АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Лекция 1 «Введение в дисциплину»

Читайте также:
  1. Естествознание как отрасль научного познания. Классификация наук. (плюс то, что у вас в лекциях)
  2. Задания на самостоятельную работу студентов по теме «Введение»
  3. И сразу наконец лекция здесь начинается
  4. Латинская Америка. Лекция от 12.10.
  5. Лекция 02.10.2013. Основные технические документы, предъявляемые на государственные и контрольные испытания
  6. Лекция 08.10.2013. Технические условия (ТУ).
  7. Лекция 1
  8. Лекция 1
  9. ЛЕКЦИЯ 1
  10. Лекция 1
  11. ЛЕКЦИЯ 1
  12. Лекция 1 1 страница

Під час роботи від працівника вимагається підвищена увага, певна швидкість виконання окремих технологічних операцій, швидка переробка отриманої інформації, точна координація рухів і ін., що може викликати перевантаження і перевтому організму та зниження працездатності. До таких же наслідків призводить і монотонна робота під час виконання спрощених одноманітних операцій у примусовому режимі та заданій позі (наприклад, під час робіт на конвеєрах чи поточно-механізованих лініях). Таку перевтому можна зменшити створенням оптимального режиму праці і відпочинку.

Під оптимальним режимом праці і відпочинку розумі­ють таке чергування періодів праці і відпочинку, за якого досягається найбільша ефективність трудової діяльності людини і хо­роший стан її здоров'я. Оптимальний режим праці і відпочинку дося­гається: паузами та пе­рервами в роботі (для приймання їжі, обігріван­ня, охолодження), змі­ною форми роботи (на­приклад, розумової і фізичної), зміною умов довкілля (наприклад, роботою за низьких і нормальних температу­р), усуненням моно­тонності в роботі, відпочинком у спеціальних кімнатах психологічно­го розвантаження, використанням психічного впливу музики.

Чергування праці і відпочинку встановлюють залежно від зміни працездатності людини впродовж робочого дня (рис. 2.6). На початку зміни завжди існує стадія «входження у робочий ритм» або щораз більшої працездатності (1), коли відбувається відновлення робочих навичок. Тривалість цього періоду 0,5...1,5 години залежно від характеру праці і тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стійкої працездатності (2) тривалістю до 3 годин залежно від характеру роботи, ступеня підготовки та стану працівника. Після цього настає стадія зменшення працездатності або стадія розвитку втоми (3), рухи сповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляється. У цей час, звичайно, роблять обідню перерву.

Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко – за 10...15 хвилин, бо робочі навички не втрачено. Працездатність у другій поло­вині дня трохи нижча, ніж до обіду, і становить 80...90% дообіднього рівня. Через 2,5...3 години після обідньої перерви працездатність зменшується і наприкінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на початку робочого дня.

Для зменшення стомлення встановлюють регламентовані перерви в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при тяжкій фізичної праці рекомендують часті (через 2...2,5 години) короткі перерви (по 5...10 хвилин), а за розумової праці ефективні довгі перерви на відпочинок і переключення на фізичну працю. Загальну тривалість відпочинку встановлюють у відсотках до трива­лості робочої заміни: за фізичної праці вона має становити 4...20%, із нервовою напругою – 14...25%, а за розумової праці – до 10...12%.

 

 

 

Рис. 2.6. Зміна працездатності (продуктивності праці) впродовж робочого дня:

1 – стадія входження в трудовий прощес (щораз більшої працездатності); 2 - стадія високої стабільної працездатності; 3 - стадія зменшення працездатності (розвитку втоми).

Зараз, при дефіциті м’язових зусиль (рухова недостатність) з одно­часним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку, як спо­кій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у роботі рекомендують активний відпочинок, наприклад, спеціально розроблені комплекси виробничої гімнастики.

 

Лекция 1 «Введение в дисциплину»

Цель лекции: познакомить студентов с содержанием дисциплины

Вопросы:

1. Цель, задачи изучения дисциплины

2. Место и роль дисциплины в системе подготовки специалистов в области управления инновациями

3. Взаимосвязь дисциплины с другими учебными дисциплинами.

 

 

1.Целью изучения дисциплины «Технологии нововведений» является формирование знаний, умений и навыков применения технологий реализации нововведений в ходе инновационной деятельности.

Задачей дисциплины является углубление теоретических, и практических знаний в области управления инновационной деятельностью, полученных студентами при изучении блока экономических дисциплин, а также дисциплин «Управление инновационными проектами» и «Теория инноваций», на базе которых формируются основные теоретические и методологические положения изучаемой дисциплины.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)