Правовідносини: поняття, ознаки і види, структура

Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб’єктивні юридичні права та обов’язки їх учасників. Правові відносини є юридичним виразом економічних, політичних, майнових, культурних та інших суспільних відносин. Разом з тим правові відносини є найбільш поширеною і виразною формою реалізації права, втіленняя в життя його приписів.

Ознаки правових відносин:

1) правові відносини є різновидом суспільних відносин, тобто можуть виникнути тільки в людському суспільстві, між конкретними суб’єктами – володарями певних юридичних якостей (правоздатність та дієздатність);

2) правові відносини виникають на основі норми права. Немає відповідної норми права – немає й правових відносин;

3) між учасниками правових відносин виникає специфічний юридичний зв’язок у вигляді суб’єктивного права однієї особи і відповідного йому обов’язку іншої особи;

4) правові відносини мають вольовий характер, тобто для їх виникнення необхідна воля (бажання) як мінімум одного з учасників. Люди вступають у правові відносини з певною метою – наприклад, одержати спадок, взяти участь у виборах, придбати товар;

5) правові відносини виникають з приводу реального блага (матеріальних або нематеріальних цінностей), яке виступає як передумова та структурний елемент правовідносин;

6) правові відносини охороняються і забезпечуються силою державного примусу. Як правило, учасники правовідносин добровільно виконують покладені на них обов’язки. Інакше управомочений учасник правовідносин має право звернутися до компетентних органів держави з метою примусити протилежну сторону до виконання.

Різноманіття правових відносин викликає необхідність класифікувати їх за певними ознаками на види. Це дає можливість повніше визначити суть і призначення правових відносин.

Види правовідносин:

1) за предметом правового регулювання виділяють правовідносини конституційні, адміністративні, цивільні, трудові, сімейні тощо;

2) за функціями права розрізняють регулятивні та охоронні правовідносини. Перші з них виникають з правомірних, а другі – з неправомірних дій суб’єктів;

3) за характером обов’язків розрізняють активні та пасивні правовідносин. В активних правовідносинах обов’язок суб’єкта полягає в необхідності здійснити певні дії (передати річ, виконати роботу), в пасивному – обов’язок полягає в тому, щоб утриматися від дій;

4) за ступенем визначеності суб’єктів розрізняють абсолютні і відносні правовідносини. В абсолютних правовідносинах конкретизована тільки одна сторона – носій суб’єктивного права, а все інші зобов’язані утримуватися від порушення її прав. У відносних правовідносинах управомочена і зобов’язана особи точно визначені. Слід зауважити, що ряд учених стоять на позиціях існування абсолютних правовідносин (М.І.Матузов), інші – заперечують їх існування, визнаючи тільки відносні (Р.О.Халфіна, Ю.І.Гревцов);

5) за субординацією в правовому регулюванні розрізняють матеріально-правові і процесуально-правові відносини;

6) за розподілом прав і обов’язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні правовідносини;

7) за волевиявленням сторін розрізняють договірні (головним чином, у сфері приватного права) та управлінські відносини (у публічно-правовій сфері).

Структура правовідносин – основні елементи правовідносин і спосіб юридичного зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Таким чином, правовідносини є конструкцією, що складається з наступних структурних елементів:

1) суб’єкти (суб’єктний склад) – як мінімум, два суб’єкти права, один з них є – управомоченою особою (носієм права), інший – зобов’язаною особою (носієм обов’язку);

2) об’єкт – реальне (матеріальне або нематеріальне) благо, з приводу володіння яким або захистом якого суб’єкти вступають у правовідносини;

3) зміст. Розрізняють юридичний та фактичний зміст правовідносин.

Юридичний зміст є суб’єктивними правами та юридичними обов’язками учасників правових відносин. Суб’єктивне право – передбачена правом лінія дозволеної поведінки особи. Юридичний обов’язок – наказана правом лінія належної поведінки особи. У кожному правовідносинах суб’єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов’язок іншого учасника.

Фактичний зміст правовідносини – це конкретні дії учасників правовідносин, в яких реалізуються їхні права та обов’язки.

Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст – завжди унікальний, неповторний. Наприклад, всі покупці супермаркету здійснюють юридично однакові дії (сплачують ціну купленого товару), але фактична поведінка у кожного різна (різні товари, різні суми грошей, наявність або відсутність знижок тощо).

Поиск по сайту: