УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Улітку 1914 р. почалася Перша світова війна. Вона стала світовою тому, що в ній узяли участь 34 країни фактично з усіх частин світу з населенням 1 млрД (67 %) від населення земної кулі. Війну вели два угруповання держав: Антанта (Великобри­танія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія).

Модуль 2. Нова історія України

Українські землі посідали важливе місце в планах воюючих країн. Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх во­лодінь на Західній Україні (Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити Галичину. Узагалі саме Галичина стала ареною найжорстокіших та найкровопро-литніших битв на Східному фронті.

Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи влас­ної держави, яка б захищала їх національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській армії налічувалося 3,5 млн українських солдатів, 250 тис. служили в австрійському війську.

Усі політичні партії Росії підтримували війну, виступаючи з шовіністичних позицій. Більшість з них пояснювала це необ­хідністю «оборони вітчизни». Винятком були більшовики, які засуджували цю війну, але виступали за поразку свого уряду (щоб підірвати царизм) і перетворення імперіалістичної війни в громадянську, тобто війну між окремими соціальними гру­пами країни. У Східній Україні лише деякі українські соціал-демократичні організації, зокрема Катеринославська, за участю В. К. Винниченка в 1915 р. почали випускати відозви з гаслами: «Геть війну! Хай живе автономія України!» та вести антивоєн­ну пропаганду серед робітників.

Більшість громадськості Західної України підтримала у вій­ні уряд Австро-Угорщини, вважаючи царську Росію найзапек-лішим ворогом українців. У серпні 1914 р. у Львові було ство­рено Головну Українську Раду, яка об'єднувала прибічників цих настроїв, представників усіх українських партій. Пізніше у Відні було організовано «Союз визволення України» (СВУ), який мав за мету створити самостійну конституційну монархіч­ну державу.

У серпні 1914 р. російські війська захопили Східну Гали­чину й Буковину, де було створено генерал-гу

бернаторство на чолі з чорносотенцем графом Г. Бобринським. За його розпорядженням закривались ук­раїнські школи, книгарні, громадські організації, проводи­лася примусова русифікація, масова депортація. У свою чер­гу, контро-угорський уряд звинуватив у своїх невдачах ук-Раїн-ців і почав проти них кампанію терору й репресій. Таким Чином, українці переслідувались як російським, так і контро-Угорським урядами.

Безпосередньо в Україні бойові дії вів Південно-Західний Фронт, довжиною 450 км (командуючий спочатку генерал Н. І. Іванов, а з березня 1916 р. — генерал О. О. Брусилов). З кінця 1914 р. по квітень 1915 р. на фронті йшла в основ-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ному позиційна війна, але потім у результаті сильного удару німецької армії російські війська зазнали поразки й почали відступати. Був залишений Львів, під німецько-австрійську окупацію потрапили Східна Галичина, Північна Буковина, значна частина Волині.

У травні 1916р. російські війська почали контрнаступ («бру-силовський прорив»). Фронт австрійських військ було прорва­но, вони втратили вбитими й полоненими понад 500 тис. осіб. Російська армія знову зайняла Буковину й Південну Галичину. У кінці 1916 р. знову почалася позиційна війна.

У ході війни з добровольців Галичини було сформовано 2-тисячний легіон Українських січових стрільців, а на його ос­нові регулярний полк, який став частиною контро-угорської армії. Він брав участь у боях проти російських військ на різних ділянках фронту в Карпатах і Закарпатті. Січові стрільці відіг­рали потім важливу роль у наступних подіях в Україні.

Війна негативно вплинула на соціально-економічне стано­вище України. На розвиток промисловості руй­нівний вплив справила мобілізація в армію 4 млн осіб. З сіл України до армії мобілізували половину працездатних чоловіків. Більш-менш розвивалися лише контроль галузі промисловості, інші змушені були, як правило, скорочувати виробництво.

Значно погіршився стан сільського господарства. На воєн­ні потреби було забрано багато коней, що утруднювало ви­конання сільськогосподарських робіт. Скоротилися посівні площі, знизилася врожайність, збір зернових зменшувався на 200 млн. пудів щорічно. Серед селян збільшилася кіль кість безпосівних (16 % усіх господарств) і безкінних (35 %). Знецінилися гроші, зростала інфляція. У 1916 р. ціни на ос­новні предмети споживання зросли в 4--6 разів. Робочий день збільшувався, але реальна зарплата через різке підвищення цін, зменшувалася. Усе це призвело до наростання страйкової боротьби. З 1914 по березень 1917 р. в Україні відбулося біля 380 страйків, у яких взяли участь близько 300 тис. робітників. Посилювався й селянський рух. Селяни виявляли непокору діям місцевих властей, захоплювали поміщицькі володіння, вступали в сутички з поліцією. За роки війни (1914-1917 рр) в Україні відбулося близько 170 селянських виступів, у тому числі на Харківщині — 28. У результаті боїв були знищені со­тні населених пунктів, 650 шкіл, більше 500 тис. житлових та господарських будинків.

Таким чином, у роки війни криза охопила всі сфери жит­тєдіяльності країни: політичну, соціальну, економічну.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні причини кризи кріпосницької системи.

2. Які галузі економіки України були найрозвиненішими в першій половині XIX ст.?

3. У чому були причини «цукрової лихоманки» в Україні?

4. Якими були програмові засади Південного та Північного товариств?

5. У чому причини Українського національного відроджен­ня?

6. Охарактеризуйте зміст програмових документів Кирило-Мефодіївського товариства.

7. У чому були основні причини ліберальних реформ 60-70-х років XIX ст.?

8. Чому ліквідація кріпосного права сприяла розвитку капі­талістичних, ринкових відносин?

9. Охарактеризуйте суть судової реформи 1864 р.

10. Що означав «двобічний розвиток капіталізму» в Україні?

11. У чому були причини прискореної урбанізації в Україні у другій половині XIX ст.?

12. Які фактори стимулювали розвиток національного руху в Україні у другій половині XIX ст.?

13. Охарактеризуйте становище західноукраїнських земель під владою Австрійської імперії у XIX ст.

14. Як відбувався процес формування української літератур­ної мови у XIX ст.?

15. Якими були особливості економічного розвитку підросій­ської України на початку XX ст.?

16. Назвіть основні події революції 1905-1907 pp. в Україні.

17. Охарактеризуйте сутність і наслідки аграрної реформи Столипіна для України.

18. Яке місце обіймали українські землі у планах сторін під час Першої світової війни?

Поиск по сайту: