АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Функціонування політичної влади

Читайте также:
  1. I. Основні риси політичної системи України
  2. Автор: Владимир Владимирович Маяковский
  3. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні НС
  4. Архитектура Владимира.
  5. Берков Владимир Федотович
  6. Билет 6. Период расцвета ДРГ. Ярослав Мудрый. Владимир Мономах.
  7. Велимир (Виктор Владимирович )Хлебников (1855-1922)
  8. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування з органами Служби безпеки України
  9. Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами
  10. Взаємодія органів публічної влади з об’єднаннями громадян
  11. Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ
  12. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями

 

Користуючись владою, політики реалізують свої переконання, ідеї, наміри, виражені в законах, програмах, розпорядженнях, інструкціях, вольових та емоційних впливах. Влада існує у двох формах – потенційній і реальній. Влада, яка себе ще не виявила, але має достатній потенціал, є не менш суттєвою, ніж уже реалізована. Усвідомлення самого факту існування влади чинить на її потенційні об’єкти (людей, спільноти, суспільство в цілому) сильний дисциплінуючий і організуючий вплив. Будь-яка політична влада має тенденцію до розширення своїх повноважень, тому суспільство має постійно шукати і застосовувати засоби стримування.

У арсеналі влади знаходиться майже невичерпна кількість методів і прийомів, за допомогою яких вона проявляє свої властивості, реалізує закладений у неї потенціал і суспільне призначення, тобто забезпечує процес владування:

наказ (форма примусу, насилля) – це владне веління об’єктові підкоритися волі суб’єкта політики;

нормування: визначення правових і моральних норм, в межах яких мають діяти об’єкти політики;

покарання (санкція): засіб протидії невиконанню владної волі;

співробітництво: врахування позиції, поглядів об’єктів, які в цьому випадку також набувають ознак суб’єктів влади, перетворюються на політичних партнерів;

нейтралізація: повне або часткове усунення, вилучення з активного політичного процесу тих чи інших об’єктів і суб’єктів політики. Для нейтралізації влада може застосовувати різноманітні форми тиску: заборона діяльності, фізичне усунення, позбавлення волі, морально-психологічний тиск, матеріальна блокада тощо;

реформування: еволюційні, поступові зміни певних суспільних відносин;

надзвичайні заходи: введення режиму надзвичайного чи воєнного стану, що тягне за собою повне або часткове обмеження тих чи інших конституційних прав і свобод;

переконання, стимулювання, заохочення тощо.

Влада служить організаційним та регулятивно-контрольним засобом або способом здійснення політики. Тому функції влади багато в чому збігаються з функціями політики, однак мають більш предметний характер, що виявляється, зокрема, в конкретних видах владно-політичної діяльності: управління, прийняття рішень, вибір цілей, визначення конкретних завдань та їх виконавців, створення власної структурної організації і т. ін.

Основні функції політичної влади такі:

формотворення:формування політичної системи суспільства, політичних відносин, котрі включають в себе відносини між державою і суспільством, соціальними групами, класами, всередині інститутів і органів державної влади і управління, між громадянами і партіями, політичними рухами тощо. Це також формування того чи іншого типу правління, політичного режиму і державного устрою;

суверенізація (панування): демонстрація владою своєї сили і можливостей, здатності ефективно реагувати на виклики суспільства, підкоряти окремі соціальні інтереси потребам загального блага;

керівництво: діяльність щодо визначення основних цілей суспільства та шляхів їх досягнення, ролі окремих політичних інститутів, забезпечення виконання рішень вищих адміністративних структур нижчими;

управління: безпосередній вплив владних інституцій на суспільство з метою вдосконалення суспільних відносин, забезпечення оптимальної взаємодії між окремими структурами, групами, досягнення конкретних цілей. Це також процес виконання усіма ланками державної влади стратегічної і поточної політики;

контроль: отримання інформації про те, як виконуються настанови владних суб’єктів об’єктами й іншими суб’єктами влади. Через цю функцію забезпечуються різноманітні зворотні зв’язки всередині політичної системи суспільства, у яких беруть участь інституційні органи державної влади і управління (в Україні – Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління, органи внутрішніх справ, суди, податкові структури і т. ін.), а також партії, органи самоврядування, громадські організації, окремі громадяни;

– інші: об’єднавча, координаційна, організаційна, регулятивна, гарантійна тощо.

Процес здійснення влади відбувається на різних рівнях, що відповідають чотирьом основним рівням політики:

1) початковий (включає безпосереднє політичне спілкування людей, малих соціальних груп, спільнот. Тут відбувається процес політичної соціалізації, формується громадська думка, мотиви, партійні симпатії і участь, артикулюються суспільні потреби;

2) середній: влада управлінців середньої ланки, органів самоврядування, місцевих партійних осередків. Приймаються рішення, покликані задовольняти повсякденні потреби людей, формуються регіональні вимоги;

3) вищий: влада центральних органів держави, яка поширюється на основні внутрішні процеси суспільства і зовнішню політику, діяльність впливових політичних партій, політичне лідерство;

4) найвищий рівень політики – міждержавна, міжнародна політика.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)