Збройні Сили України в період ринкової трансформації

Ефективність та технологічний рівень економіки держави є головними складовими їх могутності. Утримання війська в мирний час завжди потребувало вилучення коштів з економічної системи, тому, складаючи оборонні програми, необхідно вирішити, як забезпечити розумний баланс між величиною витрат держави на військові потреби та можливістю економіки задовольнити ці потреби. У пошуках відповіді на це питання слід врахувати деякі тенденції:

- процес виходу України на світову арену робить першочерговим питання про повноцінне становлення нашої держави як впливового суб'єкта
міжнародних відносин в усіх аспектах, у тому числі і воєнному;

- глибока інтеграція національних економік країн світового співтовариства не виключає необхідність підтримки стабільності у всіх регіонах світу;

- не зважати на те, що в практичну площину переведені ідеї скорочення Збройних Сил та зброї, сила тенденцій значного скорочення державних витрат на потреби армій навіть у розвинених країнах, які порівняно недавно стали на шлях національного визначення;

- більше 80 регіонів світу оцінюються сьогодні, як зони потенційних
конфліктів, у тому числі на теренах колишнього СРСР.

Усі наші сусіди витрачають на оборону в перерахунку на одного військовослужбовця значно більше, ніж Україна. Виключенням є тільки Білорусія та Молдова. Недофінансування військових потреб буде мати довгострокові наслідки як для військової сфери, так і держави:

1. Прогресуюче зниження "якості" не тільки військовиків строкової служби, але й офіцерського складу. З армії йдуть кращі молоді офіцери, яким ринок дає більше шансів самореалізації. Падіння престижу армії, морально-психологічних якостей особового складу, пацифізм молоді, відсутність коштів на повноцінну бойову підготовку ставить питання про доцільність її існування.

2. Абсолютно невідкладною проблемою є реанімація ОПК та забезпечення армії новітньою зброєю та технікою.

З урахуванням реального економічного становища та вищеназваних факторів держава має:

без шкоди національній економіці виділяти на оборону до 3 % ОВП;

встановити жорсткий державний контроль за виконанням державного бюджету в частині видатків на національну оборону та конверсію ОПК;

зберегти оборонне виробництво пріоритетних напрямів та розгорнути розробку систем озброєння, які користуються попитом на світовому ринку;

розробити програми існуючих зразків озброєння на діючих фондах;

перетворити оборонну промислову сферу на активного виробника національного продукту;

відпрацювати національну політику національної безпеки, удосконалити оборонне планування, конкретизувати цілі, завдання, ресурсне забезпечення;

оптимізувати структуру збройних сил, зменшити кількість військ забезпечення та небойових підрозділів;

створити механізм ефективного використання й контролю ресурсів;

провести маркетингові дослідження та конкурс за програмою як реалізації, так і використання зброї, нерухомості, інфраструктури;

створити єдину систему управління оборонними витратами із фазою прогнозування, планування й відповідальності на всіх етапах.

Завдання щодо адаптації Збройних Сил України до ринкових відносин, відпрацьовані структури та визначення видатків на їх функціонування не можуть бути виконані в короткий час. Але вже зовсім немає часу для подальшого відволікання у вирішені проблем збройних сил, тому що негативні тенденції їх функціонування можуть стати незворотними й вкрай руйнівними.

Поиск по сайту: