Ефективність виробництва: сутність і показники

«Ефективність» є одним з найбільш важливих понять економічної науки. Ефективність означає відсутність втрат, тобто економічні ресурси використовуються настільки ефективно, наскільки це можливо, щоб задовольнити потреби людей. Отже, ефективність є однією з найважливіших характеристик суспільного виробництва.

Розрізняють соціальну й економічну ефективність.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона показує наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально-ефективним.

Економічна ефективність (Е_е) виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення вартості продукту (В_п) і матеріально-грошових затрат (З_мг). Її визначають за такою формулою:

У результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на створений продукт. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Між соціальною й економічною ефективністю існує взаємозв’язок. З одного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об’єктивно вимагає зростання економічної ефективності. Так, не можна підвищити добробут народу, не забезпечивши істотне зростання продуктивності суспільної праці. Економічна ефективність виступає могутньою основою для вирішення соціальних проблем. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає вирішальним фактором раціонального й економного ведення господарства в інтересах суспільства й окремих його членів.

Проте, на практиці подібний взаємозв’язок не завжди існує. Це проявляється в нераціональному використанні матеріальних ресурсів, забрудненні навколишнього середовища тощо. Якщо втрачається зв’язок між соціальною й економічною ефективністю, то це фактично означає, що виробництво здійснюється заради виробництва, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об’єктивною ж закономірністю має бути зростання ефективності виробництва такої продукції та такої якості, які дійсно потрібні суспільству для задоволення його потреб. У цьому суть взаємозв’язку економічної та соціальної ефективності господарської діяльності.

Щоб виміряти ефективність виробництва, необхідно дослідити систему показників кожний із яких відбиває один із аспектів того чи іншого явища, але не може характеризувати всього суспільного виробництва. У зв’язку з цим розглянемо основні показники ефективності суспільного виробництва.

Показником, який найглибше розкриває ефективність, є продуктивність праці.

Продуктивність праці (П_П) – виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (ЗП):

Зворотній цьому показник виражає трудоємність продукції. Він показує, скільки виробляється продукції за певний проміжок часу чи, навпаки, скільки затрачається праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці розраховується двома шляхами:

1) виробництво продукції на одного працівника;

2) виробництво продукції на одну відпрацьовану людино-годину.

При цьому використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Продуктивність праці – це синтетичний показник ефективності виробництва. В ньому у концентрованому вигляді відбиваються всі сторони господарської діяльності: технічний прогрес, організація виробництва, використання трудових і матеріальних ресурсів. Тому не випадково, що саме рівень продуктивності праці нерідко розглядається як важливий показник прогресивності суспільної форми виробництва.

Продуктивність праці – це показник використання робочої сили. Ефективність же матеріально-речових факторів виражається такими показниками, як матеріаловіддача та фондовіддача.

Матеріаловіддача – це відношення вартості продукту (Вп) до матеріальних затрат (З_м). Вона показує, скільки виробляється продукції на одиницю затрат праці, втіленої в предметах праці.

Зворотний показник являє собою матеріалоємність.

Фондовіддача – це відношення вартості продукту (В_п) до основних виробничих фондів ОФ_в. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн. грн., а продукції випускається за рік на 1,2 млн. грн. Тоді фондовіддача становить: 1,2 млн. грн./ 1 млн. грн. = = 1,2 грн.

Фондовіддача характеризує інтенсивність використання фондів. Якщо обладнання не простоює, а використовується в 2 зміни, то відповідно виробляється і більше продукції, а отже, і вища фондовіддача. Також це важливий показник і технічного стану фондів. Якщо застосовується досконаліше та продуктивніше обладнання, то, відповідно, має бути вищою і фондовіддача.

Названі основні показники ефективності суспільного виробництва виражають (поряд з іншими) лише окремі результати господарської діяльності. Щоб мати уяву про ефективність виробництва загалом, необхідно проаналізувати всю систему факторів, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна виразити такою формулою:

де Е – ефективність виробництва, П – продукт чи дохід, ЗП – затрати живої праці; 3_м – матеріальні затрати; В_оф – одноразові вкладення в основні виробничі фонди; К_воф – коефіцієнт переведення затрат одноразових вкладень у основні фонди.

Однак, жодне суспільство ще не досягло межі виробничих можливостей економіки. Блага обмежені, тоді як потреби є безмежними. Але у якийсь певний момент часу, країна може виробляти лише певну кількість товарів і послуг з її обмежених ресурсів: певну кількість цегли, цементу, вапна, певну кількість нафти та газу для опалення, певну кількість літаків та машин тощо. Однак, більшу кількість одного продукту не можна виробляти без зменшення обсягу виробництва іншого. Наприклад, чим більшу кількість бензину вироблено, тим менша кількість нафти піде на опалення.

В економічній науці ми зображуємо цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей (МВМ). МВМ відбиває максимальну кількість товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятися з даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

Крива виробничих можливостей економіки показує альтернативне використання обмежених ресурсів при створенні максимально можливої кількості благ і послуг на даному етапі розвитку економіки. Самостійно графічно зобразіть цю криву та проаналізуйте, чи може ця крива рухатись вправо чи вліво, і які чинники цьому сприяють.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацій

Поиск по сайту: