Після вивчення теми необхідно. ♦> Поняття і характерні ознаки правового статусу особи

знати:

♦> Поняття і характерні ознаки правового статусу особи.

♦> Зміст правового статусу особи, як конституційно-правового інституту.

❖ Структуру конституційно-правового статусу особи.

❖ Основні Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.

❖ Види правового статусу особи.

❖ Правовий статус різних категорій осіб в Україні.

❖ Основні гарантії реалізації правового статусу особи в Україні.

вміти:

• визначати й аналізувати поняття «правовий статус особи»;

• розкрити зміст правового статусу особи як конституційно- правового інституту;

• визначати структуру правового статусу особи;

• давати характеристику структурним елементам правового статусу особи;

• аналізувати проблеми конституційно-правового регулювання правового статусу особи в Україні;

• визначати співвідношення між конституційно-правовим стату­сом громадянина України, іноземця, особи без громадянства;

• аналізувати конституційно-правові гарантії реалізації правового статусу особи в Україні.

Ключові поняття й терміни: правовий статус особи; громадя­нин; іноземець; апатрид; імміграція; еміграція;

Теоретичний зміст модуля:

§ 1. Поняття і зміст правового статусу особи. Правовий статус особи, як конституційно- правовий інститут

Термін «статус» походить від латинського «STATUS» - означає - стан, становище. Це юридично закріплене правове становище фізич­них та юридичних осіб.

Правовий статус особи є найсуттєвішою складовою її суспільного статусу. Він відображає і юридично оформляє зв'язки особи з держа­вою та з державно-організованим суспільством.

Суспільство, незалежно від розшарування людей на певні соціальні групи, класи і т. ін., уособлюється його найбільш організованою струк­турою-державою. Держава виступає як політична форма організації суспільства. Населення кожної держави складається із громадян даної держави, іноземних громадян та осіб без громадянства - апатридів. Розгляд питань, що стосуються правового статусу особи обумовлює необхідність визначити, насамперед такі поняття, як людина, особа, громадянин, іноземець, апатрид.

Людина - це розумна, психофізіологічна, біосоціальна істота, яка живе в суспільстві. На відміну від поняття «людина,» поняття «особис­тість», як наукова абстракція, з найбільшою повнотою підкреслює факт відокремлення людини від природи, її опосередкований зв'язок з природою.

Отже, особа - це позначення людини як істоти суспільної, яка усвідомлює, що вона є членом певного людського суспільства. Особа - це первинна клітина суспільства із сукупності яких воно і складається.

В умовах, коли відносини між особою і державою набувають особливого характеру - правового зв'язку між ними, то вони пере­творюються у відносини між державою та громадянами цієї держави. Звідси, громадянин - це особа, яка перебуває у особливих правових зв'язках з державою, з органами держави та її системою права.

Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві держави, на території якої знаходиться, і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Апатрид — особа, яка не має громадянства жодної держави, та яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Отже, суб'єктами розглядуваних правовідносин висту­пають з одного боку - держава, а з другого - громадяни даної держави, іноземці та апатриди.

Держава, за допомогою права, перетворює фактичне суспільне становище особи в її юридичне становище, її правовий статус. Отже, правове становище особи - це є її фактичне становище в суспільстві і державі, яке відображене в нормах права.

Таким чином, правовий статус особи - це юридично-закріплене становище людини в державі і суспільстві.

Яка ж структура правового статусу особи?

Як поняття, конституційно-правовии статус особи охоплює ряд компонентів. Найважливішими серед них є:

1) громадянство, як певний правовий стан особи, як специфічний правовий зв'язок її з державою, що обумовлює наявність взаємних прав та обов'язків особи та Української держави;

2) правосуб'єктність, яка охоплює правоздатність і дієздатність особи. Водночас, необхідно зауважити, що реалізація особою належ­них їй прав не залежить від такої умови, як наявність у неї дієздат­ності;

3) основні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи;

4) правові принципи;

5) гарантії правового статусу особи. Особливе значення серед них належить юридичній відповідальності суб'єктів суспільних відносин за порушення прав і свобод.

Правовий статус особи, що закріплений в Конституції суверен­ної України, на відміну від попередніх Конституцій УРСР, базується на концепції прав людини, що сформульована у міжнародно-правових документах.

Визначальним компонентом у характеристиці правового статусу особи є права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Саме цей елемент є одним із найважливіших у визначенні правового становища особи в державі і суспільстві.

Комплекс закріплених у розділі 11 Конституції України прав, свобод і обов'язків людини і громадянина являє собою певну систе­му, складовими якої є: громадянські (особисті), політичні, соціаль­ні, економічні, культурні та екологічні права, свободи і обов'язки. Система конституційних норм, що встановлює обсяг прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, визначає правовий статус особи в Україні.

Відносини між особою і державою є надзвичайно різноманітними. Вони регулюються різними галузями права України. Норми консти­туційного права України встановлюють визначальні засади правового статусу особи в Україні, найбільш визначальні засади взаємовідносин між особою і державою.

Найбільш загальні засади, що визначають основи правового стату­су особи в Україні, містяться в таких важливих документах як Декла­рація Про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.

Норми права, які регламентують суспільні відносини у розгляду­ваній сфері, містяться в Конституції України, в Законах України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців», «Про статус біженців», «Про імміграцію» й ін. Норми зазначених та інших зако­нодавчих актів утворюють окремий інститут конституційного права — конституційно-правовий статус особи в Україні.

Таким чином, основи конституційно-правового статусу особи в Україні визначається Конституцією України. Законами України: «Про громадянство України», «Про звернення громадян», «Про | правовий статус іноземців в Україні», «Про біженців», «Про іммі-і грацію» іншими нормативно-правовими актами, що охоплюються | конституційним законодавством. На основі положень конституцій- ного права, правовий статус особи регламентується також цивіль- ним, цивільно-процесуальним, аграрним, кримінальним, криміналь-| І но-процесуальним, адміністративним, митним та іншими галузями І законодавства України. |

§ 2. Основні Конституційні принципи правового статусу особи в Україні

В Конституції України встановлені такі основні принципи право­вого статусу особи:

1) визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина (ст. 3).

Так згідно із ст. З Конституції. «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямова­ність діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є голо­вним обов'язком держави.»;

2) рівноправність (ст. 21, 24, 26 та ін.);

3) невід'ємність прав і свобод, їх невідчужуваність (ст. 21);

4) гарантованість прав, свобод і обов'язків (ст. З, 8, 22, 54, 55, 57 та ін,);

5) визнання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права складовою частиною правової системи України (ст. 9);

6) заборона зловживання правами і свободами (ст. 23);

7) заборона обмеження або скасування прав і свобод (ст. 22, 64);

8) єдність прав і обов'язків особи (ст. 23, 13, 51, 65-68 та ін.);

9) взаємна відповідальність та взаємні обов'язки держави і особи (ст. 3. 6, 17, 65-68 та ін.) тощо.

§ 3. Види правового статусі/ особи. Особ/іивості правового статусу різних категорій осіб в Україні

Прийнято розрізняти декілька видів правового статусу особи. Основними серед них вважаються наступні:

1) загальний або конституційний статус людини і громадянина;

2) спеціальний або родовий статус окремих категорій громадян;

3) індивідуальний статус особи. Він характеризує стать, вік, сімейне становище людини і т. ін.;

4) статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним та м ножи н н и м громад я н ством;

5) правові статуси особи, що визначаються окремими галузями права (цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний, адмі­ністративно-процесуальний тощо);

6) статус фізичної особи і таке інше.

Серед відмічених видів правового статусу особи, конституційний статус, за своєю соціально-правовою природою, має найбільше значен­ня і є визначальним для всіх його різновидів. Всі різновиди статусу особи є похідними від конституційного статусу, конкретизують і допо­внюють його.

Загальний конституційний статус є однаковим для всіх осіб. Він не залежить від будь-яких ознак та конкретних обставин. У випадках, коли мають місце певні обмеження для окремих категорій осіб, то вони повинні встановлюватися у нормах конституції держави.

На території України, як і будь-якої держави, проживають такі кате­горії осіб, як громадяни нашої держави, іноземні громадяни та особи без громадянства - апатриди. Всі ці категорії осіб утворюють насе­лення України.

Необхідно зазначити, що співвідношення між правами людини і правами громадянина, не однакове навіть у демократичних країнах. Як правило, Для різних категорій осіб - громадян держави, іноземних громадян та осіб без громадянства — апатридів, що постійно прожива­ють чи тимчасово перебувають на території даної держави, встановлю­ється різний обсяг прав, свобод та обов'язків. Проте, всередині окре­мих категорій осіб принцип рівності має дотримуватися у повній мірі. Так, коли встановлюються окремі обмеження у правах та обов'язках для іноземців та апатридів у порівнянні із громадянами держави, то такі обмеження повинні бути однаковими для всіх іноземців та осіб без громадянства.

В Конституції України (ст. 26) встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,-за винятками, що встановлені в Конституції, законах чи у міжнародних договорах України.

На відміну від громадян України, які користуються всією повно­тою прав і свобод та несуть всі обов'язки, що встановлені у законо­давстві України, іноземці та особи без громадянства не користуються в Україні, зокрема, політичними правами та свободами (право брати участь у виборах, референдумах, бути членами політичних партій і т. ін.), вони не можуть мати у власності землю на території України, а також мають деякі інші, встановлені у законодавстві обмеження.

Встановлені законодавством обмеження є однаковими для всіх іноземців та осіб без громадянства.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Визначте, що являє собою правовий статус особи?

2. Які елементи є складовими правового статусу особи?

3. Який із елементів правового статусу особи є найважливішим у характеристиці змісту правового статусу особи?

4. На яких принципах базується правовий статус особи в Україні?

5. Чи існують відмінності у правовому статусі громадян України, інозем­ців, осіб без громадянства відповідно до законодавства України?

6. Які засоби забезпечення правового статусу особи визначені в Конституції України?

Поиск по сайту: