ОБМЕЖЕННЯ Й ЛІКВІДАЦІЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Обмеження та ліквідація державності й автономії України у складі Росії пройшли кілька етапів:

1) 1654-1708 pp. — перехід від протекторату Д° автономії України, поступове, але постійне обме­ження її прав; 2) 1708-1727 pp. — форсований наступ на українську авто-

Модуль 2. Нова історія України

3) 1727-1764 pp. — чергування двох тенденцій у російсько-_му уряді щодо України, а відтак то повернення гетьманської влади, то посилення імперського тиску;

4) 1764-1781 pp. — остаточна ліквідація української автономії.

Після Полтавської битви гетьман І. Скоропадський звернув­ся до царя з проханням підтвердити права й вольності Гетьман­щини. Але Петро І не тільки не підтвердив 'їх, але й видав «Рішучий указ» 1709 р., за яким козацькі війська, як і раніше, повинні були підкорятися московським генералам, а московсь­ким воєводам дозволялося втручатися в українські справи. Значним обмеженням влади гетьмана стало призначення в Ук­раїну царських резидентів. Українські землі почали роздавати царським вельможам. Резиденція гетьмана була перенесена до м. Глухів, ближче до російського кордону. Тут «квартирувало» два царських полки.

Наступним актом обмеження влади гетьмана стало створен­ня в 1722 р. Малоросійської колегії з шести офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Це аргументували тим, що в Україні немає порядків у судах, збиранні податків, наявне ха­барництво. Фактично це означало, що Малоросійська колегія стає вищим контролюючим органом Гетьманщини. На посади полковників почали призначати неукраїнців. Після смерті в 1722 р. Скоропадського імператор не дозволив обирати нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок (1722-1724), який разом зі старшиною звернувся до царя з проханням ліквідувати Малоросійську колегію, дозволити обрати нового гетьмана. Але цар відповів, що від Богдана Хмельницького До Скоропадського «всі гетьмани виявилися зрадниками», і не дозволив цього. Полуботка заарештували, і він помер у в'язниці в Петербурзі 1724 р.

Згодом помер Петро І, а його внук Петро II дозволив обрати гетьмана. На цю посаду обрали авторитетного 73-річного Дани­ла Апостола, який походив із сім'ї полковника і сам у 28 років став полковником, обіймаючи цю посаду 45 років. Д. Апостол був досить заможною людиною. В 1724 р. йому належало 4 міс­течка, 16 сіл, 3 селища, 1 слобідку, 10 хуторів, де було всього 2678 дворів; він також мав замок, пасіки, млини, цегельні, сук­няні, килимові, винокурні, пивоварний заводи.

Він звернувся до царя з проханням відновити автономію ^України, як за Б. Хмельницького. Йому відповіли «Рішитель-нилш пунктами»- 1728 p., зміст яких свідчив, що йдеться не про Договір між двома сторонами, а про указ царя щодо порядків на геть-манщині. Царський уряд поступово уніфікував посади ко­лької старшини, прирівнявши їх до чинів «Табелю про ранги»,

Поиск по сайту: