Українська філософія

Українська філософія формувалася на підставі первісних міфологічних та релігійних уявлень. Праукраїнці вірили в без­ліч надприродних істот та божеств, що відображали явища природи. Від цього сама природа для автохтонного населення була головною умовою не лише життя та захисту, а й часткою особистого існування. Тому для українців поняття рідного краю, батьківщини завжди було і. є особливо цінними. Запроваджене з середини IX ст. православ'я несло аскетичне світоуявлення, але воно ні тоді, ні пізніше не побороло до кінця тради­ційного світоуявлення, проте сприяло формуванню державності, розгорненню духовної культури, освіти, донесло до праукраїнців подих високої старогрецької філософської думки. В патри­стиці Київської Русі з'явилися власні філософські роздуми (Іларіон Київський, Данило Заточеник та ін.) щодо сенсу люд­ського життя. Перші світські твори: "Бджола", "Повчання Во­лодимира Мономаха дітям" і, особливо, "Слово о полку Ігоре­вім", формували переконання щодо необхідності суспільної згу­ртованості та громадянської відповідальності.

Розбрат князів і монгольська навала з 1239 р. зупинили розквіт української філософської думки, але вже з другої поло­вини XV ст. з'являються твори українців (Ю.Дрогобича, П.Русина, С.Оріховського, І.Вишенського) з філософськими роздумами про світ, людину, її щастя, суспільний устрій та ін. Поштовх цим думкам надав культурно-освітній осередок у м. Острозі (1576-1639), що розвивав українську культуру і осві­ту на тодішньому західноєвропейському рівні.

Різким опором національному і духовному поневоленню став братський рух, що розгорнувся в XVII ст. і символізував відродження в народі власної гідності, своєї культури та її осе­редку - філософського осмислення світу і себе в ньому.

Класична українська філософія сформувалася в Києво-Могилянській академії (1632-1817), де її викладали професори І.Гізель, Ї. Кроковський, М. Козачинський, О. Дубневич, Г. Кониський та ін., спираючись на досягнення тодішньої захід­ноєвропейської філософії. Архівні джерела вказують на досить чітке розмежування в академії філософії і богослов'я, своєрідне тлумачення теорії пізнання, наявність діалектики, глибоке со­ціальне звучання філософських курсів. Недаремно багато випу­скників академії виступали за незалежність України. Так, Ю.Немирич та П.Орлик обґрунтували це теоретично, а І.Виговський, І.Мазепа, Д.Нечай та інші спробували здійснити практично.

Ціла плеяда випускників академії сказала своє вагоме слово і в царині філософії. Найкращим з них був Г.Сковорода (1722-1794) - філософ, поет, перекладач, митець. Онтологічне його погляди будувалися на біблійній основі, а етичне та аксіологічне вчення є дуже сучасним. Його оспівування людини праці, природи добра та людяності і сьогодні слугують взірцем істинно філософських міркувань. Сучасник Сковороди, теж випускник академії, Я. Козельський (1729-1793) поширював гуманістичні ідеї, боровся за соціальну справедливість, розповсюджував нау­кові знання.

Особливо сильного звучання українська соціальна філософія набула завдяки кирило-мефодіївцям - Т.Шевченку, М.Костома­рову, П.Кулішу, М.Гулаку, Б.Білозерському та ін. В "Законі Божому" кирило-мефодіївці глибоко обґрунтували українську національну ідею - український народ має історичне право на суверенне і незалежне життя. Її розгорнули культурно-просвітницькою діяльністю по всій Україні громадівці. Тому, незважаючи на постійні заборони Польщею, Австрією, Росією в Україні всього українського, серед народу поширювалися думки про свободу і власну державність.

Глибоко філософський зміст мають праці далеко до кінця не вивчених П.Юркевича, С.Подолинського і, як не дивно, на­віть І.Франка. Останній у суто філософських творах "Що таке поступ?", "Мислі о еволюції...", "Про соціалізм" та багатьох інших висунув ідеї, що випередили свій час і є актуальними сьогодні. Такими є думки про "хвилі прогресу", а теорія розбу­дови демократичного суспільства мала б бути в основі сьогодні­шнього становлення української державності.

Навіть в радянські часи українська філософська думка зу­міла зберегти певну оригінальність, не кажучи про творчість представників діаспори: Д.Чижевського, філософів-державників Д.Донцова, В.Липинського, І.Мірчука та ін. Сьогодні ця думка хоча і повільно, але неухильно розгортаючись, невпинно на­ближається до рівня світової.

Таким чином, українська філософія має багату історичну традицію і суттєвий філософський доробок, завдяки чому за­ймає гідне місце серед інших національних філософій.

Контрольні запитання:

1. Які особливості мала філософія епохи Відродження?

2. Чому в Новий час особлива увага приділялася методам пі­знання?

3. Що означає "механістична картина світу"?

4. Яка сутність європейського Просвітництва?

5. Що собою являє філософія марксизму?

6. Які етапи у своєму розвитку пройшла українська філософія?

Поиск по сайту: