Суїцидальна поведінка

СУЇЦИД – у перекладі з англійської — самогубство. (С) — акт самогубства, скоєний у стані сильного душевного розладу, або під впливом психічного захворювання; усвідомлюваний акт самоусунення від життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких особисте життя як вища цінність втрачає сенс. Причини суїциду різноманітні, кориняться не тільки в особистісних деформаціях людини, психотравмуючій обстановці, яка її оточує, але і в соціально-економічній і моральній організації суспільства.Психологія. Словник— 1998.

Дослідження, проведені в нашій країні, свідчать, що найбільша кількість самогубств припадає на вік від 16 до 29 років і від 45 до 60 років.

Середньорічний рівень самогубств у Збройних Силах України останні 2 роки складає від 11 до 14 випадків на 100 тисяч військовослужбовців. Серед населення понад 29 випадків на 100 тисяч.

Значною мірою сформована у країні ситуація обумовлена збільшенням числа осіб, що страждають алкоголізмом, наркоманією, реактивними станами, неврозами, психічними розладами дитячого і підліткового віку тощо, у виникненні і розвитку яких важливу роль відіграють соціально-економічні фактори. Вони сприяють поширенню розчарування, нігілізму, невір'я у майбутнє, духовного нездоров'я суспільства, різних форм соціальних відхилень.

Таким чином, суїцидальний феномен являє собою стійке соціальне явище, що підкоряється визначеним закономірностям, пов'язаним із соціально-економічним, культурно-історичним і етнічним рівнями розвитку країни чи регіону. Стає зрозумілим, чому командування конкретної військової частини не завжди у стані вплинути на споконвічні причини самогубства. Але звести до мінімуму суїцидальні події, як свідчить військова практика, офіцерському складу цілком під силу.

Не дивлячись на те, що кількість самогубств у Збройних Силах України в цілому зменшується, гострота проблеми настійливо потребує розробки рекомендацій щодо попередження випадків самогубств серед військовослужбовців. Практика роботи в військах свідчить про те, що проблема самогубств (суїцидів) залишається однією з найбільш гострих у роботі щодо збереження життя і здоров'я людей.

Наприклад, за 8 місяців 2005 року у ЗС України скоєно 14 випадків самогубства. Тільки в період з 28.07 по 4.08.05 з військовослужбовця вчинили самогубство. За 9 місяців поточного року тільки в СВ ЗС України через самогубство загинуло 9 військовослужбовців.

Актуальність цієї проблеми для Збройних Сил України зумовлена тим, що самогубство в умовах цілодобового спільного проживання воїнів деморалізує особовий склад, вкрай негативно впливає на морально-психологічний клімат у військових колективах і бойову готовність, викликає різко негативне ставлення до армії з боку батьків і громадськості.

Характерною рисою сьогоднішнього дня е те, що останнім часом збільшується кількість молодих людей (в тому числі і тих, хто вступає до ВНЗ), які не готові до служби ні морально, ні фізично. Зіткнувшись з труднощами військової служби, вони переживають свої невдачі, хворобливо реагують на грубість і безтактність командирів і співслужбовців, у тяжких конфліктних ситуаціях з незначного приводу деякі з них схильні до самогубств.

Необхідність збереження життя військовослужбовців, а також підтримання на належному рівні їх фізичного та морального здоров'я, важливість попередження деморалізації особового складу, викликаного фактами самогубств, викликає нагальну необхідність виховного впливу з попередження суїцидальних проявів серед військовослужбовців.

Діагностика намірів самогубств – надскладне завдання. Тільки 10% самогубств здійснюють психічно хворі людини, решта самогубств – реакція на складну життєву ситуацію, яка проявляється перед самогубством. Нерідко життя покінчують самогубством люди з високим ступенем людської гідності (дуелянти).

Приведемо деякі з міфів про самогубства.

МІФ: "Ті, хто говорять про самогубство, рідко починають таку спробу чи здійснюють".

ФАКТ: Більшість молодих людей до здійснення спроб самогубств приводять важливі словесні докази своїх намірів.

МІФ: "Тенденція до суїциду успадковується".

ФАКТ: Не існує достовірних даних про генетичну схильність до самогубства. Проте, попередній суїцид у родині може бути деструктивною моделлю для наслідувальної поведінки.

МІФ: "Нічого не могло б зупинити його, якщо він уже прийняв рішення покінчити із собою".

ФАКТ: Більшість юнаків, що обмірковують можливість самогубства, розриваються між бажаннями жити і померти. Вони хочуть, щоб їхні страждання закінчилися, і в той же час прагнуть знайти альтернативу чи шляхи вирішення їхньої проблеми. Але занадто часто їхній крик про допомогу залишається не почутим друзями, родиною і навіть фахівцями.

МІФ: "Потенційно суїцидальні молоді люди є психічно хворими”.

ФАКТ: Більшості молодих людей, що починають спробують вчинити самогубство, не міг би бути поставлений діагноз психічного захворювання, хоча, природно, хронічна душевна хвороба підвищує ризик самогубства.

МІФ: "Молода людина, що пережила суїцид, надалі ніколи не може почувати себе в безпеці, навіть коли стає дорослою".

ФАКТ: Багато молодих людей переживають стан депресії, одержують лікарську допомогу, видужують і потім ведуть нормальне здорове життя. Знання попереджувальних сигналів суїциду і володіння способами допомоги стурбованим і потенційно суїцидальним юнакам може допомогти залишитися в живих.

МІФ: „ Суїцид скоюють психічно неврівноважені люди”.

ФАКТ: Непоодинокими є випадки, коли добровільно ідуть із життя люди, яких ніхто не міг би запідозрити у неврівноваженості. Наприклад, у 1997 році у ПрикВО скоїв самогубство командир механізованої бригади.

МІФ: „ За допомогою різноманітних тестів можна чітко визначити тих, хто схильний до самогубства.”.

ФАКТ: Це не відповідає дійсності. Наприклад, під час виконання миротворчої місії 6 омбр в Іраку скоїв самогубство військовослужбовець військової служби за контрактом, який, за результатами проведених різних тестів, ніяк не попадав у групу “суїцидального ризику”.

Найбільше самогубств реєструється в кінці зими і навесні, коли людські нещастя контрастують із цвітінням навколишньої природи. Темні фарби зими якоюсь мірою гармоніюють із душевною пригніченістю, але між похмурими переживаннями "Я" і яскравими днями весни виникає явний контраст. Різка невідповідність весняного радіючого світу і відчаю у душі може провокувати самогубства.

Поиск по сайту: