СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА В КІНЦІ XVII-XVIII СТ

Слобідська Україна знаходилася на схід від Гетьманщини й до її складу входили сучасна Харківщина, схід Сумщини, північна частина нинішніх Луганської

Колонізація

та Донецької областей, південна — Бєлгородської, Курської, Во­ронезької.

Ця територія була знелюднена після монголо-татарської на­вали й саме через неї проходили головні шляхи, через які татари йшли на Московщину: Муравський та Ізюмський. З XIV ст. цей регіон називався «Дике поле».

Перша українська колонізація цього краю розпочалася після поразки селянсько-козацького повстання 1637-1638 pp., коли козацький ватажок Острянин і з ним ще близько 1 тис. осіб осе­лилися біля Чугуєва.

Нова хвиля переселенського руху українців на Слобожан­щину почалася під час Національної революції та Визвольної війни. Українські селяни, міщани втікали від гніту польських феодалів, нападів татар і страхіть воєн. Поселялись тут також російські селяни та старообрядці. Від назви поселень — слобод — ця територія почала називатися Слобожанщиною або Слобід­ською Україною.

Одночасно з селянськими переселенцями з'являються на Слобожанщині і монастирі: у 1624 р. Святогірський, у 1652 р. — Острогозький. У 1652 р. було засновано місто Суми, у 1654 р-осадчий Іван Каркач з 37 родинами заснував Харків, у цьому ж році була заселена поселенцями Охтирка.

Переселенці, враховуючи стан постійної військової небезпе­ки та козацькі традиції, що вже склалися, створили полково-сотенний устрій Слобожанщини. Усього було 5 полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський, Острогозький (Рибінський). Проте устрій Слобо­жанщини дещо відрізнявся від устрою Гетьманщини: 1) тут не було єдиного зверхника — гетьмана; 2) полковників обирали довічно; 3) влада полковників була спадковою; 4) у сотнях оби­рали сотника, який сам добирав собі всю старшину.

Модуль 2. Нова історія України

Слобідські полки підлягали владі бєлгородського воєводи, який сам затверджував полковників. Московський уряд нав­мисне не об'єднував слобідські полки воєдино, щоб не допус­тити їх від'єднання, єдиної опозиції проти Москви. До кожного полковника московські урядовці зверталися окремо, встанов­лювали їм права та обов'язки. Головним привілеєм було право козацького устрою, а крім нього — свобода від податку з зем­лі, право вільної торгівлі та виробництва горілки. Поселеням виділяли по 10-15 десятин землі на душу і зерно для посіву, спочатку звільняли від податків, потім Гетьман І. Самойлович клопотав, щоб Слобідську Україну з її полками передали в його підпорядкування, але Москві було невигідним таке посилення влади гетьмана, і тому йому відмовили.

Спочатку населення Слобожанщини було козацьким і мало військове призначення. Але з часом почала збільшуватися кіль­кість селян і міщан.

Близько 1700 р. на Слобожанщині проживало 250 тис, а че­рез 100 років — 1 млн поселенців.

Окрім охорони цієї території від нападів татар, московсь­кий уряд використовував слобідських козаків у походах проти «своїх» війська гетьманів І. Виговського, П. Орлика.

У 1700 р. Петро І видав указ про обов'язкову постійну служ­бу слобідських козаків, що означало певне обмеження автоно­мії Слобідської України. У 1724 р. слобідські козаки ходили на Персію, у 1733 р. — на Польщу, у 1736 р. — на Крим, у 1739 р. — на Молдавію.

У 1732 р. було зроблено новий крок до обмеження авто­номії Слобожанщини. Обмежувалися права слобідських пол­ковників щодо керівництва полками. Скасовувалося право «займанщини», тобто права займати й обробляти вільні землі. У 1748 р. козакам заборонили переходити з одного полку до іншого. Почали формуватися регулярні військові роти на чолі з ротмістрами, які поступово витісняли козацькі полки.

Проте протягом XVIII ст. козацька старшина отримала біль­ші маєтки на цій території, поклавши початок великому зем­леволодінню. Сумський полковник Кондратьев одержав такі величезні «пожалування», що в 1780 р. його родина володіла 120 тис. га землі.

Селяни, або «посполиті», були вільними хліборобами ^и могли, за бажанням, селитися, переселятися по всій терито­рії краю, навіть вступати в козаки, але повинні були плати­ти податки. Якщо вони вступали в козацький стан, то могли зайняти вільні військові землі й повинні були нести військо-У службу.

Поиск по сайту: