АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Результати процесу виховання. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

Читайте также:
  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. IV. Результати інвестиційної, операційної та фінансової діяльності
  3. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ АКТИВНОГО ВЕНТИЛЮВАННЯ ЗЕРНА
  4. Аналіз ефективності роботи основних засобів та довгострокових інвестицій
  5. БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
  6. Более результативной с точки зрения определения победите-
  7. Вартісні показники ефективності використання
  8. Види юридичного процесу
  9. Визначення виробничого циклу складного процесу
  10. Визначення порівняльної економічної ефективності капіталовкладень
  11. Вимірюваного параметру під час виробничого процесу.
  12. Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури

Під результатами виховання розуміється досягнутий особистістю рівень мотиваційно-ціннісного розвитку - вихованість.

Інтеріоризація — процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.
Завдяки інтеріоризації зовнішні факти людської поведінки переходять в усталені внутрішні якості особистості. Результати виховного процесу значною мірою залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишньої дійсності, насамперед до спрямованих на них виховних впливів, їх взаємин з однолітками, дорослими, ставлення до педагогів і батьків. Оскільки школярі різняться індивідуальними особливостями, то й результати їх виховання різні.

Для практичної діяльності педагога доцільно всіх учнів класу залежно від рівня їх вихованості поділити на групи:

Дуже низький рівень. Характеризується негативним досвідом поведінки, що важко піддається педагогічному впливу, саморегуляція і самоорганізація не розвинуті.

Низький рівень. Характеризується слабким виявом позитивного, ще не стійкого досвіду поведінки, спостерігаються зриви, поведінка регулюється переважно вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, саморегуляція та самоорганізація інтуїтивні.

Середній рівень. Йому властива стійка позитивна поведінка, наявність регуляції та саморегуляції, організації й самоорганізації, хоч активна позиція щодо діяльності та вчинків однокласників ще не виявляється.

Високий рівень. Для нього визначальним є стійкий і позитивний досвід поведінки, саморегуляції разом з прагненням до організації та регуляції діяльності поведінки інших людей, виявом активної позиції.

Рівень вихованості визначається за показниками, які умовно можна поді­лити на зовнішні, пов'язані з вчинками, діями і судженнями особистості, та внутрішні, пов'язані з її мотивами, переконаннями, ідеалами та ціннісними орієнтаціями. Внутрішні показники характеризують розвиток моральної сві­домості особистості, знання соціальних норм і ставлення до них.

Основні показники рівня вихованості школяра — зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку, прилучення до національної та світової культури, мистецтва, літератури, фізичне здоров'я, захоплення фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

Оцінити рівень вихованості особистості можна і за її ставленням до навколишньої дійсності: до суспільства — патріотизм, суспільна дисципліна, громадська активність, працьовитість, відповідальність, солідарність, відданість справі; до інших людей — поважання їх гідності, піклування, терплячість; до себе — гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціатива, оптимізм; до культури — повага до культурних цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного; до природи — повага до всіх форм життя, милування природою, примноження її багатств і раціональне їх використання; до моральних цінностей — демократизм, гуманізм, поважання волі.

Методи вивчення вихованості учнів. Для діагностики моральної вихо­ваності учнів можуть використовуватися різні методи, які дозволяють вста­новити уявлення вихованців про моральні норми і правила поведінки, їхні думки, судження, переконання і т.д.

Джерела інформації про дітей мають бути різнобічними. Найбільш до­стовірним є безпосереднє спостереження на уроках, під час трудової діяль­ності, перерв, на позакласних заняттях, екскурсіях, прогулянках, під час від­відування сім'ї учня і т.д.

Метод створення виховних ситуацій дозволяє в єдності вирішувати два завдання: 1) діагностувати рівень розвитку необхідних якостей і 2) вихову­вати ці якості. Виховна ситуація - це природні або навмисно створені обста­вини, в яких вихованець діє за власними переконаннями і якостями. Природні ситуації повсякчас виникають на уроках, у шкільному коридорі, громад­ському транспорті і т.д. Навмисно створені ситуації - це, наприклад, розпо­діл обов'язків, доручень, подарунків і нагород, вибір між особистим і суспі­льним і т.д. Ці ситуації можуть призводити до конфліктів, тому потребують дуже тонкого педагогічного керівництва, такту.

Виявленню моральної вихованості школярів сприяє також знайомство з їх творчими роботами, які допомагають краще зрозуміти внутрішній світ дітей. Для діагностики моральної свідомості широко застосовуються твори на задану тему: "Мій ідеал сучасника", "Милосердя - як я це розумію" то­що.

Цікаву інформацію щодо моральної вихованості учнів дозволяє отримати метод ранжування. Він використовується для того, щоб детально ознайоми­тися з думкою класного колективу про кожного учня. Кожному в класі про­понують скласти список решти за певною ознакою (наприклад, за працьови­тістю, товариськістю, відповідальністю тощо): від того, кому ця риса най­більш притаманна, до того, кому вона зовсім не властива. Потім оцінки кож­ному учню підсумовуються і виводиться середнє арифметичне.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)