Дитячі громадські організації

Особливо велике значення для розвитку школярів мають ди­тячі громадські організації, історію яких розкривають автори

ЛутошкинА.Н. Как вести за собой. — М., 1981. — С. 61.

1.6. Дитина і колектив 187

збірника «Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія та гене­зис»'. Розкриємо головні думки авторів цієї праці.

Історія дитячого руху на терені України починається з 1905 року, коли офіційною владою була знята заборона на громадську діяль­ність. У 1908 році створюється перша дитяча організація — Органі­зація російських юних розвідників (ОРЮР). її засновником був Олег Пантюхов.

У подальшому створюються загони скаутів, в т. ч. і у Східній Укра­їні. Перший загін дівчаток-скаутів було організовано в 1915 році в Києві. Його чисельність складала 130 чоловік. Головними центра­ми скаутського руху були Київ і Одеса.

На терені Західної Україні у 1911 році виникають скаутські орга­нізації пластунів. У свій час у запорізьких юнаків «пластунами» були молоді козаки-розвідники. Організаторами Пласту стали Петро Франко (син І.Я. Франка) та Олександр Тисовський.

Молоді скаути брали участь у першій світовій війні. Нерідко в бойових частинах вони виконували функції розвідників, працювали в госпіталях.

У той же час існували, але не отримали широкого розповсю­дження у Східній Україні національно-релігійні дитячі групи (єврей­ські, грецькі, польські та ін.).

У перші десятиліття XX століття виникало ряд нових дитячих ор­ганізацій (українські скаути, російські скаути з монархічним ухилом, російські скаути-республіканці та ін.). Діяли робітничі спілки молоді, які в 1918 році об'єднуються в комсомол. Значну частину комсомолу склали 14—16-річні члени спілки.

Особливий інтерес представляють 20-і роки: період «україніза­ції», пошуку нової моделі дитячого руху, період створення «пара­лельної» дитячо-юнацької організації.

Для цього періоду було характерне масове залучення дітей, осо­бливо старшого (підліткового) віку. Крім того, функціонували ряд неполітизованих організацій, які разом з тим переслідувалися різни­ми військово-політичними силами. Наприклад, на своєму 2-у з'їзді всеросійський комсомол постановив розпустити всі скаутські орга­нізації як «імперіалістичні», а Червона Армія та ВЧК реалізували це рішення. Водночас більша частина російських скаутів, їх організацій безпосередньо співробітничали з «білим» рухом.

Відразу після закінчення громадянської війни продовжують існу-,,_а вати дитячі організації, які доброзичливо або нейтрально ставилися до більшовиків. Цілком природньо, що у ряді міст виникли «юні ко­муністи» («юки»). Так, в Одесі у 1920 році частина скаутів приймає

«Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія та генезис» — Український НД і проблеми молоді. — Київ, 1993. — 117с.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

комуністичні символи і, відповідно, змінює назву своєї організації, у 1921—1922 роках оформлюється організація юних спартаківців, чисе­льність яких в Україні на січень 1924 року становила 50 тисяч чоловік.

У 20-і роки діяла Всеросійська спілка християнської молоді, яка мала свої дитячі осередки. З 1922 року організація знаходилась у підпіллі.

На думку історика М. Кропівіна, у середині 20-х років молодіжні сектантські організації протестантського віросповідання нарахо­вували більше ста тисяч членів, а чисельність усіх сектантських дитячих і юнацьких організацій досягла в той час 1,5—1,7 мільйо­на чоловік. В індустріальних центрах України до середини 20-х років діяли малочисельні організації Російської спілки робітничої молоді. У цей час існували «Дитячий Інтернаціонал» (Київ), «Ради дитячих депутатів» (Катеринослав), «Дитячі посівкоми» (Поділля). У 1920 році існували «Дитячі трудові армії». Як бачимо, дитячий рух віддзеркалював реалії «дорослого» життя. Власне, це відбуваєть­ся і зараз.

Однак у тоталітарній державі дитячий рух все більше ставав од­номанітним, хоча і були винятки. Так, будівництво піонерської орга­нізації в Україні йшло іншим шляхом, ніж у Росії. Завідуючий агітпро­пом ЦК КП(б) О.Я. Шумський відстоював існуючу в Україні систему створення піонерських організацій при партійних комітетах. Він спи­рався на досвід Донбасу, де за таких умов були досягнуті певні ре­зультати: кількість піонерів значно зросла, організація зміцніла, ви­ріс її авторитет серед населення. О. Шумський виходив із правиль­них у цілому установок, що дитячий рух не може включати в себе лише самих дітей і юнаків. Дитячий рух, на його думку, так чи інакше повинен був включати і дорослих (навіть якщо в деяких випадках це «включення» було б непомітним).

Утвердження тоталітарного режиму наприкінці 20-х років, повна монополізація ідеологічного, культурного і політичного суспільного життя, пов'язані з культом Сталіна, — все це призвело до принци­пових змін у дитячому русі. Піонерський рух перетворився в прида­ток комсомолу: комсомол — у «короткий поводок» партії; партія — у механізм, який забезпечував владу Політбюро. Дитячий рух був позбавлений характеру дитячої самодіяльності, у ньому, з одного боку, розвивалися процеси «пошуку» ворога, «куркуля» і т. д. (до 1937—1938 років), з іншого — від дітей з 12 років вимагали вироб­лення трудоднів, і тому вони масово залишали школу. Наприкінці 30-х років стала характерною ознакою деградація піонерської органі­зації, перетворення її в підручний механізм у боротьбі за шкільну успішність.

Саме в цей час здобуває бурхливого розвитку тимурівський рух альтернатива піонерської організації.

1.6. Дитина і колектив ________________________________189

Вже в цьому проявилося прагнення членів дитячого руху до самоорганізації малих неформальних груп. Ця самоорганізація оцінювалась у той час як негативне і недопустиме явище у суспіль­стві. У 1942 році ЦК ВЛКСМ визнав у тимурівців серйозні недолі­ки, бо вони мали схильність до стихійності. Як писала в 1942 році газета «Московский большевик»: «У Москві піонерські організації фактично підмінені тимурівськими командами». Комсомольські і піонерські органи поспішили прибрати їх до рук, загнати в піо­нерські формування, закріпити до школи, віддати у владу цирку­лярів і наукових рекомендацій.

Разом з тим, за незначним винятком, тимурівський рух ви­родився у формально-бюрократичну структуру. Одночасно він мав серйозний гуманістичний потенціал, який давав можливість і право на його існування у перспективі.

Таким чином, дитячий рух у період тоталітаризму намагався повністю підпорядкувати молоду людину певним соціальним струк­турам, зробити запрограмованою, а її життя — за законами «маршу сталевих батальйонів».

Після 1985 року розвивається цілий спектр напрямів у середи­ні піонерського руху, а потім і за його межами, у т. ч. на регіональ­ному рівні: у містах, районах, областях. У 1989 році відновлює свою діяльність організація пластунів. Групи підлітків починають діяти в ряді радикальних молодіжних організацій.

Зараз досить велику питому вагу в дитячому русі (за впливом і чисельністю) займає Спілка піонерських організацій України. Це наймасовіша дитяча організація.

Малочисельними, але впливовими залишаються тимурівці, «зе­лені», соціально-гуманістичні (товариства милосердя) організації, науково-технічні, історико-етнографічні групи дітей. Разом з цим є серйозні проблеми, перш за все пов'язані з «певним ідейним та організаторським вакуумом» у дитячому русі.

В умовах демократизації суспільства найбільш ефективний шлях оновлення роботи дитячих громадських організацій — це ство­рення умов школярам для самостійного вибору типу дитячого об'єд­нання для участі в його діяльності. Діти повинні мати можливість не лише вибирати те чи інше об'єднання, а й переходити від од­ного до іншого.

Завдання вихователів — допомогти дітям знайомитися з ціля­ми, змістом, формами роботи різних об'єднань.

Наприклад, можна дати відомості про Спілку піонерських орга­нізацій України.

У своїй діяльності Спілка піонерських організацій України керується Конституцією України, чинним законодавством та ста­тусом СПОУ.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Завдання та діяльність Спілки спрямовані на:

— згуртування дітей, підлітків та дорослих з метою вироблен­ня найрізноманітніших форм, методів, програм, спрямованих на виконання добрих і корисних справ, розвиток різноманітних здіб­ностей підростаючого покоління;

— виховання у дітей віри в себе, любові до своєї родини, до краю, в якому народився;

— пізнання та примноження краси природи;

— утвердження, збереження та примноження традицій свого народу;

— знайомство з історичним минулим України;

— виховання підростаючого покоління в дусі поваги до стар­ших, піклування про молодших, своїх рідних, близьких, друзів;

— надання шефської допомоги інвалідам та престарілим;

— прагнення жити в мирі, дружбі з дітьми інших народів; ' — прищеплення любові до праці.

Спілка в своїй діяльності керується такими законами: ^ — єдність слова і діла;

— єдність честі й совісті;

— дружби і товариськості;

— турботи і милосердя.

Спілка розвиває загальнолюдські цінності через реалізацію програми «Я—родина—Батьківщина».

«Я»

Я — виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю творити добро, намагаючись розділяти радість і горе інших;

Я — пізнаю, бережу та примножую у всьому красу, розумію, що до істини веде безліч шляхів, відшукую в них свій;

Я — утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну справу, прагну стати сильним, витривалим та сміливим.

«Родина»

Я — шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі;

Я — поважаю старших, піклуюсь про молодших, живу турбо­тами й радощами рідних, близьких і друзів;

Я — готуюсь до сімейного життя.

«Батьківщина»

Я — вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині сво­го народу, України;

Я — прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам'ятаючи:

«Земля — наш спільний дім!»;

Я — живу в злагоді з природою.

У книжці «Веселкова республіка» наводяться приклади конк­ретних справ піонерів.

1.6. Дитина і колектив

Так, орієнтований перелік спільних справ дітей і батьків за програмою «Я і моя родина» містить такі пропозиції: 1. «День сі­м'ї у загоні, дружині. 2. Клуб вихідного дня. 3. Туристські походи. 4. Проблемний «круглий стіл». 5. Родинні вогники «Приходьте в гості». 6. Конкурс на найбільше родовідне дерево. 7. Конкурс сі­мейних ансамблів. 8. Родинний клуб дотепників. 9. Сімейне «Поле чудес». 10. Виставка-конкурс «Світ захоплень моєї родини». 11. Свято родинних традицій тощо».

Поиск по сайту: