Добро і зло

Ш. Бодлер вважав, що кожна людина несе в собі два співіснуючі в часі нахили: один звернений до Бога, другий – до Сатани. Добро і зло є фундаментальними й визначальними категоріями моральної свідомості, які виражають наступне: добро – морально позитивне (належне), а зло – морально негативне (неналежне). Моральне добро зв’язане з слідуванням моральному ідеалу; моральне зло – з відступом від цього ідеалу, порушенням людиною моральних норм..........................

.Добро і зло - оцінні поняття, за допомогою яких людина характеризує позитивні чи негативні явища життя..Добро виступає як дещо важливе для життя людини й суспільства те, що дозволяє їм жити, розвиватися й досягати гармонії. Моральне добро характеризує дію, яка здійснюється вільно, заради самої дії та без впливу будь-яких прагматичних мотивів. Доброю вважають людину, яка готова допомогти людям не через бажання самоствердитися або отримати будь-яку матеріальну чи моральну (слава, вдячність) вигоду, а за покликом душі. Ідея добра має вплив на особистість такої людини, адже вона свідомо формує в собі морально-вольові якості – чесноти, що сприяють втіленню ідеалів добра. Близьким, за змістом до поняття „добро” є поняття „благо”. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що термін „добро” здебільшого застосовують в етичному контексті, а термін „благо” – в онтологічному та метафізичному, говорячи, наприклад, про повноту божественного буття................................................................................................

Зло зв’язується зі знищенням життя, відчуженням людей, саморуйнуванням особистості, стражданням. Розрізняють три різновиди зла: фізичне (або природне), соціальне й моральне. Фізичне зло є результатом діяльності природних сил. Воно містить у собі катаклізми, стихії, епідемії, тобто явища які не залежать від волі людини. До соціального зла відносять війни, безробіття, експлуатацію людини людиною тощо. Даний різновид зла, хоча й містить суб’єктивний фактор, але відображає об’єктивні труднощі соціального розвитку. Специфіка морального зла полягає в тому, що воно повністю залежить від людини, є результатом її свободного вибору. Формами морального зла вважають ворожість та розбещеність. Під ворожістю мають на увазі активне самоствердження однієї людини за рахунок іншої. Поведінковими ознаками ворожості виступають: агресія й бажання заподіяти страждання іншій людині; особистісним вираженням ворожості виступає жорстокість. Розбещеність виявляється в неспроможності людини обмежити власні пристрасті й бажання заради власного блага та блага інших людей. Поведінковими ознаками розбещеності є: неспроможність переносити труднощі, нетерплячість, боягузтво, лінощі; її особистісним.втіленням.-.легкодухість.

Моральне добро та зло випливають із особистого вибору людини. В історії філософії ведуться суперечки з приводу детермінант цього вибору. Відомі такі основні концепції походження морального зла: 1) етичний інтелектуалізм, який виводив зло з незнання (Сократ, стоїки); 2) психічний детермінізм, що відстоює думку про зло як дисгармонію людської душі (Арістотель, Августін, Б. Паскаль, М. Лютер); 3) соціальний детермінізм, який джерело зла зв’язував з недосконалістю соціального організму (Ж.-Ж. Руссо, Т. Кампанелла, К.Маркс)..

Важливими в етиці є питання: „Що таке зло, чи є воно чимось самодостатнім, чи лише наслідком руйнуванням добра?”. В історії етики, залежно від відповіді на ці питання, розрізняють субстанціалістську, таку, що ґрунтується на визнанні наявності самостійної субстанції зла (зороастризм), та антисубстанціалістську (Сократ, Платон) позиції. Особлива проблема полягає в тому, як ставитися до зла, як чинити, якщо людина змушена обирати між більшим та меншим злом? Наприклад, чи припустимо красти або говорити неправду задля порятунку людського життя? Чи варто жертвувати благополуччям і життям однієї людини заради благополуччя спільноти? В цьому питанні існують дві основних позиції: ухилення від зла (концепція „непротивлення злу насильством” Л. Толстого) та активного протистояння йому. Дискутується питання: чи припускається використання зла як засобу для досягнення благородних цілей? У цьому питанні існує позиція етичного ригоризму, яка обґрунтовує неприпустимість такого компромісу та протилежна до неї позиція етичного релятивізму.

Поиск по сайту: