КРИМ У ПЕРІОД ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Монголо-татари, які повернулися в 1242 р. з походу на Польщу й Угорщину, осіли в Криму, що став улу­сом — провінцією Золотої Орди — та управлявся намісником великого хана. Столицею Кримського улусу до середини XIV ст. стало місто Кирим — «Крим», побудоване золотоординцями на південному сході Кримського півострова. У XIV ст. назва міста Крим поступово перейшла на весь півострів.

На початку XII ст. у Криму, на південному узбережжі, з'являються колонії у вигляді торгових факторій, засновані Венеціанською республікою. У результаті запеклої боротьби венеціанців витісняють генуезці. У 50-60-х pp. XIV ст. гену-езці захоплюють Балаклаву й Судак. У їхніх руках опиняється все чорноморське узбережжя від Керчі до Балаклавської бух­ти, яке вони назвали «капітанство Готії». Генуезці купували і продавали сукно, зброю, ювелірні вироби, хутр, шкіри, пряно­щі, мед, віск, сіль, зерно, рибу, ікру, маслинову олію і вино.

У 1443 р. чингізід Хаджі-Девлет Прей у Литві був про­голошений кримським ханом, за допомогою військ велико­го литовського князя Казимира IV і підтримки місцевої знаті повернувся на Кримський півострів і оголосив його територію Кримським ханством, що складалося з власне Криму, Північно­го Причорномор'я й Таманського півострова. Столицею ханства стало місто Крим — Солхат (Старий Крим). Незабаром Хад-жі-Гірей заснував на берегах ріки Чуруксу місто Бахчисарай («палац у садах»), що став за правління його сина Менглі Гірея новою кримською столицею.

Більшість населення ханства складали кримські татари. Перша згадка цього етноніма зафіксована на початку XVI ст. Кримські татари складалися з

Устрій

трьох народностей: передгірних татар, південнобережних та­тар і нащадків ногаїв — та були мусульманського віросповідан­ня сунітського напрямку. Ці народності сформувалися внаслі­док асиміляції племен хозарів, що мігрували у Крим, кочових тюркомовних печенігів, половців, татаро-монголів і таврів, що жили здавна тут, кіммерійців, скіфів, сарматів.

До елітної частини населення належали беки, оглани — царевичі-чингізіди, мурзи — військові дворяни, магометан­ські священики мулли й богослови — улеми. Беки стояли на чолі родів, що об'єднувалися в аймаки — племена кримських татар.

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Знать володіла землею, що забезпечувало її владу над тата-рами-скотарями, яких називали «чорним народом». На тери­торії Кримського ханства закріпилося кілька форм розподілу землі: ханське, султанське, мурзинське землеволодіння, бейли-ки — володіння знаті й общинні землі.

Беки мали право суду, установлювали розміри податків і панщини. Серед податків були: загальний податок, податки з урожаю, мито з купівлі-продажу, мито, подушний податок, мито від продажу винограду, плата за гумно й худобу. За нака­зом хана беки-васали зобов'язані були виставляти військо. Та­тарське дворянство — мурзи — одержувало від беків землі й да­рування за службу.

Управління ханством здійснювалося ханом і державною радою-диваном, до складу якої входили хан, його заступник і спадкоємець калги — султан, старша дружина або матір ха­на — ханші валіде, голова мусульманського духівництва хан­ства — муфтіо, головні беки й оглани. Державною релігією був іслам, що робило мусульманство на чолі з муфтієм важливою політичною силою Кримського ханства. У першій половині XVII ст. Кримське ханство складалося з 24 судових повітів. Усе населення ханства поділялося на три групи: мусульмани, право­славні (есір), раїя (піддані різних релігійно-етнічних спільнот).

Центром кримської торгівлі були Перекоп, Кафа й Гезлев (Євпаторія). На півострів завозилися хутра, тканини, шкіри, залізо, зброя, тютюн, продовольство. Татари продавали сап'ян, смушки, шовк, вино. З Криму вивозилося багато солі, щорічно до півтори тисяч возів.

Регулярного війська в кримських татар не було. Для вели­ких походів хан і мурзи збирали добровольців, кількість яких доходила до 20 тис. (з мурзами) або 100 тис. (з ханом). У походи й набіги татари ніколи не брали з собою артилерії й обозу, але кожний воїн мав 3-4 коня, що дозволяло

рухатися дуже швидко. їхні коні могли проскакати до 100 км на день. Атаки починалися за сигналом, яким був бій цимбал. На початку бою татари завжди намагалися обійти ліве крило суп­ротивника, для того, щоб зручніше було стріляти з лука. В ос­новному татарські набіги відбувалися взимку по вкритих кри­гою ріках. Спочатку вперед відправлялися розвідники, за ними — основні сили орди. Після захоплення здобичі війська поверталися в Крим завжди іншою дорогою.

Боротьба за панування в Криму з Великою ордою змуси­ла кримських ханів звернутися по допомогу до Туреччини. У 1475 р. турецькі війська висадилися в Криму, захопили Ка-фу й усі міста південного узбережжя Криму, що стали «сул-

/8

Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України

танським санджаком», і ввійшли до складу Туреччини. З ге­нуезькою присутністю на Кримському півострові було покін-чено. Кримське ханство перетворилося на васала Туреччини. У кінці XVI ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності. Йому сплачували данину племена адигів, Молдавія, Польща й до 1685 р. Московське царство (Росія).

Поиск по сайту: