Аксіома про потенційну небезпеку. Класифікація небезпек

Виходячи з основних задач, головним об'єктом вивчення БЖД є потенційна і реальна небезпека, під якою розуміють явища, процеси, об'єкти, здатні у визначених умовах негативно впливати на природні процеси, що протікають у біосфері і завдавати шкоду здоров'ю людини безпосередньо чи побічно.

Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку:

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек.

Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так, на ранніх стадіях розвитку, при відсутності технічних засобів людина відчувала значний вплив небезпек природного походження (підвищена, знижена температура повітря; атмосферні опади, землетруси, контакти з дикими тваринами і т.п.).

У процесі розвитку системи «людина – середовище існування» до природних небезпек додалися численні небезпеки техногенного походження – вібрація, шум, електромагнітні поля, висока напруга в електричній мережі, збільшення концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті і т.п.

Виходячи з того факту, що природа походження небезпек, шкідливий чи небезпечний вплив, який вони наносять, рівень їх локалізації і ряд інших їхніх характеристик відрізняються значною розмаїтістю, у безпеці життєдіяльності розроблений ряд відповідних класифікацій.

Метою цих класифікацій є забезпечення системного підходу до визначення ступеня негативного впливу конкретної потенційної чи реальної небезпеки на людину і біосферу. Класифікація небезпек розроблена на основі положень таксономії.

НЕБЕЗПЕКИ КЛАСИФІКУЮТЬ:

1. За природою походження – природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані.

2. За офіційним стандартом – фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

3. За часом прояву негативних наслідків – імпульсивні, акумулятивні;

4. За локалізацією - пов’язані з атмосферою, гідросферою та космосом;

5. За наслідками негативного впливу – захворювання, травми, пожежа, аварії;

6. За завданою шкодою – соціальні, технічні, екологічні, групові, індивідуальні;

7. По сфері прояву – побутові, дорожньо–транспортні, виробничі, спортивні;

8. За характером впливу на людину – пасивні, активні.

До пасивних небезпек відносять ті небезпеки, що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є людина. Це можуть бути гострі нерухомі предмети, нерівні поверхні, по яким рухаються люди і т.і.

Аварія — це раптовий вихід із ладу машин і механізмів, їх пошкодження, руйнування, нещасний випадок.

Ситуація, в якій можливе виникнення нещасного випадку, називаються аварією, а коли загинули люди — катастрофою.

Окрім небезпечних ситуацій існують екстремальні ситуації.

Екстремальною називається ситуація в процесі діяльності, коли у людини психофізіологічні навантаження досягають такої межі, при якій вона може втратити здатність до раціональних вчинків і діяти адекватно до обставин, що склалися.

Поиск по сайту: