 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Природи і світ людини, в яких діють свої можливості та закони і між якими існують свої
суперечності. __
87. Етичне вчення Канта. Категоричний імператив.
• Характерною рисою моральної теорії Канта є обґрунтування найвищої
онтологічної цінності людини відносно природи. Як істота, здатна до автономної
мотивації, людина є «ціллю в собі», тоді як тварина - лише простим «засобом». Розуміння
сутності моральних правил Кант вважав одним з найважливіших завдань філософії. Як
природна істота людина підкоряється необхідності, а як моральна - належить до
трансцендентного світу, і в цій якості вона вільна. Як моральна істота людина підкоря-
ється тільки моральному обов'язкові.
Свобода є доказом існування морального закону. Поведінка людини щодо морального
закону мотивується тим, що інші люди, відносно яких вона діє, проявляють теж таку
автономію, або вони є цілями в собі, але ні в якому разі не засобами для діяльності когось
іншого. Тому формула «категоричного імперативу» (вищого практичного принципу щодо
ставлення до людської волі), яка передбачає зміст моральної поведінки, звучить так:
«Роби так, щоб використати людину для себе так само, як і для когось іншого,
Завжди як мету і ніколи тільки як засіб». Іншими словами, моральний закон передбачає
Недоторканність іншої людини («інша людина повинна бути для тебе святою»). Людина —
Завжди мета і ніколи — засіб. Форму моральної поведінки Кант висловлює так «Роби так,
Щоб максима твоєї поведінка на основі твоєї поведінки могла стати загальним природним
Законом». Отже, моральна поведінка, за Кантом, характерна тим, що вона, з одного боку,
Відповідає закону, з другого - її мотивацією є гідність людини.
88. Основні ідеї філософії Фіхте.
Фіхте повертає діалектичному акту, розірваному кантівським поділом реальності
на «феноменальний» і «ноуменальний» світи, належну цілісність і тим самим
неперервність. Принцип автономії волі Канта, згідно з яким практичний розум сам дає собі
закон, перетворюється у Фіхте на універсальний початок всієї його системи. З принципу
Практичного розуму — свободи — він прагне вивести теоретичний розум — пізнання
природи. Пізнання - лише підлеглий момент єдиної практично-моральної дії. Отже,
філософська система Фіхте базується насамперед на визнанні активної практично-
діяльної сутності людини.
• Вихідним пунктом філософії Фіхте є теза про автономність «Я». Воно утверджує
себе як таке в акті самосвідомості. «Я» є: це самоочевидне судження. Самоочевидність «Я»
у Фіхте основується не на акті мислення, а на вольовому зусиллі, дії. Принципом
Поиск по сайту: