СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ РЕСПУБЛІКИ

Після розвалу СРСР економіка України опи-

Економічн

нилася у кризовому стані: падіння виробництва, квиза

інфляція, зниження рівня життя людей. Причини

економічної кризи:

1. Стару економічну систему зруйновано, а нову, ринко­ву, ще не створено. Колишня економічна система була ко­мандною, затратною, планово-суб'єктивістською. Вона була нездатна сприяти розподілу товарів капіталів і робочої сили згідно з реальними потребами суспільства. Чітких ознак криза набула з 1992 р. Після вивільнення з-під державного контролю переважної більшості цін і саморозпаду системи державного планового розподілу продукції криза діючих під­приємств і непотрібність частини товарів стали відкритими.

2. Розрив господарських зв'язків з Росією та іншими країна­ми СНД. 80 % торгового обороту України припадало на Росію. Загальносоюзним міністерствам було підпорядковано понад 2 тис. найбільших підприємств України, які після розвалу СРСР

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

втратили споживача й фінансування. Промисловість України виробляла не більше 20 % кінцевого продукту. Основна частина її товарної продукції — це напівфабрикати або комплектую­чі вироби, які ще необхідно «доводити» до готового продукту. Крім того, розрив зв'язків призвів до ліквідації диспропорції цін, особливо в паливно-енергетичній галузі. Україна, не маючи достатньо нафти й газу, змушена була платити за них світовими цінами. Недостача енергоносіїв стала найболючішим місцем ук­раїнської економіки. Вибуховий перехід до нового цінового рівня не дав змога підприємствам своєчасно накопичити ресурси обо­ротного капіталу з тим, аби не переривати виробничий процес. Темп падіння обсягу виробництва за 1991 р. склав 4 %, а за 1992-1993 pp. — 35 %. У цілому падіння виробництва в Україні на ЗО % зумовлене розривом економічних зв'язків з республіками СНД.

3. Помилки при проведенні економічної політики. З перших днів незалежності України йшла боротьба за напрям економіч­ної політики: відновлювати фасад старої економічної системи за державним регулюванням чи йти по шляху ринкових реформ. Політична боротьба й значний вплив колишньої комуністичної номенклатури зумовили значні коливання в проведенні еконо­мічної політики, її паліативний характер, повільний темп. Рин­кові реформи в Україні почалися фактично вимушено, оскільки на цей шлях з 1992 р. стала Росія, а наша республіка тоді була дуже прив'язана до російської економіки. Це було пристосуван­ня своєї економіки до ринкової економіки інших країн.

Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих проти­річ, які утворилися в національній економічній системі. Лібе­ралізація цін в Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. в 100 разів, на нафту — у 300 разів. Це призвело до гіперінфляції. У 1992 році інфляція склапа 2100,5 % у 1993 р. -1025,5 %. Таких масштабів інфляції не було тоді в жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні.

У 1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового використання — попередники національної валюти. Україна вийшла з рубльової зони.

Характерним для економічної кризи був ступенеподіб-ний рух рівнів цін. Останні в 1992-1994 pp. змінювалися че­рез 2-3 місяці, підвищуючись при цьому щоразу в 2-5 разів. У 1992 р. індекс споживчих цін підвищився в 21, у 1993 — в 103, у 1994 — в 5 раз. Усього за 1991-1994 pp. споживчі ціни в Україні зросли (по відношенню до 1990 р.) в 42022 рази.

У період економічної кризи значно знизився рівень життя людей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33 % від рів­ня 1990 р. Практично розтанули грошові заощадження лю-

Модуль 3. Новітня історія України

дей, які вони збирали роками (залишки в банках у реально­му обчисленні скоротились у 10-12 разів). Тривалість жит­тя зменшилась на 4 роки й склала 61,5 років для чоловіків і 71,5 — для жінок. Посилюється процес депопуляції — змен­шення чисельності населення внаслідок переважання кіль­кості померлих над народженими. Кожен третій чоловік по­мирає, не доживши до пенсійного віку.

Народжуваність почала знижуватись ще з 1984 p., а смерт­ність зростати з початку 70-х років. Смертність з розрахунку на 1000 чоловік скоротилася з 15,2 у 1996 р. до 14,3 у 1998 р. Дитяча смертність з 14,3 у 1996 р. до 12,8 у 1998 p., що відпові­дає рівню 1980 р. На 1 січня 2005 р. населення України склало 47,3 млн людей, зменшившись майже на 5 млн з 1989 р.

Слабкими елементами соціальної структури є 13 млн пенсіо­нерів і 1,3 млн людей, які отримують допомогу для дітей. Лише 13 млн осіб виробляють матеріальні блага. Значно поглибилася майнова диференціація суспільства між найбагатшими й знач­ним прошарком незаможних. Доходи 10 % найбагатшої частини відносно 10 % найбіднішої у 12 разів більші (у США цей по­казник — 5,5). На початок 2004 р. в Україні нараховувалося за офіційними даними 142 мільйонери (у доларовому обчисленні) або 850 у гривневому обчисленні. За рівнем життя Україна зна­ходиться на 83 місці у світі.

Спад виробництва обумовлений усім попереднім шляхом розвитку у складі СРСР. Звідси значна технологічна відстачість, витрато- та енергоємність виробництва. Саме ці об'єктивні при­чини, а також величезна залежність від зовнішніх джерел енер­гії спричинили низьку продуктивність підприємств України й конкурентоспроможність їх продукції. Процес реформування економіки відбувається недостатньо активно, окремі позитивні зрушення, нові ефективні виробництва ще не досить відчутно впливають на розвиток економіки та соціальної сфери.

Основні компоненти специфіки перехідної економіки України:

• повільний процес здійснення ринкових ре­форм і становлення ринкової економіки;

• певна спільність просування до ринку разом з Росією й СНД;

• криміногенний (значною мірою) характер реалізації й роздержавлення державної власності;

• гальмування процесу формування верстви підприємців, середнього класу, що уповільнює активізацію інвестиційного процесу, обмежує самостимулюючу роль приватної й акціонер­ної власності, підприємницькі акції населення та зміну його побутового ринковим, а потім економічним мисленням;

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

• підтримка перехідної економіки України з боку західних країн (Україна посідає третє місце в світі за обсягом фінансової допомоги з боку США). За 1994 р. утричі зросли інвестиції іно­земних держав.

У 1995 р. подолано гіперінфляцію, за 1997 р. інфляція склала 10 %. Рівень реальних доходів громадян у грудні 1995 р. порів­няно з відповідним періодом 1992 р. зріс на 40 %, купівельна спроможність на 54 %. У вересні 1996 р. проведено грошову реформу. Замість купоно-карбованців було введено гривню. Обмін тривав два тижні, мав прозорий характер — тобто можна було обміняти будь-яку суму. Обмін здійснювався з розрахун­ку 1 гривня за 100 тис. купоно-карбованців. Грошова реформа дещо покращила фінансовий стан держави, але без підйому ви­робництва цей захід є малоефективним.

Певні зрушення відбуваються в аграрній сфері економіки України. У республіці створено (хоч і не зовсім досконалі) законодавчі основи для ліквідації монополії власності на землю й становлення різних, але юридично рівноправних форм земельної власності, серед яких найпоширенішою по­винна стати приватна власність у різних формах функціону­вання — індивідуальна (сімейна), групова, колективно-пай­ова (дольова). Суть цього процесу в перетворенні підпри­ємств на акціонерні, що об'єднують земельних власників, які мають статус працюючого власника з правом отриман­ня доходів відповідно не лише праці, а й розміру земельно-пайового внеску.

У більшості колективних господарств відбулося розпаю­вання земель з наданням права власникам паїв передавати їх у спадщину й для продажу. На середину 2003 р. власниками землі стали 6880042 особи.

Іде процес становлення сектора фермерства. У 1996 р. в Україні нараховувалося більше 38 тис. фермерських госпо­дарств, яким виділено більше 900 тис. земель (середній роз­мір — близько 25 га). Прийняття парламентом України Земель­ного кодексу України (жовтень 2001 р.), в якому основною фор­мою власності на землю визнається приватна, повинне сприяти підйому сільськогосподарського виробництва.

Разом із тим гострим продовжують залишатись соціальні проблеми. Кількість безробітних на кінець 2001 р. склала 1 млн. 120 тис. осіб. Кожен третій житель села непрацездатного віку.

Дуже складною є кримінальна ситуація. Щодобово в країні відбувається 13 убивств, 14 розбійних нападів, 24 пограбуван­ня. З 1991 р. загинуло близько 800 міліціонерів, які захищали правопорядок у країні.

Модуль 3. Новітня історія України

Восени 1998 р. під впливом кризових явищ на фінансових ринках Південно-Східної Азії та Росії фінансово-економічна ситуація в Україні погіршилася. Гривня була девальвована, її курс знизився у 2,5 раза. За 2005 р. середньомісячна заробітна плата збільшилася на 36,7 % і становила 806,18 грн. Мінімаль­на заробітна плата підвищилася з 57,8 % (262 грн.) до 73,3 % (332 грн.) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 1 вересня 2005 р. запроваджено І етап оплати праці праців­ників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, що за­безпечило підвищення посадових окладів у середньому на 15 %. Чисельність безробітних порівняно з 2004 р. скоротилася на 354,2 тис. осіб та становила 1,55 млн осіб. Допомогу при народ­женні дитини за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності збільшено до 8 497,6 грн. Кількість отримувачів у 2005 р. становила 274,5 тис. осіб. Мінімальний розмір пенсій за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму (332 грн.). У 2005 р. на виплату пенсій спрямовано 64,1 млрд грн., що в 1,7 рази більше, ніж у 2004 р.

Основні принципи економічної політики уряду України:

• прискорення приватизації, підйом економіки за рахунок приватної ініціативи;

• пріоритетний розвиток аграрної сфери, прагнення ви­користати природні умови України (перш за все наявність значних площ чорноземів) для підвищення продуктивності сільського господарства, а з його допомогою — усієї економі­ки країни;

• лібералізація економіки, відмова держави від безпосеред­нього керівництва підприємствами; залучення іноземних інвес­тицій, «відкритість» зовнішньої економічної діяльності, скоро­чення витрат на соціальні потреби;

• зміцнення грошово-кредитної і фінансової систем, рефор­мування податкової політики.

За останні роки закладено перспективні основи ринкової моделі господарювання, фундамент для економічної стабілі­зації. Мільйони людей стали власниками. Природними стали відсутність черг, дефіцитів, значний асортимент товарів.

Поиск по сайту: