Поняття “економічна безпека”, його визначення, категорії і зміст

Необхідно підкреслити, що поняття "економічна безпека" досить складне та має неоднозначне визначення як у теоретичному, так і в практично-політичному плані. Це поняття, яке досить добре відоме в практиці діяльності управлінських структур західних країн, допускає досить широке трактування. Так у широкому розумінні цього поняття економічна безпека –це стан, за якого народ (через державу) може суверенно, без втручання й тиску ззовні визначити шляхи й форми свого економічного розвитку. Інакше кажучи, визначити економічну безпеку можна як стан, рівень розвитку економічної системи, яка характеризується стійкістю щодо впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, що створюють загрозу для суспільства. Це поєднання умов та чинників, які мають змогу при мінімальних витратах (економічного, політичного, екологічного, воєнного, інформаційного характеру) найбільш повно виражати національний інтерес із метою всебічної реалізації потенційних можливостей суспільства на базі стійкого економічного розвитку.

Життєво важливі інтереси – це забезпечення виживання в широкому розумінні слова, що передбачає прийнятний для всіх соціальних груп ступінь особистої та матеріальної незалежності; збереження територіальної цілісності й національно-політичної стабільності; інтеграції України у світове економічне товариство, забезпечення її джерелами сировини, розвіданими природними ресурсами доступу до морів й океанів; захист власного ринку й виробника та сприяння вітчизняномувиробнику в здобутті ринків для збуту власної продукції; відродження традиційних стилів життя народу України при можливій їх еволюції; зміцнення суверенітету держави в сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики, а також основних інститутів, цінностей та інших важливих характеристик суспільного устрою.

Загроза безпеці розуміється як явна або потенційна зміна конституційної системи держави, зміна стійкого стану суспільних відносин, середовища існування, при якому порушуються нормальне існування людей, функціонування і розвиток самого суспільства.

Таким чином, предметна сфера економічної безпеки охоплює великий обсяг явищ і зв'язків, який у практичному житті зазнає певних обмежень із боку суспільства, у середині якого необхідно виділити людину (особистість) та різні групи, які мають власні сфери функціонування.

Економічна безпека є синтетичною категорією економічної теорії та політології, яка тісно пов'язана з категоріями економічної незалежності, економічного суверенітету, стабільності й вразливості для нападів, економічного тиску, шантажу, примусу та агресії. В економічній безпеці прийнято розрізняти такі рівні: міжнародний (глобальний і регіональний) національний, локальний (регіональний або галузевий всередині країни) і частковий (фірм й особи).

Міжнародна економічна безпека виступає як комплекс міжнародних умов співіснування, домовленостей та інституціональних структур, за якого кожній державі-члену світового співтовариства забезпечується можливість вільно вибирати та здійснювати свою стратегію соціального й економічного розвитку, не зазнавати зовнішнього та політичного тиску й розраховувати на невтручання, розуміння та взаємоприйнятне й взаємовигідне співробітництво з боку інших держав.

Шлях до здійснення міжнародної економічної безпеки лежить через відмову від нав'язування моделей розвитку, від економічного й політичного примусу, через визнання права будь-якого народу на вибір власного шляху, через повагу законності існування різних форм власності та інтересів.

Правові гарантії здійснення міжнародної економічної безпеки полягають у визнанні принципів: рівноправності держав незалежно від соціального та політичного ладу; свободи вибору шляху, розвитку й форм організації економічного життя; суверенітету держав над власними природними ресурсами й економічним потенціалом; взаємовигідного співробітництва та вільного розвитку економічних, фінансових, науково-технічних та інших мирних відносин між державами; міжнародного співробітництва з метою економічного розвитку й соціального прогресу; спеціальних пільг для менш розвинених країн-членів міжнародного співтовариства; мирного врегулювання економічних суперечок без застосування сили чи загрози силою.

Національна економічна безпека – це такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний, соціально спрямований розвиток країни в цілому, достатній економічний й охоронний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Національна економічна безпека України має: внутрішню матеріально-речову основу, достатньо високий рівень розвитку продуктивних сил, який дає змогу забезпечити важливу частку натуральних і вартісних елементів розширеного відтворення національного продукту; внутрішню соціально-політичну основу економічної безпеки; достатньо високий рівень суспільної злагоди щодо довгострокових національних цілей, що дає можливість виробити та прийняти стратегію соці­ального й економічного розвитку, реалізовану через державну політику, яку підтримує більшість народу.

Найважливішими характерними рисами економічної безпеки є розвиток та стійкість.

Розвиток економічної системи сприяє створенню нових умов для виживання. Стійкість –це здатність суспільства й в критичних умовах задовольняти свої інтереси. Це комплекс заходів, що проводяться в усіх сферах функціонування суспільства й спрямовані на вдосконалення його потенціалу, у тому числі військового та військово-економічного забезпечення життєздатності.

Ступінь стійкості економіки під час війни можна охарактеризувати коефіцієнтом стійкості:

П¹

КУе = х 100,

П⁰

де: П⁰ – обсяг виробництва до збройного впливу противника;

П¹ – обсяг виробництва після нанесення удару по економічних об’єктах.

Розвиток і стійкість – це такі характеристики економічної системи, що розкривають ступінь і рівень захищеності та невразливості суспільства, яке прагне до розвитку.

Такий підхід до безпеки означає наявність певного світового порядку та визначається не тільки військовою могутністю, але й стабільністю, завбаченістю.

Поиск по сайту: