 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Принцип цілісного підходу до виховання
Цей принцип розглядається як теоретична основа організації виховної діяльності. Він передбачає:
1. Необхідність обліку всієї сукупності економічних, соціальних, моральних та інших умов, які мають вплив на формування людини як особистості. З урахуванням цих факторів конкретизується мета організації виховної діяльності з колективом школярів або з окремою дитиною.
2. Формування різноманіття якостей особистості школяра, основ інтелектуальної, моральної, естетичної, економічної, політичної, правової, екологічної, фізичної, комунікативної культури, культури праці, сімейних відносин як цілісного процесу. Все це потребує відбору змісту виховної діяльності.
3. Оптимальний вибір методів і засобів досягнення мети, їх диференціація в залежності від соціально-економічних, вікових осо-
Радянська школа. — 1991. — № 1 — С. 39.
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
бливостей, рівня культури вихованців. А.С. Макаренко писав: «Ніякого засобу взагалі, хоч би який ми взяли, не можна визначити ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядаємо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів»1.
4. Визначення умов, які забезпечують успіх реалізації мети. Однією з важливих загальних умов є систематичність і послідовність в організації виховання, тобто процес виховання потребує обґрунтованої системи, що враховує попередній досвід вихованців і розробляє перспективи взаємодії вихователів і вихованців, передбачає ускладнення завдань виховання і безперервність виховного процесу.
Цілісність виховного процесу вимагає:
— диференціації форм і засобів масового та індивідуального впливу в залежності від психологічних, вікових особливостей, освітнього і культурного рівня вихованців;
— координації зусиль учасників процесу;
— творчого підходу до організації процесу виховання;
— врахування конкретної виховної ситуації та закономірностей, принципів, особливостей виховання;
— варіативність методів, форм, засобів виховання та ін.
5. Облік результатів виховної діяльності і корегування за необхідності мети, завдань, змісту, методів, умов досягнення мети.
Це одна з найскладніших проблем, яку досліджували А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Б.М. Бітінас, О.С. Богданова, Т.М. Куриленко, І.С. Мар'єнко, Н.І. Монахов та ін.
Вивчення результативності виховної діяльності пов'язане із визначенням сформованості у школяра в залежності від його вікових можливостей важливих рис особистості, які є показниками вихованості.
На основі праць М.В. Єфременко2, М.І. Монахова3 можна назвати такі головні якості особистості школяра: громадянськість, допитливість, ретельність, сумлінність, працелюбність, повага до старших, гуманність, доброта, чуйність, чесність, ввічливість, ощадливість, дисциплінованість, гідність, самостійність, активність, відповідальність, єдність слова і діла, правдивість, скромність, самокритичність, ініціативність, сила волі, любов до прекрасного, прагнення до фізичної досконалості та ін.
Для виявлення рівня сформованості цих якостей необхідні певні критерії, тобто ознаки, на основі яких проводиться оцінка.
Критерій є мовби ідеальним зразком, еталоном, порівнюючи з яким реальні явища, можна встановлювати ступінь їх відповідності, наближення до норми, ідеалу.
1 Макаренко А.С. Твори в 7-ми т. — Т. V. — К.: 1954. — С. 104.
2 Єфременко М.В. «Советская педагогика». — 1975. — № 12. — С. 38—45.
3 Монахов М.І. «Изучение зффективности воспитания: теория й методика». — М., 1981. - 144 с.
1.2. Сутність і принципи процесу виховання
Ознаки повинні враховувати вікові особливості виявлення тих чи інших якостей особистості, охоплювати основні види її діяльності (навчання, праця, громадська робота, естетична та спортивна діяльність, вільне спілкування тощо), характеризувати поведінку учня в різних ситуаціях (у школі, вдома, на вулиці), а також відбивати стійкість виявлення якості.
Ознаками вихованості є ставлення особистості (інтерес, прагнення, готовність, любов до чогось), добровільне виконання певних дій (допомагати, робити фізичні вправи, виявляти самостійність), мотиви дій, вчинків.
М.І. Монахов дає конкретні критерії оцінки вихованості учнів різного віку, які узагальнено і з доповненнями представлено
в табл. 4.
Таблиця 4 Критерії оцінки вихованості учнів
| Назва якості особистості школяра | Критерії вихованості |
| Любов до Батьківщини | Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу; турбота про інтереси, історичну долю країни; почуття гордості за великих людей країни, її культуру, досягнення; прив'язаність до місця мешкання (місто, село, область, країна в цілому); дбайливе ставлення до природи, народних надбань; знання сучасних важливих подій. |
| Інтернаціоналізм | Інтерес до культури, мистецтва інших народів; дружба з людьми різних національностей; добровільна участь у заходах інтернаціонального характеру. |
| Ставлення до однокласників, ровесників | Участь у справах свого класу, звичка надавати безкорисну допомогу; дружні стосунки з хлопцями і дівчатами; вимогливість і повага до ровесників. |
| Гуманність | Доброзичливе ставлення до людей, турбота про них; допомога, чуйність, повага, довіра; уважне ставлення до інтересів, бажань людей, питань, які їх турбують, до думок, почуттів оточуючих; розуміння мотивів, якими керуються люди у своїй поведінці; тактовне ставлення до їх самолюбства, гордості, гідності; виключає грубість, чванство, пихатість, нетерпіння, недовіру. |
| Чесність | Правдивість, щирість; виконання обіцянок; звичка не брати без дозволу чужі речі; нетерпимість до брехні, крадіжки, обману, добровільне визнання своїх помилок, вчинків; говорити істину, не приховувати дійсний стан справ. |
| Ставлення до праці (працелюбність) | Любов, потреба і звичка до праці; сумлінність, старанність у праці; постійна зайнятість корисними справами; звичка якісно і своєчасно виконувати роботу; насолода від самого трудового процесу; зацікавленість у досягненні позитивних результатів; допомога членам сім'ї у господарстві. |
Розділ /. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
Продовження табл. 4
| Назва якості особистості школяра | Критерії вихованості |
| Дисциплінованість | Дотримання встановлених у суспільстві правових, моральних, політичних, естетичних норм поведінки, правил для учнів, певних звичаїв, традицій; швидке і точне виконання вимог батьків, вчителів. |
| Відповідальність | Сумлінне виконання своїх обов'язків, зроблених пропозицій, зобов'язань; звичка доводити почату справу до кінця; готовність відповідати за свої вчинки. |
| Активність | Прагнення відповідати на уроках, доповнювати відповіді інших; знайомство з допоміжною літературою; добровільна участь у різних видах діяльності; ініціативність, самостійність. |
| Допитливість | Систематичне читання літератури з різних галузей науки і техніки, постійна потреба розширення і поглиблення своїх знань; звичка користуватися словниками, довідниками; участь у роботі факультативів, гуртків, секцій; добра успішність. |
| Сміливість | Здатність до подолання почуття остраху; готовність допомогти з ризиком для себе; готовність відстоювати свою думку. |
| Сила волі | Здатність примусити себе виконувати те, що потрібно, а не лише те, що подобається. Звичка доводити розпочате до кінця; настирливість у досягненні поставленої мети; прагнення і здатність до подолання труднощів; успіхи у самовихованні. |
| Скромність | Не визнає за собою виняткових достоїнств (зовнішність, поведінка, одяг) або особливих прав; добровільно підкоряє себе вимогам суспільства; обмежує свої потреби у відповідності до певних умов; відсутні хвастощі; ставиться до всіх людей з повагою, проявляє терпимість до незначних недоліків людей, якщо вони стосуються лише їх особистих інтересів; критично ставиться до своїх особистих заслуг і недоліків; визнає свої обов'язки перед суспільством, оточуючими людьми. |
| Гідність, достойність | Ставлення до себе і до інших як до певної цінності; усвідомлення позитивних рис, що не дозволяє поступатися ними, самоповага, яка викликана усвідомленням досягнутих успіхів; вимога від інших поваги до себе, своїх прав. |
| Любов до прекрасного (естетична вихованість) | Інтерес до уроків літератури, співів, малювання; знання і розуміння творів літератури, музики, живопису, кіномистецтва; відвідування театрів, музеїв; охайний зовнішній вигляд; участь у художній самодіяльності; бажання творити прекрасне. |
| Прагнення до фізичної досконалості | Прагнення бути сильним, спритним, здоровим; правильна осанка; звичка щоденно робити фіззарядку; участь у спортивних іграх, змаганнях, походах, секціях. |
1.2. Сутність і принципи процесу виховання 51
Визначення вихованості передбачає використання різних методів вивчення школярів: аналіз матеріалів документації (особових справ, щоденників, читальних формулярів), діяльності та творчості (зошити, малюнки, вірші, твори); спостереження (поведінка, дії на уроках, перервах, на класних годинах, під час зустрічей, екскурсій, походу, праці); бесіди (з вихованцями, однокласниками, друзями, батьками), анкетування, яке може дати уявлення про думки школярів з того чи іншого питання, ставлення до чогось, інтереси тощо; створення педагогічних ситуацій, в яких учні роблять вибір поведінки, ставлення. Використовуються також соціо-метричний метод та метод ранжування.
Ці методи дозволяють виявити:
а) знання змісту норм, правил поведінки, особисту оцінку будь-яких фактів, явищ, вчинків, суджень, сформованість на цій основі принципів поведінки, установок на конкретні дії.
Аналіз суджень і поведінки допомагає передбачати спрямованість дій людини;
б) відповідність засвоєних школярами норм, правил, принципів їх реальній поведінці, діям, бо не завжди у людини система знань збігається з вчинками;
в) мотиви вчинків, умови, за яких вони здійснюються: поведінка, коли є контроль з боку дорослих, однолітків або поза контролем; керування своїми бажаннями, вчинками, вміння підкорятися почуттю обов'язку тощо. На основі цих показників можна судити про якості дітей.
Схематично сутність принципу цілісності представлено в табл. 5.
Таким чином, знання сутності, закономірностей, принципів процесу виховання дає можливість виділити його етапи, які реалізуються в діалектичній єдності:
1. Формування позитивних мотивів школярів у процесі усвідомлення ними мети діяльності, необхідності залучення до оволодіння загальнолюдськими цінностями.
2. Засвоєння соціального досвіду, знань, необхідних для оволодіння головними сферами життєдіяльності людини, усвідомлення цінностей загальнолюдської і національної культури.
3. Формування поглядів, переконань, ставлення учнів до норм, правил поведінки, знань, тобто становлення у людини позиції, оцінок (корисно, справедливо, даремно), бо засвоєння знань проходить стадію усвідомлення, осмислення, визначення свого ставлення до них. Становлення позиції здійснюється як у результаті пізнання, так і шляхом відбиття емоційно-оцінюючого ставлення до нього.
4. Організація діяльності та спілкування дитини, які є основою набуття нею гуманного досвіду поведінки, спілкування, участі в суспільно-корисних справах, у здійсненні актів милосердя, турботи про близьких, що дозволяє особистості проявляти терпимість,
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
| Таблиця 5 | ||||
| Принцип цілісного підходу до виховання | ||||
| Поста- Визна- Відбір Вибір форм, Урахування Вивчення | ||||
| новка _ ^ чення _ ^ змісту _ _ методів, за- _ _ умов, які | за- _ ^ результа- | |||
| мети зав- собів, видів безпечують тів і корек- | ||||
| дань діяльності, успіх досяг- ЦІя вихов- | ||||
| . форм спіл- нення мети ної діяль- | ||||
| t | 1 кування | ності | ||
| V | v t І | І | ||
| Зв'язок конкрет- | Єдність морально- | — координація зусиль | ||
| ної мети із су- | го, естетичного, фі- | всіх учасників процесу; | ||
| спільно обумов- | зичного, трудового, | — врахування різних | ||
| леними і осо- | екологічного, еко- | факторів, які вплива- | ||
| бистісними по- | номічного, статево- | ють на особистість; | ||
| требами | го, розумового ви- | — врахування вікових та | ||
| ховання | індивідуальних особ- | |||
| 1 | ливостей дитини; | |||
| — творчий підхід до | ||||
| організації виховного | ||||
| процесу; | ||||
| — врахування конкретної | ||||
| виховної ситуації; | ||||
| — врахування законо- | ||||
| мірностей, принципів і особливостей вихов- | ||||
| ного процесу; | ||||
| — безперервність, систе- | ||||
| матичність виховання; | ||||
| — варіативність форм, | ||||
| методів, засобів вихо- | ||||
| вання. | ||||
і, повагу до прав і гідності інших людей, відповідальність, самостійність у прийнятті рішення, виборі засобів саморегуляції поведін-, ки в різних сферах життєдіяльності.
5. Оцінка вихователем і самооцінка вихованцем вчинків, харак-«теру спілкування, подальше проектування бажаної поведінки, ово- о лодіння вихованцем способами самовдосконалення, корекція діяль-/І ності і спілкування.
о Короткі висновки:
Виховання — складний педагогічний процес, який передбачає
визначення мети, завдань, змісту, форм, методів виховної діяль
ності, організації та вивчення результативності процесу:;!• >
1.2. Сутність і принципи процесу виховання 53
Саме в цьому корінна різниця виховання як педагогічного процесу і виховної ситуації. Процес виховання здійснюється на основі певних закономірностей, принципів. Педагогічний процес завжди планомірний, цілеспрямовано організований. Конкретна мета виховної діяльності враховує загальну мету виховання, яку ставить суспільство. Об'єктивні фактори диктують необхідність реалізації мети всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням національних, регіональних, статевих, вікових, індивідуальних, особистісних та інших особливостей дитини, інтересів і потреб. Так, «національне виховання — це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності...»1.
Вихователь створює такі умови, які сприяють позитивним результатам у реалізації мети.
Підвищенню якості виховного процесу сприяє також реалізація принципів виховання, тобто основних нормативних положень, які базуються на певних закономірностях і особливостях процесу виховання і на тих вимогах, які ставить конкретне суспільство до мети, змісту, методів виховної діяльності: гуманізм виховного процесу, глибокі знання вікових і індивідуальних особливостей дитини, стимулювання дитини до самовиховання, організація діяльності і спілкування, адекватних поставленій меті; цілісний підхід до виховного процесу.
Виховання проходить ряд етапів: прийняття дитиною мети; засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них; участь дитини в діяльності, спілкування, які формують досвід ЇЇ поведінки; оцінки і самооцінки результатів конкретних вчинків. Показником результативного виховного процесу є рівень вихованості індивідуума, що знаходить вияв у єднанні його свідомості і дій при позитивній мотивації вчинків, поведінки..
Поиск по сайту: