ПЕРВІСНИЙ ЛАД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

На терені України стародавні люди з'явилися (за різними даними) від 1 млн до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в цілому, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбувався найперший етап еволюції мавпи в людину. Най­вірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани.

Від людиноподібних мавп вони відрізнялися прямоходін-ням і тим, що вміли робити знаряддя праці, мали примітивну мову й мислення. Тому такий фізичний тип людини називають «людина уміла».

Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам'я­
ний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт

(від 1 млн до 10 тис. років до н. е.), мезоліт (9-6 тис.

років до н. є.) і неоліт (VI-IV тисячоліття до н. е.).

Кам'яний вік тривав на території України від 1 млн років до н. є. і до 3 тис. років до н. є. Кам'яним він називається тому, що основ­ними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступово вдосконалювалися. Це привело до першого поділу праці, коли з'явилися знаряддя праці різного призначення. Стародавні люди жили в печерах, одягалися в шкури. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існування (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90 % історії людства пішло на здобуття цього першого великого досягнення.

Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошу­ках їжі, але з еволюцією знарядь праці й розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-посе-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

лення. Найдавніші стоянки людей на території України знайде­но археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл.

Першою суспільною організацією людей було первісне ста­до, потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспіль­ства став рід — група кровних родичів по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі інакше спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки займали провідне місце і в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), збиранні їстів­них рослин.

Близько 40 тис. років до н. є. з'являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens («кромань­йонець» — від назви печери у Франції, де були вперше знайдені рештки такої людини). У цей же час виникають перші форми сві­тогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі й неживі предмети мають душу); тотемізму (віра в походження людей від єдиного предка — тварини чи птаха); магії (чаклуван­ня); фетишизму (віра в надприродні властивості предметів).

У період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з'явилися лук і стріли, зі знарядь праці було ви­найдено сокиру, долото, гачки для ловіння риби, сіть, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало впро­вадження лука — складного як на той час механічного знаряд­дя, що дало змогу полювати на звірів на відстані й зменшити кількість мисливців, звільнивши їх для інших робіт. Почалося приручення диких тварин: спочатку собаки, потім свині.

У період неоліту відбулася так звана неолітична револю­ція — перехід від привласнювальних форм господарства до відтворювальних. Раніше основними формами економі­ки були мисливство, рибальство і збиральництво, коли люди привласнювали продукти природи. Тепер вони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарства і землероб­ства. Це був якісно новий етап у розвитку людства, коли воно вийшло з «колиски» господарювання й перейшло до свідомо­го виробництва продуктів харчування. З цього починається відлік людської цивілізації. Наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, а й по­мітне покращання умов життя, зростання харчових запасів, збільшення тривалості життя (до 30-32 років). Відбувається перший «демографічний вибух», і населення Землі зростає з 5 млн до 80 млн.

Одним з найважливіших досягнень стає вміння виготовляти глиняний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина стала

Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України

першим штучним матеріалом, який створила людина. Вироби з кераміки дозволяли краще зберегти запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною революцією в стародавній «кулі­нарії». З'являється прядіння, а на його основі — ткацтво, яке дає ще один штучний продукт — тканину.

Змінилася організація суспільного життя. Надлишки про­дуктів сприяли відокремленню парної сім'ї, оскільки можна було прожити вже не лише за допомогою колективного госпо­дарювання, а й сімейного.

Кам'яний вік займає більше 99% історії людства. Перехідною епохою від кам'яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам'яний вік, коли поряд з кам'яними почали виробляти знаряд­дя з міді (III—II тисячоліття до н. е.). Цей перехід—одна з найваж­ливіших віх в історії людства. Самородна мідь оброблялася мето­дом холодного кування, а пізніше люди навчилися витоплювати метал з руди, застосовувати ливарництво. Крім міді, використо­вувалися також,срібло й золото, але через дефіцит, цих металів вони майже зразу стають дорогоцінними. На території України в цей час проживали племена, культура яких відома під назвою трипільська (від с Трипілля Київської обл.). Сільське госпо­дарство у трипільців було вже на досить високому рівні. Землю обробляли за допомогою дерев'яної сохи (орне землеробство, а не мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем'яними лезами, розмелюючи потім зерно ручними кам'яними зернотер­ками. Високого розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з тонкими стінками, добре випалений, з багатим орнаментом. Ві­домо їм було вже й ткацтво. Трипільці застосовували (уперше в Україні) механічний предмет — свердло.

На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тисячоліття

до н. е.), коли люди навчилися виробляти бронзу

(сплав міді з оловом) — перший штучний сплав, Бронзовим

знаряддя з якого мали перевагу над кам'яними. Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відо­кремлення скотарства від землеробства. Розподіл праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продукта­ми праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, а й мета­леві вироби й сіль. Це призвело до того, що на зміну матріар­хату приходить патріархат, оскільки чоловіки починають відігравати більшу роль у металургії та скотарстві. Рід тепер складається з кількох сімей, споріднених по батьківській лінії. Розвиток скотарства і землеробства призвів до виникнення за­собів пересування, у тому числі за допомогою коліс, що стало одним з найвидатніших винаходів людства. Підвищення про-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

дуктивності праці привело до появи надлишків продуктів, викликало потребу в робочих руках. Способом розв'язання су­перечностей, досягнення цілей усе частіше стають війни, які ве­дуться для розширення власної території, грабунку, постачання підневільної робочої сили. Війни стають вигідним заняттям і ремеслом. Захоплені під час воєн полонені перетворюються на рабів, які виконують найтяжчі роботи.

Родові общини об'єднувались у племена. Вони займали певну територію,.мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обиралися з найав­торитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скли­калися збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання й скотарства, землі для оброблення й побудови житла, вирішували спільні питання.

Поступово первісне суспільство вступає в період розкладу, оскільки як основний його осередок виділяється патріархальна сім'я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова й станова нерівність), з'являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні стосунки змінилися спільністю території і госпо­дарського життя.

Ці процеси посилилися за часів залізного віку (J тис. р. до н. е.), коли використання заліза, твердішого від бронзи, привело до ще одного великого суспільного поді-

Залізний вік

лу праці — ремесло відділяється від землеробства і стає са­мостійною галуззю. Активно відбувається процес етногенезу, тобто утворення народів за рахунок об'єднання племен. Фор­мується цивілізоване суспільство, яке характеризується існу­ванням людських спільностей з певною ієрархією, суспільним поділом праці в різних галузях, наявністю знарядь праці певної досконалості, виникненням світогляду, деякої культури (розви­ток мови й початків писемності), появою приватної власності.

Поиск по сайту: