АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ІІ. Соціальна структура суспільства. Соціальні групи. Соціальна мобільність

Читайте также:
  1. B) социально-стратификационная структура
  2. I. Соціальне життя суспільства і соціальна взаємодія.
  3. I. Суспільство як соціальна система.
  4. II. Соціальні відносини як форма прояву соціальних взаємодій.
  5. III. Соціальна політика, її сутність і функції.
  6. III. СТРУКТУРА И ОРГАНЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРИХОДА
  7. VI. Рыночный механизм. Структура рынка. Типы конкурентных рынков
  8. VIII. Формирование и структура характера
  9. А. Лінійна організаційна структура
  10. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  11. Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.
  12. Адхократическая структура

Ключовою проблемою соціології є проблема соціальної структури суспільства.

У широкому змісті слова соціальна структура суспільства" це будова суспільства в цілому, тобто система зв'язків між усіма його складовими елементами, це різні види соціальних спільностей і відносини між ними.

Соціальна структура суспільства - це його анатомія, об'єктивно обумовлена диференціація, розподіл на групи людей, що розрізняються станом у системі суспільних відносин, а саме:

a) займають різні місця в системі соціальних нерівностей даного суспільства, у диференціації його населення за основними критеріями: влади, власності, доходу тощо;

b) зв'язані між собою економічними, політичними і культурними відносинами;

c) є суб'єктами функціонування всіх соціальних інститутів даного суспільства.

Чому люди поєднуються в ті чи інші спільності (групи)? Це відбувається тому, що в людському суспільстві люди відрізняються один від одного за безліччю соціальних характеристик: професії, характеру праці, розміру доходу, місцеві проживання і тощо (Це, наприклад, робітники, селяни, вчені тощо). Варто підкреслити, що формально (тобто як, наприклад, у політичні партії) ці люди не об'єднані.. Але вони об'єднані реально, об'єктивно. У соціальні групи (спільності) людей поєднують насамперед соціальні інтереси, які представляють собою реальні причини дій і формуються у членів різних соціальних груп в залежності від їх місця і ролі в суспільному житті. Інтереси в робітника, наприклад, одні, а у вченого – інші; через це вони реально і складають різні соціальні групи, тобто як би неформально роз'єднуються. Соціальний інтерес групи, вироблений у процесі соціальної взаємодії індивідів, які до неї входить, завжди спрямований на збереження чи зміну її положення в суспільстві.

Виходячи зі сказаного, можна виділити основні види соціальних спільностей (груп), на які «поділяються» люди в суспільстві:

1) соціально-класові (класи, соціальні прошарки, соціальні групи, прошарки, соціальні стани);

2) національні (етнічні);

3) соціально-професійні (трудові колективи);

4) соціально-демографічні (родини);

5) соціально-територіальні (поселенські групи) тощо.

Варто підкреслити, що, визнаючи пріоритет соціально-класової структури суспільства, потрібно враховувати, що в принципі в якості соціальних виступають усі перераховані групи.

Візьмемо, наприклад, соціально-демографічну структуру суспільства, тобто накладення демографічних характеристик – стать, вік і ін. – на соціальні. Здавалося б, чисто біологічні характеристики в дійсності носять у суспільстві і соціальний характер. Так, фактична нерівноправність жінок у житті суспільства (більш низький заробіток, велика завантаженість домашньою працею тощо) виділяє їх в особливу соціальну групу. Те ж можна сказати і про молодь з її специфічними молодіжними соціальними проблемами.

Чи візьмемо соціально-територіальні спільності. Здавалося б, ну яке може бути розходження між робітником чи інженером, що живе на півночі, а не на півдні (стосовно до колишнього Союзу, наприклад). Однак, різні природні умови, різні пропорції в розвитку господарства тощо ставлять цих людей в різні соціальні умови.

Крім наведеного розподілу існує і безліч інших класифікацій соціальних суспільств (груп). Так, наприклад, за часом існування їх можна розділити на:

- довгострокові – які живуть століття і тисячоліття (етноси, нації тощо);

- короткочасні (які живуть хвилини і години (аудиторія кіно, театру, футбольні болільники тощо).

По щільності зв'язку між індивідами:

- тісно поєднані організації (родини);

- аморфні, розпливчасті (фанати футболу, наприклад).

Складна сукупність ознак сприяє розподілу всіх соціальних спільностей на два найбільш широкі підкласи:

масові спільності (квазигруппи), групові спільності (соціальні групи). Для масових спільностей характерні такі ознаки:

- структурна нерозчленованість, аморфність складу;

- відсутність чіткого принципу входження до них;

- ситуативний спосіб існування, нестійкість;

- різнорідність складу, міжгрупова природа, тобто ці спільності розривають класові, етнічні, групові й інші кордони;

- внаслідок своєї аморфності, нечіткості вони не в змозі виступати в складі більш широких спільностей, в якості їхніх структурних одиниць.

Типовими представниками масових спільностей є учасники широких політичних, екологічних рухів (наприклад, проти забруднення навколишнього середовища), шанувальники естрадних зірок, члени аматорських асоціацій з інтересами (філателісти) тощо.

У сучасній літературі виділяється безліч типів квазигрупп, серед яких можна назвати наступні:

1. А у д и т о р і я – соціальна спільність людей, об'єднана взаємодією з коммунікатором (наприклад, з лектором, із засобами масової інформації тощо.). Характерні риси:

а) практично однобічна взаємодія;

б) слабкий зворотній зв'язок.

2. Н а т о в п тимчасові збори людей, об'єднаних у замкнутому фізичному просторі спільністю інтересів.

Натовп характеризується:

- сугестивністю;

- анонімністю;

- спонтанністю;

- невразливістю.

Вивчення характеру поводження натовпу дуже цікаво для соціологів і має величезне практичне значення, у тому числі і для органів правопорядка.

3. С о ц і а л ь н і к р у г и – соціальні спільності, створені з метою обміну інформацією між їхніми членами (болільники, філателісти тощо).

4. К о н т а к т н і к р у г и соціальні спільності людей, що постійно зустрічаються на спортивних змаганнях, в чергах, у транспорті тощо).

5. П р о ф е с і й н і к р у г и – кола колег.

6. Товариські к р у г и.

7. С т а т у с н і с о ц і а л ь н і к р у г и – соціальні спільності людей з однаковим чи близьким статусом.

Основною формою соціальних спільностей є соціальні групи – сукупності індивідів, певним чином взаємодіючих один з одним, що усвідомлюють свою приналежність до даної групи і належать до членів цієї групи з погляду інших.

На відміну від масових спільностей соціальні групи характеризуються:

1) стійкою взаємодією, що сприяє міцності і стабільності їхнього існування в просторі і в часі;

2) щодо високим ступенем згуртованості:

3) чітко вираженою однорідністю складу:

4) входженням у більш широкі спільності в якості структурних утворень.

У залежності від щільності, форми існування зв'язків і кількості членів розрізняються великі і малі, первинні і вторинні соціальні групи.

Малі соціальні групи (від 2-х до 15-20 чоловік) є основним об'єктом соціологічних досліджень. Їхніми характерними рисами є:

- нечисленний склад;

- просторова близькість членів;

- тривалість існування;

- спільність групових інтересів, норм і зразків поведінки;

- добровільність вступу в групу;

- неформальний контроль за поведінкою їх членів.

Різновидом малих соціальних груп виступають первинні групи, характерними рисами яких є;

- безпосередній, міжособистісний контакт її членів;

- високий рівень емоційності цього контакту;

- через них індивіди одержують перший досвід соціальної єдності;

- в цих групах відбувається соціалізація індивідів, освоєння ними зразків поведінки, соціальних норм, цінностей і ідеалів;

- такі групи виконують роль первинної сполучної ланки між особистістю і суспільством. Через них людина усвідомлює свою приналежність до соціальних спільностей, за допомогою їх бере участь у житті всього суспільства.

Вторинні групи – це групи, утворені з людей між якими склалися лише незначні емоційні відносини; їх взаємини виникають для досягнення якихось цілей. У цих групах індивідуально неповторні риси особистості не мають значення, а цінується лише уміння виконувати визначені функції.

Основним типом вторинної соціальної групи є велика соціальна група, сформована для досягнення визначених цілей - організація (політична, виробнича, релігійна тощо).

Видне місце в суспільному житті займають етнічні спільності - етнос, що можуть бути представлені різними типами: родом, плем'ям, народністю, нацією. Э Т Н О С це історично сформована на визначеній території стійка сукупність людей, які притаманні загальні риси і стабільні особливості культури і психологічного складу, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень. До ознак, що визначають системні властивості етносу, відносяться також: мова, народна творчисть, звичаї, обряди, норми поведінки... Причому, жоден з перерахованих ознак не є неодмінно этнодифференціючим. Тільки в сукупності вони утворюють визначену етнічну культуру.

Від поняття «етнос» варто відрізняти поняття «нація». НАЦІЯ - це історично сформований тип етносу, що представляє собою соціально-економічну цілісність, яка складається зі зв'язаних виробничими відносинами суспільних класів.

Тобто визначальну роль у розвитку нації грають соціально-економічні фактори. Саме тому вона виникає з розвитком капіталістичних відносин, з припиненням періоду феодальної роздробленості. І саме в цьому полягає головна відмінність нації від народності, що передує їй історично.

Формування етносу звичайно відбувається на підставі єдності території й економічного життя. Але в процесі розвитку багато етносів втрачають ці ознаки (напр., укр. діаспори в багатьох країнах світу). Іноді споконвічно немає єдиної території - євреї до 1948 р.

Другою найважливішою умовою формування етносів є спільність мови. Але і цей принцип не має абсолютного значення (наприклад, у США американський етнос складається на підставі різних економічних і політичних процесів. Спільність мови є результатом цього процесу).

Нація й етнос - це не синоніми (наприклад, США: північноамериканська нація на основі багатьох етносів).

Однією з найважливіших проблем у звязку із складною соціальною структурою суспільства є проблема стабільності цього суспільства, тому що в ньому постійно йдуть соціальні переміщення як окремих людей, так і цілих соціальних груп.

Зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця, яке вони займають в соціальній структурі, називається соціальною мобільністю.

Вона буває вертикальна і горизонтальна. Вертикальна мобільність - це рух індивідів і соціальних груп «нагору» чи «униз» в системі соціальних позицій.

Горизонтальна мобільність - пересування в рамках того самого соціального рівня (прошарку, класу).

Ці переміщення супроводжуються дуже істотними соціальними наслідками для тих чи інших груп. Тому велике значення приділяється вивченню маргінальних прошарків -прикордонних, проміжних стосовно тих чи інших соціальних спільностей.

Класична модель маргиналафігура мігранта із села в місто в пошуках роботи: ця людина вже не селянин, але ще і не робітник. Очевидні проблеми, що випливають з цього стану.

Дані про соціальну мобільність дозволяють судити про ступінь відкритості суспільства, його демократичності:

наскільки можливе просування з нижчих категорій у вищі?

Яким шляхом формується правляча еліта суспільства? Чи можливо проникнення в неї з інших соціальних груп? Чим демократичніше суспільство, тим вище ступінь його відкритості, тим більше можливостей для висхідної (тобто просування нагору) мобільності. Чим більше в суспільстві проблем, чим більше виражені кризові явища, тим більше зустрічаємося зі спадною (тобто вниз по «соціальним сходам») мобільністію.

Таке коло проблем, які постають перед соціологами, що досліджують соціальну структуру суспільства.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)