Класифікації інтертекстуальних елементів: типи і форми міжтекстовості

Огляд джерел і теорій інтертекстуальності подає найрізноманітнішу палітру класифікацій інтертекстуаль­них відношень, зокрема, за мірою проявлення (прихована та виявлена інтертєкстуальність), за функціями, за якістю інтертексту як тропа (інтертекстуальні метафори і метоні­мії), а також пропонує вивчення інтертекстуальності як літературного суперництва чи основного засобу текстотво-рення у постмодерністів. Загалом, усі підходи до питання типології інтертекстуадьності можна поділити на три гру­пи: 1) параграматичну - всі моделі інтертекстуальності, які виходять з ідей Ф.де Соссюра; 2) діалогічну, що об'єднує всі дослідження, пов'язані з бахтінською традицією (Р. Барт, Ю. Лотман, Ю. Крістева); 3) еволюційну, яка повертає нас до теорій Ю. Тинянова, Празької лінгвістичної школи та школи Ж. Женетта.

Перші типології міжтекстових зв'язків найчастіше будувалися на основі уподібнення до того "чи іншого тропа. Таким чином організована типологія З.Г. Мінц, що класи­фікує інтергекстуальні відношення за принципом тотож­ності та за принципом метонімії, типологія 3. Бен-Пората, яка виділяє метафоричну та метонімічну алюзії. Дж.Б. Конте пов'язує міжтекстову поетику з функціями риторичних фігур, виділяючи п'ять груп алюзивного мис­тецтва: метафоричну реактивацію знака, просту тотож­ність відрізків різних текстів, іронічну ремінісценцію, співвідношення текстів, об'єднаних за енігматичним принципом і парафразу, побудовану з двох синонімічних висловлювань, одне з яких підсилює інше. Тропіка покла­дена в основу класифікації Л. Женні, який розрізняє паро-номазію, еліпсис, ампліфікацію, гіперболу та ін. Ці класи­фікації взяті до уваги наступними дослідниками інтертекс-туальності - І. Смирновим, Н. Фатєєвою, Н. Кузьміною, Г. Денисовою, Н. Петровою, В. Просаловою, Н. Олизько, -але зі значними застереженнями, оскільки в них відсутній єдиний підхід, а також спостерігається контамінація форм і типів міжтекстових зв'язків.

Концепції І. Смирнова, П. Торопа, Ю. Лотмана, які вже були викладені нами вище, можна об'єднати за функ­ціональною ознакою, розрізнювальний статус якої умож­ливив новий підхід до текстуальності. Розуміння тексту як будь-якої послідовності знаків призвело до того, що й самі дослідження міжтекстової взаємодії постійно балансують на помежів'ї мовознавства та літературознавства, поши­рюючи свій вплив на інші галузі наук - соціологію, куль­турологію, театрознавство, рекламістику.

Французький лінгвіст Ж. Женетт запропонував розрі­зняти п'ять типів інтертекстуальних відношень, і хоча його класифікація вибудувана навколо ретельно підібраних при­кладів і детально продумана, у польових умовах її застосо­вувати досить складно через те, що кілька типів подекуди характеризують один і той самий елемент у різних аспектах. Зауважимо, що, незважаючи на солідну історію питання та

розмаїття наукових студій з інтертекстуальності, і в літера­турознавстві, і в лінгвістиці базовою класифікацією для багатьох дослідників залишається саме типологія Ж. Женетта, а всі інші спроби систематизації форм текстуа­льних відношень, які здійснювалися пізніше, тією чи іншою мірою опираються на розробку французького вченого, за­стосовуючи та адаптуючи її до різних наукових дисциплін.

М. Пфістер і його співавтор У. Бройх запропонували іншу модель інтертекстуальності, у якій поділ відбувається за принципом заснованості на певній референції - «одно-текстовій» або «системно-текстовій». Тобто зв'язок між текстом і системою інших текстів (типом) протиставляєть­ся зв'язкові текст - текст. Крім того, всі інтертекстуальні відношення додатково характеризуються за шістьма якіс­ними критеріями, що вказують на їх інтенсивність:

1. Референційність вказує, що відношення між текс­
тами є тим більш інтенсивними, чим більш один текст те-
матизує інший, розкриваючи його специфічність;

2. Комунікативність означає міру усвідомлення ін-
тертекстуального зв'язку між автором і реципієнтом, міру
його інтенційності;

3. Авторефлексивність виявляє те, що автор не лише
відверто і свідомо маркує іншотекстові включення, але й
пояснює обумовленість їх присутності;

4. Структуральність визначає, якою мірою претекст
стає основою для нового цілого тексту;

5. Селективність (вибірковість) уточнює міру вираз­
ності та доказовості запозичення в новому контексті;

6. Діалогічність окреслює характер нової контекстуа-
лізації запозиченого фрагмента, міру його дистанційова-
ності або асимільованості щодо нового контексту.

Оцінка за кожним критерієм є складовою інтертексту-ального статусу окремого включення, сили його смислового заряду. Якісні критерії, крім того, доповнюються такими кі­лькісними параметрами, як густота і кількість підключених до взаємодії текстів, що разом визначає загальну інтенсив­ність інтертекстуальності у конкретному текстовому зразку.

В. Чернявська, яка навела цю аналітичну модель М. Пфістера у своїй праці [291, с. 31-32], бачить її перевагу над типологією Ж. Женетта в тому, що «моделювання ін-тертекстуальних типів будується на комунікативно орієн­тованій основі, що відображає реальну комунікативну і прагматичну стратегію автора тексту [291, с. 32]».

Типологічну схему, що інтегрує ознаки релевантні для кількох систем, запропонувала Н. Фатєєва, яка для цього використала поділ на основні класи міжтекстових відношень Ж. Женетта, зважила на виділені Ю. Лотманом структури «текст у тексті» і «текст про текст», взяла до уваги ідеї І.П. Смирнова про розмежування конструктив­ної та реконструктивної інтертекстуальності й застосувала принципи П.Х. Торопа, «які стали точкою відліку для та­ких категорій як атрибутованість-неатрибутованість запо­зиченого тексту або його частини, виявлений чи прихова­ний характер атрибуції, спосіб і обсяг представлення вихі­дного тексту в тексті-реципієкті [371, с. 121 ]».

Н.А. Фатєєва пропонує розрізняти такі типи і форми міжтекстовості:

1. Власне інтертекстуальність, що створює конструк­ції «текст у тексті»:

1.1.Цитати, що поділяються на цитати з атрибуці­
єю (експліковані цитати, з вказівкою на походження, що
мало модифікують зразок) і цитати без атрибуції (при­
ховані, різним чином «закодовані» цитати);

1.2.Алюзії як вибіркові запозичення з тексту-донора,
коли цілий вислів того тексту присутній лише імпліцитно.
Синтезуючи різні теоретичні підходи, Н. Фатєєва зазначає:
«<...> у випадку цитування автор переважно експлуатує
реконструктивну інтертекстуальність, реєструючи спіль­
ність "свого" та "чужого" текстів, а у випадку алюзії на пе­
рше місце виходить конструктивна інтертекстуальність,
мета якої - організувати запозичені елементи таким чи­
ном, щоб вони ставали вузлами зчеплення семантико-
композиційної структури нового тексту [371, с. 129]». Як і

цитати, алюзії можуть мати атрибуцію (досить рідкісний випадок), що робить їх упізнаваними, чи не мати атрибу­ції - провокувати до читацького пошуку. Алюзивним може бути не лише лексичний, а й інші мовні рівні: граматич­ний, словотвірний, ритміко-синтаксичний;

1.3. Ремінісценції як натяк на зв'язок не з конкрет­
ним текстом, а з біографією самого автора;

1.4. Центонні тексти, що є цілими комплексами алю-
зій і цитат.

2. Паратекстуальність, що відповідає женеттівському
трактуванню відношення тексту до власного заголовка,
епіграфа, післяслова, поділяється на цитатні заголовки та
епіграфи, через які «автор відкриває зовнішню межу текс­
ту для інтертекстуальних зв'язків і літературно-мовних
віянь різних напрямків та епох, чим наповнює і розкриває
внутрішній світ свого тексту [371, с. 141]».

3. Метатекстуальність. Вона хоч і притаманна будь-
якому інтертекстуальному зв'язку, але у вузькому значенні
інтерпретується як експліцитне висловлювання про прото-
текст, тобто конструкція «тексту в тексті про текст». Мета­
текстуальність поділяється на:

3.1. Інтертекст-переказ;

3.2. Варіації на тему претексту;

3.3. Дописування «чужого» тексту;

3.4. Мовну гру з претекстами.

4. Гіпертекстуальність як висміювання або пародію­
вання тексту текстом, яка орудує «усіма іншими типами
інтертекстуальних елементів та зв'язків: цитатою, алюзією,
алюзивними власними іменами та заголовками, перека­
зами, власними іменами, інтертекстуальною грою таін.
[371, с. 149]».

5. Архітекстуальність - жанровий зв'язок текстів, що
помітний за його порушення, яке запускає крос-жанрову гру.

6. Серед інших, випадків та моделей інтертекстуаль­
ності, авторка називає інтертекстуальні та інтермедіальні
тропи та стилістичні фігури, звуко-складову та морфемну

інтертекстуальність, а також запозичення прийому, яке ще називають структурним цитуванням?.

Як бачимо, класифікація, запропонована Н. Фатєє-вою, є спробою об'єднати в одну модель загальні принципи міжтекстової взаємодії з елементами, які втілюють ці взає­модії; модель, загалом, громіздку і відкриту, що й провокує дослідників до ревізій та переформатування цієї класифі­кації з урахуванням власних ідей. Г. Денисова пропонує долучити до переліку елементів інтертекети-стереотипи та «цитати з життя» [95, с. 71], які дослідниця вважає за доці­льне описувати, оскільки подібну до «чужого слова» роль у стильотворенні відіграють також відсилання до стереотип­них ситуацій. Виходячи з цього, вона пропонує «розглядати як інтертекст будь-який знак цитованої культури і будь-яке відтворення фраз із наявних у мові дискурсів [95, с. 75]». Такий підхід, здавалося б, пропонує літературознавцеві не­обмежене поле діяльності у складанні нескінченних катало­гів «чужих слів», бібліотек цитацій, але водночас загрожує розчиненням в «інтертексті без берегів».

Загалом широке розуміння міжтекстовості присутнє і в сучасних літературознавчих дослідженнях, адже, як за­значає Р. Нич, визначення у цьому питанні «має суттєві наслідки для сприймання предмета дослідження... і вирі­шення (менш чи більш свідомого) принаймні трьох найк-лопіткіших проблем, що стосуються зв'язків текст-текст, текст-жанр, текст-дійсність [252, с. 77]». Учений порушує питання: поняття міжтекстовості має застосовуватися ли­ше для пояснення зв'язків певного тексту з іншими текс­тами та архітекстами, чи може прислужитися й у вивченні позатекстових та позамовних зв'язків твору? Обираючи позитивну відповідь, Р. Нич свідомий того, що питання складне, заплутане і така його постановка фактично при­зводить до зрощення інтертекстуальності з міметичністю, суть якої відтепер полягатиме не в наслідуванні дійсності, а у створенні ефекту наслідування дійсності. У результаті, таким чином витлумачена міжтекстовість «робить немож­ливим збереження традиційних філологічних протистав-

лень у їхньому дотеперішньому вигляді: тексту і контексту, систем: внутрішньолітературної і зовнішньолітєратурної, літератури і дійсності. Не виключено, що саме з цим фак­том варто пов'язати суттєву зміну загального стилю літе­ратурознавчих досліджень, у яких мислення категоріями інтерференції та переплетення взаємозв'язків поступово, але помітно, витісняє мислення системними категоріями та бінарними протиставленнями», - вважає польський теоретик літератури [252, с. 96].

Узявши до уваги наведені класифікації, а також ти­пології Н. П'єге-Гро, М. Ільницького та В. Будного, засно­вуючись на вузькій моделі маркованої інтертекстуальності, пропонуємо таку таксономію інтертекстуальних елементів:

1. Відношення співприсутності (однотекстова референція).

1.1. Семантичні форми:

1.1.1.Інтертекстуальні мотиви (стійкі формально-
змістові компоненти інших творів);

1.1.2.Традиційні сюжети (стереотипні моделі розвит­
ку подій у художніх творах);

1.1.3.Традиційні образи (античні, фольклорні, релі­
гійні, літературні, історичні);

1.1.4.Референція (згадка про цілий твір або одного з
героїв, що є «точковою» цитатою або, в іншій терміноло­
гії, - «згорнутим текстом»);

1.1.5.Колаж (поєднання в одне ціле гетерогенних ча­
стин способом сурядності, що може бути як художнім при­
йомом, так і принципом організації художнього простору).

1.2. Стилістичні форми:

1.2.1. Цитати з атрибуцією та без атрибуції (експліко­
вані цитати, з вказівкою на походження, що мало модифі­
кують зразок, та приховані, різним чином «закодовані»
цитати);

1.2.2. Паратекстуальні цитати (епіграфи, заголовки);

1.2.3. Плагіат (розлапкована цитата, атрибуція якої
прихована з метою привласнення чужого твору чи його
частини);

1.2.4. Алюзія (вибіркове запозичення претексту, коли
цілий вислів або текст присутні лише імпліцитно);

1.2.5. Ремінісценція (натяк на зв'язок із позатексто-
вою дійсністю, зокрема, з біографією самого автора);

1.2.6. Центон (введення до основного тексту одного
автора фрагментів із творів інших авторів без посилання
на них); •

1.3. Кодова інтертекстуальність (загальномовні вклю­чення за умови функціонування їх у тексті як прийому):

1.3.1. Топоси (образні чи стилістичні кліше, стале по­
єднання мотивів);

1.3.2. Крилаті слова (сталі словесні формули, що збе­
рігають зв'язок із літературним джерелом та характеризу­
ються стійкістю і стабільністю завдяки влучності худож­
ньої виразності й афористичності).

2, Відношення деривації (системно-текстова референція).

2.1. Запозичення прийому (перенесення елементів
однієї художньої системи в іншу таким чином, що у новому
творі риси першоджерела є впізнаваними. Переноситися
можуть сюжетні схеми, обставини, характери героїв, ком­
позиції та ін.).

2.2. Парафраза (скорочений чи розширений переказ
претексту).

2.3. Наслідування (навмисна схожість тексту з прете-
кстом, копіювання системи світобачення, основних стиліс­
тичних особливостей, творчої манери письменника).

2.4. Пародіювання (наслідування, що перебільшено
повторює особливості претексту або групи претекстів, зок­
рема, стилістику, образний лад, композиційну структуру, з
метою висміювання тенденцій, що не відповідають панів­
ним смакам літературної епохи).

2.5. Травестія (комічна імітація, що, використовуючи
претекст, обнижує або підвищує його, застосовуючи відпо­
відні сюжетно-образні та мовні засоби).

2.6. Стилізація (навмисна і підкреслена орієнтація
автора на певний художній стиль чи напрям, його імітація,
відтворення його рис).

2.7. Пастиш (різновид стилізації, що полягає у точному
наслідуванні жанрово-стильової манери певного автора, лі­
тературної групи чи школи іншого історичного періоду).

2.8. Архітекстуальність як співвіднесення з жанровим
прототипом.

Отже, глибше вивчення і систематизація фактів інтер-текстуальності призводить до гіпотези про витіснення сис­темних категорій зі сфери наукового мислення, тобто ста­вить під сумнів і потрібність, і можливість такої системати­зації взагалі. Виглядає так, що теорія інтертекстуальності готова вирватися за стримуючих меж вузької концепції і перекроїти наше розуміння специфіки літературної творчо­сті. Тому ми використовуватимемо різноаспектні типології наших попередників швидше як моделі, що не претендують на всебічне відтворення явища, але служать формалізації та уніфікації термінів, допомагають виявити конкретні форми інтертекстуальних включень, їх поведінку в тексті.

Поиск по сайту: