Розвиток музичної культури в другій половині 19 ст

Найвидатніша постать в українській музиці другої половини XIX ст.— Микола

Віталійович Лисенко. За тривале творче життя (більш ніж півстоліття) він написав сотні

творів, виступав як піаніст і диригент, займався педагогічною працею, збирав і досліджував

фольклор, вів широку музично-громадську роботу. Лисенко започаткував або

розвинув усі музичні жанри: оперний, симфонічний, кантатно-ораторіальний, хоровий,

камерно-вокальний і камерно-інструментальний. У другій половині XIX ст. на музичному

обрії поряд з Лисеня ком з'явилося багато здібних музикантів, але не всі змогли розвинути

свій талант так повно, як Микола Віталійович. С. Гулак-Артемовський створив

славнозвісну оперу «Запорожець за Дунаєм», М. Вербицький написав ряд хорів і серед

них — монументальну поему «Заповіт» («Завіщанє»), а П. Сокальський — свою першу

оперу «Майська ніч» та кантату «Пир во время чумы», за яку на конкурсі у Петербурзі

отримав другу премію. Поряд з Лисенком на Україні працюють його сучасники — згаданий

уже П. Сокальський, І. Лаврівський, М. Калачевський, А. Вахнянин та інші.

Кожний з них прагне до створення яскравих національних композицій Справжньою

перлиною серед них стала музика до театральної вистави «Назар Стодоля» Т Шевченка —

«Вечорниці», її автор — Петро Іванович Ніщинський (1832—1896).«Вечорниці» — це

вставна сцена до вистави, її виконують як разом з п'єсою, так і окремо. Хор «Закувала та

сива зозуля» побудовано на образних контрастах; динамічні й епічні розділи чергуються з

лірико-пісенними. Сонячним блиском пройняте тенорове соло «По синьому морю»

(четвертий епізод) та світло-лірична інструментальна постлюдія. Обидві ці розділи

написані в до мажорі на відміну від інших — мінорних розділів. «Закувала та сива зозуля»

— яскрава сторінка української хорової музики другої половини XIX ст., справжня хорова

класика.Наприкінці XIX ст. з'являються твори О. Нижанківського, В. Сокальського, М.

Матюка, М. Аркаса і Д. Січинського. А вже на початку XX ст. Лисенко щиро вітає появу

нової когорти українських композиторів — К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича, С.

Людкевича.Розвиток професіональної музики на Україні в XIX ст. зосереджується

головним чином у містах, що швидко зростали як політичні і культурні центри. З розкладом

феодально-кріпосницького ладу поміщицькі маєтки втрачали ту роль, яку вони раніш

відігравали в українській музичній культурі. Оркестри, капели, театральні трупи все

частіше виступають у містах. Музичне виконавство з примусової кріпацької праці стає

вільнонайманим — професією. Поряд з поширенням домашнього музикування і

аматорських концертів у містах розвивається професіональне виконавство, дістають

розвиток специфічно міські форми мистецького життя. Відкриваються постійні театри,

збагачується концертне життя, концерти стають доступними для досить широкого кола

відвідувачів.

Поиск по сайту: