Керування логічним каналом локальних мереж

Керування логічним каналом є процедурою, що забезпечує надійну передачу інформації каналом передачі даних між двома абонентськими системами локальної комп’ютерної мережі. З цією метою у керуванні логічним каналом реалізуються функції адресації, контролю помилок і керування потоком даних. Крім протоколу керування логічним каналом, стандарт
IEEE-802.2 встановлює:

· інтерфейс з мережевим рівнем, який визначає сервіси, що надаються протоколом канального рівня протокол верхнього рівня;

· інтерфейс з підрівнем керування доступом до середовища передачі.

Розробляючи процедуру керування логічним каналом, враховували такі особливості локальних мереж:

· можливість використання найпростіших протоколів обміну, що зумовлено низькою ймовірністю виправлення даних під час передачі фізичним середовищем;

· перенесення функцій забезпечення “кодонезалежності” і перешкодостійкості з підрівня керування логічною ланкою на підрівень керування доступом до середовища.

Протокол керування логічним каналом описує види сервісу і функції рівня, структуру і коди блоків даних (кадрів), поданих на канальному рівні.

Для виконання вимог щодо передачі даних визначено два типи протокольних процедур обміну без установлення та з попереднім установленням логічного з’єднання. Процедура обміну без установлення логічного з’єднання надає користувачеві мінімальний набір сервісів з передачі інформації та забезпечує дейтаграмний режим передачі даних. Функції керування потоком, упорядкування пакетів і виправлення помилок забезпечуються верхніми рівнями. Процедура обміну з попереднім установленням логічного з’єднання у вигляді віртуального каналу аналогічна протоколу HDLC канального рівня глобальних мереж.

Процедури обміну реалізуються на підрівні керування логічним каналом за допомогою спеціальних операцій‑примітивів. Процедура обміну без установлення логічного з’єднання передбачає тільки передачу блоку даних, яка виконується за допомогою примітивів «запит» та «індикація». Нагадаємо, що всі примітиви мають однакову структуру позначень: на першому місці вказується належність примітива до того чи іншого рівня еталонної моделі OSI; на другому, через дефіс – назва примітива; на третьому, через точку, задається тип примітива. Наприклад, примітив ЗД‑БЛОК-ДАНИХ. запит належить до підрівня керування логічною ланкою даних і запитує передачу окремого блоку даних без установлення з’єднання. Підтвердження прийому блоку даних здійснюється за допомогою примітива ЗД‑БЛОК-ДАНИХ. індикація.

Процедура обміну з попереднім установленням логічного з’єднання передбачає встановлення з’єднання, передачу даних, роз’єднання з’єднання і скидання з’єднання. Скидання використовується тоді, коли виникають помилки, які не усуваються на рівні керування логічним каналом, що приводить з’єднання у початковий стан. Для підтримки процедури обміну з попереднім установленням логічного з’єднання використовуються примітиви, наведені в табл. 2.3

Таблиця 2.3. Примітиви логічного з’єднання

Стандартом IEEE‑802.2 визначена структура і три типи протокольних блоків даних: інформаційний, супервізорний і ненумерований. Структура і функціональне призначення цих блоків подібні до структури і функціонального призначення відповідних кадрів протоколу HDLC.

Поиск по сайту: