АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Технічне обслуговування обладнання нафтосховищ. Технічне обслуговування резервуарів

Читайте также:
  1. Агрохімічне забезпечення і обслуговування
  2. Агрохімічне обслуговування органічного сільського господарства
  3. Аналітичний метод розрахунку кількості технічного обслуговування і ремонту тракторів
  4. Безпечність виробничого обладнання.
  5. БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ
  6. Будова та експлуатація обладнання
  7. Вибір і розрахунок кількості технологічного обладнання
  8. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Класифікація кредитного портфеля
  9. Диференційований підхід до обслуговування різних груп музейних відвідувачів
  10. Забезпеченість інженерно-технічних комплексів основним ремнтно-діагностичним обладнанням
  11. Здавання машин на технічне обслуговування (ремонт)
  12. Зовнішній борг та проблеми його обслуговування

Однією з основних умов зберігання якості нафтопродуктів є чистота резервуарів, особливо для дизельного палива.

Для резервуарів з арматурою і системою трубопроводів встановлені такі види технічного обслуговування: ЩТО виконують перед початком зміни, у процесі роботи і після закінчення, ТО-1 через кожні шість, а ТО-2 через 12 місяців для резервуарів з дизельним паливом і через кожні 24 місяці для резервуарів з бензином та оливою.

Зовнішнім оглядом перевіряють технічний стан трубопроводів, фланцевих та різьбових з'єднань, зварних швів на резервуарах і трубопроводах, заземлення, комплектність і технічний стан арматури на кришці резервуара (дихальний клапан, керування хлопавкою, щільність прилягання кришки). З наземних резервуарів зливають відстій, відкривають вентилі, крани та хлопавку (при її наявності).

Протягом зміни контролюють щільність з'єднань. У кінці робочого дня закривають вентилі, крани та хлопавку.

ТО-1.Виконують роботи ЩТОі, крім того, очищають від пилу та бруду дихальний клапан, перевіряють його щільність, в разі необхідності регулюють на тиск і розрідження, очищають від пилу та бруду, продувають стиснутим повітрям вогневий запобіжник, замінюють прокладки кришки горловини, замірного люка і підфарбовують резервуар, якщо він підземний – промивають сітку всмоктувального клапана.

ТО-2.Виконують роботи технічного обслуговування ТО-і, крім того, зливають паливо з резервуара, чистять і миють його, перевіряють на щільність, при потребі фарбують.

Для зливання відстою через водогрязезливну пробку (03-849) необхідно відкрити запобіжний ковпак, повністю викрутити малу пробку, а потім поступово велику. Треба стежити за зливанням відстою з малої пробки. Як тільки з отвору почне витікати чисте паливо, слід закрутити велику пробку, а потім малу.

Відкидний козирок, встановлений над зливним отвором всередині резервуара, повинен знаходитись у горизонтальному положенні. При відкинутому козирку зливається чисте паливо.

Зливати брудні залишки під час очищення резервуара слід через отвір великої пробки, при цьому упор необхідно відвести вбік.

У резервуарах, обладнаних водогрязезливною пробкою (03-3062), викручують пробку-заглушку з корпуса, а на її місце вставляють зливний штуцер. Конічна частина штуцера впирається в клапан, піднімаючи його отвір для зливання відстою. Через штуцер, сполучений із шлангом, відстій зливається невеликим струменем. Повністю закручувати штуцер в корпус не рекомендується, оскільки при цьому засмоктуються верхні (чисті) шари палива. , Як тільки з шланга витікатиме чисте паливо, зливання припиняють. Штуцер викручують і на його місце знову встановлюють пробку-заглушку. Коли необхідно швидко злити нафтопродукти, особливо перед очищенням резервуара, зливний штуцер закручують в корпус повністю.



При очищенні резервуара чи підготовці його до ремонту викручують повністю корпус пробки. В цей час перевіряють щільність посадки клапана в гніздо.

На нафтосховищах сільгосппідприємств застосовують горизонтальні резервуари, необладнані водогрязеспускними пробками. З нихбруд і воду можна видалити за допомогою ручного насоса і рукава з наконечником або пересувної мийної установки ОМ-2308А через відкриту горловину резервуара.

Починати очищення резервуарів можна лише при наявності письмового дозволу керівництва господарства після проведення інструктажу з працівниками і вживання необхідних заходів протипожежної безпеки з суворим дотриманням правил техніки безпеки.

Під час ремонту резервуарів з проведенням газо- чи електрозварювальних робіт складають акт, в якому зазначають номер резервуара та його місткість; операції, які були виконані при дегазації; концентрацію парів нафтопродукції, прізвища ланкового і працівників, які проводили дегазацію. Потім на основі акта головний інженер господарства робить висновок і дає дозвіл на проведення зварних робіт. Робітники, яким доручено очищення резервуарів, повинні вміти користуватися засобами індивідуального захисту під час роботи всередині резервуара, а також надавати першу допомогу при нещасних випадках.

Незалежно від кваліфікації працівників відповідальний керівник зобов'язаний проінструктувати їх, перевірити знання правил з протипожежної і техніки безпеки, а також перевірити обладнання, інвентар та засоби індивідуального захисту. До роботи по очищенню резервуарів не допускають, підлітків, а також жінок незалежно від віку.

‡агрузка...

Очищають резервуари вручну чи за допомогою мийного агрегату з використанням мийних препаратів.

Працівник у резервуарі збирає скребком бруд, іржу та воду у відро, а потім через горловину видаляє їх назовні.

Якщо резервуар обладнаний водогрязеспускною пробкою, відкидають козирок і відгвинчують велику пробку (03-849) чи повністю корпус (водогрязеспускна пробка 03-3062) та видаляють залишки бруду через отвір у відро.

Вибрані з резервуара іржу, бруд і воду збирають у спеціальну тару, а потім вивозять .з території нафтосховища у відведене для цього місце.

Резервуари для бензину і дизельного палива додатково промивають розчинником — гасом. Для цього працівник у протигазі за допомогою рукава з розпилювачем спрямовує струмінь гасу через горловину резервуара на стінки. Нагнітати гас можна ручним насосом. При необхідності стінки нижньої частини резервуара протирають бавовняною ганчіркою, змоченою гасом.

Для механізованого очищення використовують мийну установку ОМ-2308А, якою здійснюють миття гарячим розчином МЛ-2, МЛ-10 або МА-20, очищення і дегазацію резервуара.

Після того як резервуар очищено, закривають відкидний козирок водогрязеспускної пробки, загвинчують пробки, з'єднують трубопровід, щільно закривають кришку і монтують нафтоарматуру. Потім перевіряють герметичність дихального клапана і щільність з'єднання кришки горловини за допомогою спеціального привода. Останній встановлюють між фланцями вогневого запобіжника і дихальним клапаном прямо на резервуар. Перевіряють герметичність резервуара так. Відкривають клапан крана і підвищують тиск в резервуарі за допомогою агрегату АТУ-А до 40 кПа (0,4 кгс/см2). Після цього клапан закривають і стежать за тиском по манометру. Якщо тиск падає, необхідно всі місця можливого витікання змочити мильною водою. Поява пухирів укаже на нещільність в з'єднаннях і швах.

Таким чином перевіряють роботу дихального клапана на герметичність, доводячи тиск до межі спрацьовування його 25 кПа (0,25 кгс/см2). Момент спрацьовування визначають за клацанням, яке виникає при відкритті тарілки клапана і ударі об сідло, а також за показаннями манометра. При необхідності клапан регулюють на стенді.'

Під час випробування дихального клапана на надлишковий тиск бачок відключають вентилем і в стакан стенда ручним насосом подають повітря. Величину надлишкового тиску фіксують за вакуум-манометром. При перевірці на розрідження патрубок від насоса перекривають вентилем. Зливаючи воду з бачка через вентиль, в системі створюють розрідження. Дихальний клапан вважають справним, якщо він відкривається при тиску не більше 20...25 кПа (0,2...0,25 кгс/см 2), а при розрідженні4 не більше 1 кПа (0,01 кгс/см2).

Вогневий запобіжник очищають від бруду два рази на рік перед весняно-літнім і осінньо-зимовим сезоном. Промивають гасом пакет з гофрованою стрічкою чи набивкою, а потім продувають стиснутим повітрям.

Під час технічного обслуговування резервуара для зберігання дизельного палива треба перевірити роботу і герметичність з'єднань плаваючого паливоприймача, а для інших палив – роботу керування хлопавкою. Для перевірки герметичності воду наливають у приймальну трубу паливоприймача, піднятого на висоту до 1 м, із закритим роздавальним патрубком. Вода не повинна просочуватися через рухомі та фланцеві з'єднання.

При заповненні резервуара паливом поплавок паливоприймача має бути зануреним У верхній шар палива на половину своєї місткості. Положення поплавка в резервуарі необхідно систематично перевіряти за допомогою гака через замірний люк.

Таблиця 39 Склад замазок для усунення тріщин в резервуарах та нафтоарматурі, масові частини

Компоненти Величина тріщин, мм
до 20 20... 1500 понад 1500
Епоксидна смола Дибутилфталат Поліетиленполіамін Залізний порошок Склотканина чи технічна бязь 10.. 15 – – 3-4 шари

* Залізний порошок можна замінити цементом марки 400 в кількості 120 масових частин.

Під час роботи хлопавки перевіряють щільність прилягання тяги ущільнення. Для цього його змочують мильною водою і, якщо повітря просочується при нагнітанні у резервуар, необхідно підтягнути гумові ущільнення за допомогою грандбукси, а при повному спрацюванні останніх замінити їх.

Довжина троса для піднімання кришки хлопавки повинна забезпечити вільне піднімання та опускання клапана.

Щоб перевірити щільність прилягання вузла кришки до корпуса хлопавки, на сідло наносять шар фарби, а потім кришку закривають. Вузол справний, якщо на кришці залишиться повний відбиток кромки сідла. При неповному відбитку необхідно притерти кришку до сідла.

Невеликі мікроскопічні тріщини, через які потіють резервуари і арматура, а також невеликі отвори, через які підтікає паливо, замазують аварійною замазкою на синтетичній основі. її виготовляють з епоксидної смоли ЭД-5 чи ЭД-6, затвердника (поліетиленоліамін чи гексаметилендіамін), пластифікатора (дибутилфталат), наповнювача і армуючого матеріалу (склотканина, капрон тощо).

Склад синтетичної замазки, виготовленої на основі епоксидної смоли, для усунення дефектів в резервуарах і нафто-арматурі, наведено в таблиці 39

Замазки виготовляють так: наповнювач (залізний порошок, цемент, алюмінієва пудра) висушують при температурі ПО...120°С протягом 2,5...З год. Затвердник видержують при температурі 110...115°С протягом 3 год. Місткість з епоксидною смолою нагрівають у воді до температури 60...70°С. До необхідної кількості смоли вводять невеликими порціями пластифікатор (дибутилфталат). Суміш старанно перемішують 5...6хв. Потім додають наповнювач і ще раз перемішують 5...7хв. За 20...30хв до використання до суміші вводять невеликими порціями відповідно до рецепта затвердник (поліетиленполіамін) і старанно перемішують 5... 7хв.

Слід пам'ятати, що до внесення затвердника суміш може зберігатися тривалий час в герметично закритому посуді при температурі 15...20°С, а із затвердником не більше 40...50 хв.

Затвердник вводять після того, як повністю підготують до ремонту місце дефекту. Всі роботи по приготуванню замазки слід виконувати у витяжній шафі чи на робочому місці з вентиляцією, суворо дотримуючись техніки безпеки.

Місця, що підлягають замазуванню, старанно очищають (до металевого блиску) металевою щіткою від іржі, фарби і масла, а потім протирають авіаційним бензином (Б-70) чи ацетоном. Металевим або дерев'яним шпателем наносять замазку і просушують 30...50 год. при температурі 20°С до повного затвердіння.

Товщина шару і порядок нанесення епоксидної замазки залежать від пошкодження обладнання. Після того як замазка затвердне, її фарбують свинцевим білилом.

На великі пробоїни накладають металеві латки з листової сталі такого розміру, щоб на 5...6мм перекрити краї її.

Поверхню латки і місце її накладання старанно зачищають бензином чи ацетоном, наносять шар замазки товщиною не більше 2...3мм. На краї накладеної латки знову наносять шар замазки і витримують, до повного затвердіння при температурі 20° протягом 48 год. При ремонті тріщин на їх кінцях розсвердлюють отвори діаметром 2,5... 3мм, а саму тріщину обробляють зубилом чи свердлом на глибину 2,0...2,5мм і на ширину 6...8мм.

Для негайного усунення підтікання нафтопродуктів через тріщини в обладаниях випускають спеціальний набір ОП-1764 матеріалів та інструментів. Він складається з ящика, де знаходяться банки з сумішами епоксидної смоли з дибутилфталатом і епоксидної смоли, дибутилфталатом та залізним порошком, флакона з ацетоном і поліетиленполіаміном, металеві щітка та штир; зубило, крейцмейсель, ролик для прикочування; шпатель, щіточки, ванночка, мірники, крапельниця, мильний крем, склотканина, скломит, бавовняна тканина, шліфувальна шкірка, дріт і тонколистова оцинкована жерсть.

Якщо під час ремонту необхідне газо- чи електрозварювання, – резервуар дегазують парою з наступною вентиляцією. Після цього видаляють рештки нафтопродукту та іржі.

Спочатку резервуар підігрівають при закритій горловині, потім 5...6год пропарюють при відкритій і провітрюють .1.. .З доби.

Таблиця 40 Синтетичні мийні препарати для очищення резервуарів від залишків нафтопродуктів.

Нафтопродукт Марка препарату Концентрація у воді, %
Бензин, дизельне паливо Оливасира нафта Мазут М-Л-10 МЛ-20 МЛ-2 1,0 0,25… 0,3 0,5...0,6

 

Дегазацію резервуарів на нафтосховищах сільгосппідприємств можна виконувати за допомогою пересувної мийної установки ОМ-2308A мийним синтетичним препаратом МЛ. При використанні установки дегазація резервуара місткістю 5 м3 триває не більше 20...25 хв. Перелік синтетичних мийних препаратів та їх призначення наведені в таблиці 40.

Після дегазації з резервуара беруть пробу повітря і визначають наявність у ньому вибухонебезпечної пари нафтопродуктів за допомогою газоаналізаторів ПГФ-11, УГ-2 чи ГБ-3.

Резервуар вибухобезпечний, якщо вміст пари нафтопродуктів в. ньому не перевищує 0,3 мг/л повітря. У протилежному випадку дегазацію повторюють.

Розчин мийного синтетичного препарату утворює з нафтопродуктами емульсію, яку відкачують насосом у місткість, де від неї відокремлюють нафтопродукт. Після фільтрації розчин можна повторно використовувати до 25 разів. Із застосуванням препарату МЛ скорочуються затрати ручної праці на очищення, забезпечується необхідна дегазація резервуара, що дає можливість без додаткового пропарювання ремонтувати його із застосуванням газо- чи електрозварювання.

Зовні резервуари нафтосховищ фарбують у світлі тони бітумною, олійною або нітрофарбою. Перед фарбуванням поверхню очищають від бруду, іржі, оливи старої фарби металевою щіткою чи хімічним способом.

При хімічній обробці застосовують змивки СД і АФТ-.1. Суміш готують на місці робіт. Для цього у скляний чи емальований посуд наливають 45 частин ацетону, 40 бензолу і 8 частин технічного спирту, потім перемішують, добавляючи 7 частин парафіну. Суміш наносять щіткою на поверхню резервуара. Через 10... 15 хв резервуар очищають від старої фарби скребком. Після цього поверхню протирають гасом до сухого стану, а потім знежирюють уайт-спіритом чи не-етильованим бензином.

Найчастіше для фарбування резервуарів у господарствах використовують бітумну фарбу АЛ-177, яка добре відбиває сонячні промені. До її складу входять лак № 177, алюмінієва пудра ПАК-3 чи ПАК-4, уайт-спірит або скипидар.

Таблиця 41Склад і витрати фарбувальних матеріалів фарбопультом, кг на 100 м2 поверхні

Роботи Лак Алюмінієва пудра ПАК-3 або ПАК-4 Уайт-спірит
Грунтування 12,0 1,0
Фарбування: перший шар другий шар   7,2 6,4 0,8 1.6   1.0 1,0

Фарбують поверхню резервуара у такій послідовності: наносять грунтовку, потім два шари фарби. Складові витрати фарби на 100 м2 поверхні резервуара при використанні фарбопульта наведені в таблиці 41

Для покриття вручну (щіткою) 100 м2 поверхні резервуара необхідно 5 кг алюмінієвої пудри, 17 лаку і 3...4 кг уайт-спіриту. Грунтівку ікожний шар фарби висушують при температурі 20 °С протягом 24 год., тому фарбувати резервуари необхідно літом у теплу погоду.

Крім того, резервуари фарбують також фарбами такого складу: 0,9 кг алюмінієвої пудри і 4,4 кг оліфи; 14... 16 % алюмінієвої пудри, 50...55 оліфи, 23...25 уайт-спіриту і 5... 6 % сикативу; 80 % сухого цинкового білила і 20 % оліфи; 56 % сухого білила, 33 лляної оливи 0,1 сикативу і 10,6 % оліфи.

В окремих випадках можна використовувати нітроемаль НКО, яку наносять на поверхню резервуара, покриту грунтівкою № 138 або ГФ-020.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.169 сек.)