Бабанського). Отже, цілком природно, що вони знайшли своє місце у процесі навчання математики, бо є загальними методами пізнання. Слід підкреслити, що наведені класифікації методів навчання перетинаються, але це не тільки не заважає, але й допомагає вчителеві у розв’язанні навчальних завдань. Позитивним моментом наявності різних класифікацій слід вважати те, що це дозволяє глибше проникнути у сутність процесу навчання, але негативним є те, що існування різних класифікацій призводить до термінологічної плутанини, яка спричиняється використанням різних назв методів навчання із різних класифікацій, які мають різне тлумачення. Кожен вправі обрати будь-яку класифікацію за основну, але при цьому важливо не використовувати термінів, які належать різним класифікаціям. На основі аналізу методичної літератури можна констатувати, що потрібне комплексне використання наведених класифікацій, що відкриє можливості для більш повної і якісної характеристики здійснення функцій навчання у процесі вивчення дітьми того чи іншого предмету.

Аналіз досвіду роботи вчителів початкових класів, специфіка початкової школи та курсу математики 1-4-х класів обумовлює те, що ми за основну класифікацію приймемо ту, основою якої є джерело одержання знань. Отже, ми будемо розглядати три таких групи методів навчання:

· словесні, до яких будемо відносити усний виклад навчального матеріалу вчителем, друковане слово у підручнику, розповідь вчителя, пояснення вчителя, лекція вчителя. Всі ці методи навчання мають монологічну основу і різні діалогічні форми. До них будемо відносити різні види бесід;

· наочні методи навчання. До них відносимо демонстрації і ілюстрації;

· практичні методи навчання. До них відносимо навчальні вправи, ігрові вправи, лабораторні дослідження, практичні роботи.

Проблема вибору найефективнішого методу навчання є однією із найскладніших, яка, на жаль, ще не одержала свого остаточного розв'язання. Це пояснюється значною кількістю факторів, які впливають на засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Разом з тим, обираючи метод навчання, вчитель повинен враховувати: цілі навчання, зміст, наявність засобів навчання, використовувані форми організації навчання, власну підготовку та уподобання, вікові та індивідуальні особливості учнів.

Як показує аналіз різних систем навчання і різноманітних навчальних технологій, всі вони мають, принаймні, п’ять структурних компонентів: цілі, зміст, методи, засоби та організаційні форми навчання. Ведучим компонентом є цілі навчання, які впливають на решту компонентів. Від того, які цілі поставлені у навчанні, і будуть обиратися методи навчання, зміст, засоби і форми навчання. Одним із основних компонентів системи є методи навчання, які впливають, в першу чергу, на засоби і форми навчання і опосередковано на цілі та зміст навчання. Взаємозв'язки між цими компонентами можна представити у вигляді такого графа (див. схему № 2.3.).

 

                           
   
Цілі навчання
     
Методи навчання
 
 
Зміст навчання
 
 
   
Засоби навчання
 
Форми навчання
 
   
 
   

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.01 сек.)