Європейська валютна система

Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

Основні параметри ЄВС:

- обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

- створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

- створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

- бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

- інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти; (інфляція не більша ніж на 1,5% кращих країн ЄС)

- процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 % показників кращих в цих же трьох країнах;

- протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи. (за останні 2 роки не девальвувати свою валюту за власною ініціативо.)

Тести до теми:

До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать: національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаєм­ної конвертації та обігу національних валют, національні та між­народні механізми регулювання міжнародного курсу.

Валюта — готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

До фінансових елементів МВФС належать: міжнародні фінансові ринки, механізми торгівлі фінансо­вими інструментами, міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, факторів виробництва та фінансових інструментів;.

Валюта тверда — валюта, яка характеризується стабіль­ним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин: Бреттон-Вудська валютна система

Конвертована валюта — валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на іноземну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

Ямайська валютна конференція: розв’язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;.

Європейська валютна система — створена країнами — членами ЄС зона координованого плаван­ня щодо долара США курсів національних валют з метою забез­печення їх більшої стабільності.

Міжнародна валютна система, заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до дола­ра США, який, у свою чергу, конвертувався в золото за фіксова­ним курсом це - Золотодевізний стандарт.

Право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами – ЦЕ зовнішня конвертованість.

Право резидентів купувати, зберігати і здійсню­вати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті – ЦЕ внутрішня конвертованість.

Платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території пев­ної країни – ЦЕ іноземна валюта.

Закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують са­мостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва – ЦЕ Міжнародна валютно-фінансова с-ма.

Конвертованість з поточних операцій регулює: центральний банк;.

Що відбувалося після прив’язки валютного курсу до зо­лота: обмежувались можливості кредитно-грошового регулюван­ня економіки;.

У 2012 р. загальний розмір резервів усіх країн світу становив близько 1036млрд СПЗ (SDR; 1 СПЗ = 1.54 дол. США). Яка величина резервів у доларах? - 1595.44.

Використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження. — це: валютне заміщення.

Форми паралельного обігу: доларизація, євроризація, валютне заміщення;.

Поиск по сайту: