АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Елементи ринку праці

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
  2. Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи
  3. Аналіз трудових ресурсів та оплати праці на підприємстві
  4. Аудит у сфері оплати праці
  5. Б) яка буде ситуація на ринку морозива, якщо держава встановить ціну
  6. Бази даних, їх призначення та основні елементи.
  7. Безпека праці при обслуговуванні автоклава
  8. Безпека праці при обслуговуванні брагоректифікаційних установок
  9. Безпека праці при обслуговуванні дифузійних апаратів
  10. Безтарифна система оплати праці
  11. В) виникнення й поглиблення суспільного поділу праці та економіч-
  12. ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

 

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попиту, пропозиції та ціни робочої сили визначають кон'юнктуру ринку праці.

Попит на робочу силу — це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон’юнктурою ринків капіталу, товарів і послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Пропозиція робочої силиявляє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцеві свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепід­готовки кадрів, система оплати праці, кон’юнктура ринків капіта­лу, товарів і послуг тощо.

Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх наявних видів рин­ків за структурою, специфікою, ціноутворенням, зв’язками з ін­шими ринками. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має особливості, властиві лише йому.

Ціноутворення на ринку працімає специфічні особливості. За­робітна плата найманого працівника повинна містити не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім’ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вар­тість робочої сили. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.

Закономірним явищем у ринкових умовах є встановлення рин­кової ціни на робочу силу. Жива праця швидко стає одним із най­дорожчих факторів виробництва.

Щодо такого елементу ринку праці як товар, то в економічній літературі відсутня єдина думка про те, що слід вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи результати праці. Але більшість дослідників вважає, що він виступає у вигляді індивіду­альної робочої сили. Тобто, товаром на ринку праці виступає ін­дивідуальна робоча сила.

Товар „робоча сила” не є однорідним за соціальними, економіч­ними, демографічними, національними, етнічними, професійно-кваліфікаційними, майновими та іншими ознаками. Робоча сила — товар специфічний.



Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є жи­вим організмом із власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту за несприятливої кон'юнктури ринку праці, диференційного та індивідуального під­ходу, а з іншого — є виробничим ресурсом.

Специфічні риси товару „робоча сипа”

1. Робоча сила є живим товаром, купівля якого має назву найму. Відповідно продана таким чином робоча сила називається найма­ною робочою силою.

2. Робоча сила не відчужується від свого власника — найманого працівника у процесі купівлі-продажу. Працівник продає підприєм­цеві користування своєю робочою силою на певний час, залишаю­чись носієм і власником цього своєрідного товару. Відносини між найманим працівником і роботодавцем оформляються трудовим договором, в якому вказуються взаємні права та обов'язки сторін із виконання всіх умов купівлі-продажу робочої сили.

3. Використання робочої сили передбачає продовження безпе­рервних відносин роботодавця і найманого працівника від момен­ту найму працівника до його звільнення.

4. Робоча сила відіграє значну роль у створенні доходів суспі­льства. Так, наприклад, за трудовою теорією вартості продукт створюється двома факторами — робочою силою і засобами вироб­ництва. Проте нову вартість створює жива праця. Вся знову ство­рена живою працею протягом року вартість створює національний дохід, який є джерелом доходів усіх верств населення (заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти, дивідендів тощо), а також коштів на розширення виробництва. Згідно з теорією граничної продуктив­ності, продукт створюють чотири фактори: капітал, земля, праця і підприємницька діяльність. Теорія граничної корисності ствер­джує, що участь кожного з факторів у створенні цінності визна­чається його граничною продуктивністю. Економіко-математичні дослідження граничної продуктивності праці показали, що обсяг виробленої продукції на 75% створюється працею найманих пра­цівників і на 25% — капіталом. Крім того, слід додати, що заробіт­на плата в розвинутих країнах складає близько 75% національного доходу.

‡агрузка...

5. Робоча сила не приносить доходу, якщо її не продавати, до того ж потребує додаткових життєвих благ для її утримання.

6. Здібності найманого працівника не знищуються з викорис­танням, а навпаки, примножуються. Мова йде про підвищення професійної майстерності, зростання продуктивності праці у про­цесі трудового життя працівника.

7. Робоча сила не може бути абсолютно однаковою в різних ін­дивідів, якщо навіть вони належать до однієї й тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів і послуг, вироблених за одним стандартом і технологією.

8. Робоча сила є капіталоємним товаром для суспільства. Від­творення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку. Крім того, цей процес — довготривалий і не підлягає значному скороченню.

9. Робоча сила має обмежену мобільність. Для її територіаль­ного і професійного переміщення між галузями чи підприємствами слід створити відповідні умови, зокрема розвивати ринок житла, транспортну інфраструктуру тощо.

10. Навіть після залучення в суспільне виробництво найманий працівник може претендувати на інше робоче місце, повторно ви­ходити на ринок праці, щоб знайти краще місце роботи.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.004 сек.)