АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні категорії та поняття

Читайте также:
  1. I. Основні риси політичної системи України
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. Акти застосування права: поняття, ознаки, види, структура
  4. Б) Основні властивості операцій над множинами
  5. Бази даних, їх призначення та основні елементи.
  6. Бюджетна система України: основні характеристики
  7. Валовий внутрішній продукт: поняття та методи розрахунку
  8. Введення поняття комплексного числа
  9. Визначте поняття і структуру особистості в соціології
  10. Визначте поняття «соціалізація особистості – 15 б.
  11. Виникнення економічної теорії та основні етапи її розвитку.
  12. Відношення між поняттями

Праця, робоча сила, ринок робочої сили, попит на робочу силу, про­позиція робочої сили, ціна робочої сили, суб'єкти і об’єкти господарсь­ко-трудових відносин, носії, виразники і виконавці господарсько-трудо­вих інтересів, функції ринку праці, сегменти ринку праці.

 

5.1. Соціально-економічна категорія „ринок праці”

 

Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи. Пе­ред тим як визначити його соціально-економічну сутність, необ­хідно розглянути економічну категорію „ринок”. Класична полі­тична економія виділяє чотири напрями у визначенні ринку.

Перший напрям представлений науковцями, які під ринком ро­зуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники друго­го напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього — як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб коор­динації дій учасників, або як форму зв’язку товаровиробників. Вчені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, технологію здійснення обміну і розподілу товарів.

Отже, з наведеного вище можна зробити висновок, що ринок— це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким властива економічна незалежність, свобода у ви­борі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.

Переходячи від вивчення поняття ринку до сутності ринку ро­бочої сили, слід відзначити, що сьогодні визначення ринку праці здебільшого залишається дискусійним, через недостатню його вивченість. Дослідники проблем праці розглядають головним чи­ном окремі аспекти ринку праці та висловлюють часто діамет­ральні за змістом думки. Значною мірою це пояснюється різним тлумаченням самого поняття ринку праці.

Нині виділяють чотири напрями підходів до визначення ринку праці (робочої сили):

Представники першої групи ринок робочої сили розглядають як сферу обігу специфічного товару „робоча сила” і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинам спосіб її включення до економічної системи.

Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи — попит і пропозицію. Наприклад, визначення: „Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці”. Про­сті, короткі визначення не розкривають суті економічної категорії.



Представники третьої, найчисленнішої групи науковців роз­глядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці — це сукупність економічних від­носин, форм і методів узгодження й регулювання інтересів безпо­середніх виробників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням та оплатою найманої праці.

Проте було б невірно зводити ринок праці лише до сфери об­міну. Ринок праці відіграє важливу роль у забезпеченні безперерв­ності процесу відтворення такого важливого для суспільства товару, як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринко­вих процесів. Тому оптимальним вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму.

Останні під ринком праці розуміють складну систему економіч­них відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва та обігу.

Робоча сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.

Робоча сила виступає в ролі товару за таких умов:

1) людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю ро­бочою силою;

2) власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування.

Праця — цілеспрямована діяльність людей зі створення матері­альних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожно­го індивіда і суспільства в цілому.

Категорії „праця” і „робоча сила” не тотожні. Але на підставі того, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник „авансує” її роботодавцеві за умови опла­ти її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю), поняття „ринок праці” і „ринок робочої сили” можна використовувати паралельно.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи. Ринкова система — це система ринків, з-поміж яких виділяють ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації тощо.Вказані типи ринків не є однаковими за значимістю. Існує думка, що на чолі ринкової системи стоїть ринок капіталів, оскільки остан­ній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів і визначає кон'юнктуру всіх товарних ринків.

‡агрузка...

Відповідно до іншої думки, різні типи ринків, що входять до ринкової системи, слід ранжирувати в такому порядку:

1) Ринок праці;

2) Ринок засобів виробництва;

3) Ринок предметів споживання;

4) Фінансовий ринок;

5) Ринок послуг;

6) Ринок технологій та ін.

Такий порядок обумовлений тим, що ринок починається з при­дбання робочої сили і засобів виробництва. Без поєднання цих елементів за допомоги капіталу не може функціонувати вироб­ництво. Ринок праці є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв’язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаю­чи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. На відміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, а й породжує велику кіль­кість економічних і соціальних проблем.

Отже, ринок праці є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших рин­ків, а з іншого — сама впливає на них.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.007 сек.)