Діяльності «Світового духу» розкривається на основі процесу саморозвитку

«Абсолютної ідеї». Вона існує вічно і містить у прихованому, «згорнутому» вигляді всі

можливості для визначення природних, суспільних і духовних явищ.

Перший етап саморозкриття «Абсолютної ідеї» - логіка як її науково-теоретичне

усвідомлення. Через логіку «Абсолютна ідея» розкривається в її всезагальному змісті у

вигляді системи категорій, починаючи від найбідніших - буття, небуття тощо і закінчуючи

конкретними, багаторазово визначеними поняттями - хімізму, біологізму, пізнання тощо.

Категорії -це чисті думки, що перебувають у стані неперервного руху. Як чисті думки і

ступені розвитку ідеї, вони змістовні самі по собі й тому становлять сутність речей.

Наступний етап саморозвитку - природа. Вона - хоча й необхідний у процесі

розвитку «Абсолютної ідеї», але все ж допоміжний засіб. Створюючи природу,

перетворюючись на природу, «Абсолютна ідея» визначає себе і тим самим відчужується від

своєї істинної сутності, постаючи у вигляді кінцевих чуттєвих, тілесних одиничностей. Бог

створює природу, щоб з неї виникла людина і разом з нею людський дух. Перша стадія

розвитку людського духу - суб'єктивний дух, який Гегель розглядає на трьох рівнях:

антропології, феноменології і психології. Антропологія - розглядання душі як субстанції, що

почуває; феноменологія вивчає перетворення душі на свідомість - самосвідомість - розум;

психологія показує теоретичні та практичні можливості духу.

Об'єктивний дух є другою стадією розвитку людського духу. Він охоплює сферу

людського соціального життя і розуміється як надіндивідуальна цілісність. Його

розгортання відбувається в праві, моралі, релігії, мистецтві. Найвища форма самореалізації

«Абсолютної ідеї» є «Абсолютний дух». Він є сукупною духовною діяльністю людських

поколінь, що змінюють одне одного. Тобто «Абсолютний дух» — це та сама «Абсолютна

ідея», яка «приховано» діє в людських цілях і справах упродовж життя усіх поколінь.

Хоча в Гегеля поняття «Абсолютна ідея» і «Абсолютний дух» часто вживаються в

одному і тому ж значенні, слід звернути увагу на їх відмінності. « Ідея » - це субстанція,

чиста всезагальність. « Дух » - також ідея, але в її реальному виразі у вигляді різних форм

інтелектуальної діяльності. « Абсолютний дух » - це повний збіг ідеї, мислення і буття, а

«Ідея» пізнає буття у всій багатоманітності його визначень.

• Особливість філософії Гегеля полягає в тому, що вона потрапляє в залежність

від логіки розвитку системи. На його думку, кожна система повинна бути завершеною,

тобто повинна дати остаточні відповіді на поставлені запитання. Рух «Абсолютної ідеї» і

всього предметного світу має свій початок і кінець, замкнений у певне коло. Тобто вищою

формою і кінцем розвитку «Абсолютної ідеї» стає «Абсолютний дух» або філософська

система самого Гегеля.

Це мало певні соціально-політичні наслідки. Позаяк Гегель вважав, що людство

прийшло до пізнання абсолютної істини, а жив і творив він у Німеччині часів кайзера

Фрідріха Вільгельма ІV, то саме тут ця істина досягла найвищого ступеня історичного

розвитку. У «Філософії духу» він ілюструє це так: всесвітня історія — це прогрес і

розвиток свідомості свободи. У східному світі (Єгипет, Вавилон, Китай) якщо одна людина

й вільна, то вона є деспотом; для Стародавньої Греції характерним є усвідомлення свободи,

зумовлене знанням, що люди є вільними, хоча половина з них - раби; у Стародавньому Римі

відбувається формування особистості як носія правових відносин. Індивід перетворюється на

абстрактну юридичну особу Дух перебуває в стані «розірваності» і шукає виходу в філософії

та християнській релігії; через християнську релігію Дух приходить до германського світу.

Лише германські народи здатні усвідомити, що свобода становить основну властивість

людської природи. Це виражається формулою: «Що розумне, те дійсне, і що дійсне, те

розумне». Як носій певних ідеологічних настанов, Гегель вчить, що цьому вищому етапові

розвитку ідеї, який здійснюється в Німеччині, відповідає і найдосконаліша німецька система

суспільного і державного устрою, отже, німецький народ - обраний. Інші народи світу або

вже відіграли свою роль в історії, або взагалі не здатні до самостійної історичної ролі

• Заслугою Гегеля є розроблення діалектичного методу, який передбачає