Ваша позиція?

У переліку навчальних предметів, які вивчаються в школі, не­має такого, який розглядав би безпосередньо основи формування світогляду.

— Чи є підстави вважати, що розв 'язання питання формування світогляду є необхідним для оволодіння школярами основами наук, культури?

— Як вирішується питання в практиці школи?

_as І. •

!€

^м Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів, переко­нань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточую­чого її природного та соціального середовища, самої себе. Світо­гляд визначає загальну спрямованість особистості, її прагнення, стійкість характеру, а також відбивається на всьому складі люди­ни, на її поведінці, діях, звичках, нахилах. «Своєрідність світогля­ду як форми суспільної свідомості людини полягає в тому, що засвоєний нею і відображений в її життєвих інтересах, він висту­пає засобом визначення власної позиції людини стосовно всіх життєво важливих явищ і подій»¹.

У Державній національній програмі «Освіта» визначено: «Націо­нальне виховання в Українській державі має бути спрямоване на фор­мування у молоді і дітей світоглядної свідомості, звичаїв, інших соці­альне значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Структура світогляду включає такі елементи: знання, погляди, переконання, вчинки, дії людини.

Знання як елемент світогляду являє собою систему наукових істин, які набуті в результаті вивчення індивідом накопиченого людством соціального досвіду. Погляди відображають певні оціночні

Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Світоглядні функції загальної середньої осві­
ти// Педагогіка і психологія. — 1994. — № 1. — С. 49. .:.. ..

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

судження, точку зору людини на сутність природи, суспільства, людського пізнання. Вони спираються на відповідні уявлення та думки, які виникають на основі певних знань.

Погляди можуть носити вузький характер і широкий, бути гли­бокими і поверховими, науковими і ненауковими.

Переконання — це міцні погляди, які основані на визнанні їх правильності, незаперечності, тобто переконання відображають впевненість особистості у правильності своїх поглядів та ідеалів, готовність їх відстоювати та здійснювати в практиці. Значення переконань велике. Людина, що не має особистих переконань, часто не знає, як їй діяти в тому чи іншому випадку, губиться, коли зустрічається з новими фактами, ситуаціями, швидко підпа­дає під сторонній вплив, частіше пристосовується до обставин, які склалися, готових думок. Переконання роблять людину силь­ною внутрішньо, послідовною у діях та поведінці.

Таким чином, переконаність виникає на основі взаємодії мо­тивів, знань, емоційно-моральних переживань і виступає переду­мовою вчинків, дій людини.

Вчинки, дії як елемент структури світогляду припускають уміння людини використовувати знання, реалізувати переконання в кон­кретних життєвих ситуаціях, виражаючи особисту позицію, став­лення до людини, праці, науки, прекрасного, держави, політики, релігії, фізичного здоров'я.

Таким чином, «світогляд покликаний давати відповіді на питан­ня: що таке навколишній світ, від чого залежить його розвиток, під­коряється він якимось закономірностям, чи в ньому панує хаос; де межа між реальним і ірреальним; що таке дух, свідомість, чим вони визначаються; чи можна пізнати світ, що відрізняє істину від поми­лок; чи існує прогрес в історії розвитку суспільства, що є визначаль­ним для його розвитку (воля окремих осіб, Бога, думки людей, мате­ріальні умови життя тощо); ради чого варто жити і як треба жити...»¹.

Шляхи формування світогляду школярів визначаються його структурою:

1. Оволодіння науковими знаннями. Наукові знання є фундамен­том світогляду особистості. Оволодіння ними може здійснюватися через засвоєння учнями змісту основ наук, які вивчаються у школі. Вже у 4—9 класах в учнів формується потреба охороняти природу, оточуюче середовище, вони осмислюють взаємодії природи і суспіль­ства. В VII—VIII класах школярі знайомляться з деякими питання­ми теорії пізнання, основними законами і формами руху матерії, із закономірностями прогресивного розвитку суспільства.

Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Світоглядні функції загальної середньої осві­ти// Педагогіка і психологія. — 1994. — № 1. — С. 49....; і,/.л,-„,м.,«І,, «.-

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 123

У IX—XI класах — засвоюють основні положення економічно­го розвитку держави, аналізують події внутрішньої і зовнішньої політики країни, оцінюють моральні дії інших людей, усвідомлю­ють своє місце в світі, ставлення до життя, релігії тощо.

Вивчення основ наук вимагає: а) виділення провідних світо­глядних ідей, понять; б) забезпечення високого теоретичного рів­ня навчальних предметів (глибину розкриття фактів, явищ, вияс­нення причин), наукову доведеність, логічну непротирічливість теоретичних висновків, їх переконливість та ін.; в) здійснення міжпредметних зв'язків. Кожен навчальний предмет виявляє за­кономірності в певній галузі оточуючого світу. Але оскільки яви­ща існують не ізольовано, а знаходяться в єдності і взаємному зв'язку, то і в змісті навчальних предметів повинні бути забезпе­чені тісні міжпредметні зв'язки (поняття про будову речовини в процесі вивчення фізики і хімії, про роль особистості, народу в історії при вивченні історії і літератури); г) щоб особа вчителя, вихователя позитивно впливала на учня своїми знаннями, пере­конливістю, ставленням до змісту навчального матеріалу.

«Таким чином, наукові знання стають складовою світогляду лише тоді, коли:

1) піддаються філософському осмисленню;

2) відповідають інтересам особистості: оцінюються нею з точ­ки зору реалізації її інтересів;

3) підтверджуються життєвим досвідом;

4) перетворюються в систему внутрішніх переконань і прин­ципів особистого життя»¹.

2. Ефективність формування переконань школярів багато в чому визначається методами навчання. М.М. Скаткін зазначає: «Уявлен­ня, поняття, закони неможливо механічно вкласти в голови учнів. Сформувати їх повинен обов'язково сам учень під керівництвом і з допомогою учителя. Утворення уявлень, понять, усвідомлення законів — активний процес мислення і діяльності учня»².

Отже, організація процесу навчання повинна: а) передбачати залучення школярів у самостійну пізнавальну діяльність, щоб вони побачили, усвідомили і зрозуміли причинно-наслідкові зв'язки, могли науково оцінити ті чи інші факти і явища дійсності; б) пробуджувати емоційне ставлення учнів до матеріалу, який ви­вчають, вчити відстоювати свої позиції через систему аргументів.

3. Залучення учнів до позакласної і позашкільної роботи (гурт­ки технічної творчості, сільськогосподарського дослідництва, іс­торії, краєзнавства і ін.), проведення диспутів, конференцій.

¹ Там же. — С. 51.

² Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. — М., 1971. — С. 17.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Процес формування світогляду дуже протирічливий. Нові по­гляди учня стикаються з його попередніми уявленнями. У свідо­мості учнів виникають протиріччя між ідеалом і дійсним станом справ. Тому не тільки процес навчання, а і вся система позанавчаль-ної роботи повинна допомагати школярам розуміти світ і себе в ньо­му, формувати переконання, давати можливість самореалізації особистості.

4. Організація досвіду поведінки, створення ситуацій, які вима­гають виявлення позицій, переконань особистості, вибору в кож­ному конкретному випадку оптимального варіанта практичних дій з урахуванням конкретних обставин і умов.

5. Спонукати школярів до самоосвіти і самовиховання, що по­в'язано з емоційно-вольовою сферою діяльності людини.

Успішність формування світогляду передбачає вивчення рівнів його сформованості, критеріями яких є наступні показники:

1. Якість засвоєння найважливіших понять, законів, теорій науки, які мають визначальне значення для розуміння сутності процесів розвитку оточуючого світу (обсяг, глибина знань, які дозволяють виділяти сутність явищ, підбирати аргументи, обґрун­товувати свою позицію, точку зору і ін.).

2. Стійке, усвідомлене з урахуванням мотивів, інтересів, ідеа­лів особистісне ставлення школярів до знань, ідей, позицій, сту­пінь самостійності, готовність відстоювати свої погляди.

3. Поведінка особи: ситуації, яким школяр надає перевагу, іні­ціативність, рівень самостійності вчинків у різноманітних ситуа­ціях, адекватність вчинків переконанням і вмінням школярів за­стосовувати світоглядні знання для розв'язання навчальних; прак­тичних, трудових, моральних проблем у шкільному житті.

Тільки глибокий і всебічний аналіз діяльності, поведінки уч­нів дозволяє зробити висновок про сильні і слабкі сторони сфор­мованості світогляду і накреслити шляхи подальшої роботи, спря­мованої на формування всебічно розвиненої особистості.

Короткі висновки:

Світогляд як система поглядів, переконань, у якій людина від­биває своє ставлення до світу і своє місце в ньому, одночасно пов'язаний з різними сторонами діяльності особистості, із знан­нями й уміннями їх застосовувати при розв'язанні завдань, з яки­ми школяр зіштовхується в своєму житті, тобто з інтелектуальною стороною особистості, із спрямованістю особистості — її ставлен­ням, мотивами, оцінками, ідеалами. Дійовий характер світогляду передбачає сформованість вольових сторін особистості. Переко­нання, які є (поряд із знаннями, поглядами) елементом структури світогляду, засновані на впевненості в істинності сформованих

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

поглядів і на повній готовності реалізувати їх практично в своїй діяльності, в поведінці і, якщо необхідно, подолати можливі труд­нощі і перешкоди на шляху їх реалізації.

Вирішенню завдань формування світогляду сприяє дидактич-но обґрунтована організація процесу навчання, позашкільної і по-закласної роботи, досвіду практичної діяльності учнів, спонукан­ня їх до самоосвіти і самовиховання.

Сформованість світогляду школярів знаходить виявлення в системі особистих ставлень до політичних, культурних, мораль­них цінностей суспільства, до своїх обов'язків, праці; в характе­рі, якості діяльності, в якій виявляється єдність свідомості і по­ведінки.

Питання для обговорення

1. Позитивною стороною особистості багато дослідників на­зивають стійкість переконань. У той же час часто бачимо прикла­ди «переродження» людей, пов'язані зі зміною переконань.

— Чи виправдовуєте таких людей? Чому?

2. Багато років школярів переконували, що релігія — опіум. У сучасних умовах розвитку школи ставлення до релігії змінилося.

— Яка ваша позиція з цього питання?

— Що, на вашу думку, спонукає людей іти до церкви?

3. С.У. Гончаренко та Ю.І. Мальований пишуть про те, що «ба­гато педагогічних колективів шкіл кинулися черпати знання про походження й будову Всесвіту, про смисл життя людини з Біблії, Корану, Талмуда та інших священних книг, запроваджувати обо­в'язкове вивчення основ релігії, розглядаючи її як чудовий засіб виховання духовності дітей.

— Яка ваша думка з цього питання?

Додаткові завдання:

1. Проаналізуйте вплив вашого навчального предмета на фор­мування світогляду школярів.

2. Під час практики визначте, які методи, прийоми викорис­товують учителі для формування переконань учнів.

Поиск по сайту: