Економічна безпека як система : визначення, критерии

Національна економіка України стоїть нині перед лицем цілого ряду зовнішніх і внутрішніх загроз, що зачіпають її позиції і інтереси в сучасній світовій економічній системі.

Національна економіка виявляється незахищеною і в плані внутрішнього імунітету до чинників нестабільності і стагнації. Безгосподарність і некерованість придбавають абсолютно нові виміри. У цих умовах у рамках національної безпеки, що охоплює увесь круг питань забезпечення захищеності інтересів нації, суспільства, держави, закономірно виділяється проблема економічної безпеки, що входить в круг пріоритетних напрямів.

Економічна безпека включає комплекс економічних, політичних, правових, геополітичних і геостратегічних умов, що забезпечують захист життєво важливих інтересів країни відносно її ресурсного потенціалу, можливостей збалансованого і динамічного росту, соціального розвитку, екології. Говорячи про економічну безпеку країни, необхідно мати зважаючи на широкий спектр питань, починаючи з кримінальних аспектів проблеми і кінчаючи складними питаннями, пов'язаними з сучасною геополітикою і новим світовим економічним ладом.

Поняття економічної безпеки застосоване до різних суб'єктів: окремим громадянам, приватному підприємництву, державним підприємствам, національній економіці і державі в цілому.

У внутрішньоекономічній сфері економічна безпека зв'язується з природними, техніко-технологічними, виробничими, фінансовими, соціальними, інфраструктурними і іншими чинниками макро- і мікроекономічного розвитку, внутрішнім імунітетом і зовнішньою захищеністю від різного роду деструктивних дій.

У зовнішньоекономічній сфері економічна безпека характеризує конкурентоспроможність країни на світових ринках, стійкість її валюти і фінансових ринків перед лицем міжнародних стратегічних спекулянтів, транснаціональних капіталів, нестабільності і криз світових фінансів.

В умовах відкритої економіки, сучасних тенденцій глобалізації процес інтеграції в глобальну економіку може створити реальні загрози економічної незалежності країни.

Види економічної безпеки специфікуються залежно від сфер і галузей економічної діяльності, відповідних ринків.

1. Виробничо-технологічна, промислова безпека. Сюди входить безліч проблем, пов'язаних з хаотичним і хижацьким перерозподілом національного багатства країни, втратою контролю над національними ресурсами; неефективною приватизацією. Розбазарюванням колишньої державної власності. Кримінальними і корупційними аспектами приватизації; деіндустріалізацією економіки; інвестиційною катастрофой4 падінням експортного потенціалу і втратою ринків усередині країни під натиском дешевого імпорту. Як ніколи виросло число і масштаби техногенних катастроф.

2. Енергетична безпека. Цей вид економічної безпеки сформувався в результаті усе зростаючої енергетичної проблеми в країні. Це пов'язано як з обмеженістю і дорожнечею джерел енергії, так і з конкурентною боротьбою за контроль над цими ресурсами, між підприємствами-виробниками енергоносіїв, мережами, що енергопроводять.

3. Фінансова безпека, окремими проявами якої є інфляційна, валютна і інші підвиди безпеки, пов'язані з бюджетом, банками, ринками цінних паперів.

4. Зовнішньоекономічна безпека пов'язана зі взаємодією національною і світовою економік, внутрішніх і зовнішніх ринків. Вона проявляється в конкурентоспроможності вітчизняних експортерів, внутрішніх виробників, економіки в цілому.

5. Інформаційна безпека відіграє важливу роль в захисті інформації і інформаційних технологій в організації сучасних ринків, бізнесу.

Стан економічної безпеки оцінюється об'єктивною системою параметрів, критеріїв і індикаторів, що визначають порогові значення функціонування економічної системи. За межами цих значень система втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішніх ринках стає об'єктом експансії іноземних монополій, страждає від внутрішнього і зовнішнього грабежу національного багатства країни.

Стан економіки, що відповідає вимогам економічної безпеки України, повинен характеризуватися певними якісними критеріями і параметрами (пороговими значеннями), що забезпечують прийнятні для більшості населення умови життя і розвитку особистості, стійкість соціально-економічної ситуації, військово-політичну стабільність суспільства, цілісність держави, можливість протистояти впливу зовнішніх і внутрішніх загроз.

Поиск по сайту: