Педагогічні технології

Поняття «технологія» в педагогічній науці пройшло певні ета­пи свого розвитку. Спочатку мова йшла про технізацію навчаль­ного процесу, чому сприяла розробка американцем С. Прессі в се­редині 20-х років технічного пристрою для перевірки виконання контрольних завдань. У 50-ті роки проблеми педагогічної техно­логії пов'язувались з використанням програмованого навчання. Масове впровадження різних технологій навчання спостерігаєть­ся з 60-х років XX ст. у зв'язку з розробкою питань комп'ютерно­го навчання.

У сучасній науці педагогічна технологія розглядається як чітке наукове проектування і відтворення гарантуючих успіх педагогіч­них дій.

Поняття «педагогічна технологія» вживається і для визначення:

1) загальнопедагогічної (загальнодидактичної) технології (мак-ротехнології), яка синонімічна певній педагогічній системі, що передбачає визначення цілей, змісту, засобів, методів, форм на­вчання, алгоритму діяльності суб'єктів процесу. Наприклад: тех­нологія сучасного традиційного навчання, технологія педагогіки співробітництва, технологія проблемного навчання тощо;

2) як мікротехнологія, тобто як сукупність методів, засобів ре­алізації змісту навчання в рамках конкретного предмета (методи­ка викладання предметів). Наприклад: система поетапного навчан­ня фізиці (М.М. Палтишев);

3) як локальна технологія, що визначає вирішення окремих дидактичних завдань (формування понять, технологія самостійної роботи та ін.). Так, англійський дидакт Ромишовські пропонує такий варіант залучення школярів до творчої діяльності:

1. Повідомлення необхідних знань;

2. Формування вмінь на репродуктивному рівні: а) демонстрація діяльності в цілому, за елементами;

2.5. Методи навчання

б) організація відроблення вмінь у спрощених умовах;

в) організація самостійної практики з безперервним зворотнім зв'язком і позитивною підтримкою з боку вчителя. 3. Перехід до пошукової продуктивної фази:

а) організація різноманітних проблемних ситуацій — розв'я­зання нестандартних завдань, а в окремих випадках — імітаційне моделювання реальності;

б) обов'язковий аналіз учнями своєї діяльності, її обгово­рення з учителем (у групі). Прикладом може бути формування вмінь доводити теореми: вчитель пояснює основні способи мір­кування (крок 1); демонструє це на прикладах (крок 2а), орга­нізує вправи на схожі нескладні доводи (крок 26), ускладнює доводи (крок 2в). Потім учні одержують нестандартні завдання на розв'язання їх у малих групах або коло дошки (крок За), одночасно проговорюють посилання, прийоми розв'язання, які плануються ними, хід міркування, оцінюють продуктивність свого підходу, переглядають його, шукають альтернативні ев­ристичні підходи (крок 36)'.

Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти пев­ним вимогам².

1. Концептуальність. Кожна педагогічна технологія повинна спиратися на певну наукову концепцію.

2. Системність, тобто визна­чатися взаємозв'язком її час­тин, цілісністю.

3. Керованість, що передба­чає діагностичне цілепокладан-ня, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобів і ме­тодів, з метою корекції результатів.

4. Ефективність за результатами і оптимальними витратами, гарантованість досягнень певного стандарту навчання.

5. Відтворюваність, тобто можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних умовах.

Короткі висновки:

Якщо дидактичні принципи визначають вимоги щодо органі­зації процесу навчання, пояснюють, чому треба вчити таким чи­ном або іншим, то методи навчання дозволяють одержати відпо-

¹ Современная дидактика: теория—практика. — М., 1994. — С. 223.

² Селевко Г.К. Современньїе образовательньїе технологии. — М., 1998. — С. 17.

відь на інше питання — як це необхідно робити з урахуванням мети, завдань, специфіки предмета та інших чинників.

Визначаючи метод навчання як спосіб взаємопов'язаної діяль-ьгості вчителя і учнів, розглядаємо тим самим учня як партнера вч^тителя, а навчання — як співробітництво вчителя і учня. Методи навчання забезпечують зміну індивідуальності школяра, його роз­витку і виховання. Але не варто шукати в будь-якому окремому методі можливість ефективного вирішення всіх проблем форму­вання особистості школяра. Таких педагогічних ліків немає, тому необхідно оптимально використати всі методи навчання, органі­зуючи сам процес навчання таким чином, щоб кожен учень брав особисту участь у ньому і щоб навчання приносило йому задово­лення, давало насолоду, радість пізнання і спілкування з однокла­сниками й учителем.

Впровадженню певних систем навчання, методів вивчення окремих предметів, конкретних ідей сприяє розробка педагогіч­них технологій.

Питання для обговорення

— У чому відмінність принципів навчання від методів? Які завдання вони вирішують?

— На чому базуються різні підходи до класифікації методів? У чому їх переваги і недоліки?

— Які методи, на ваш погляд, максимально забезпечують роз­виток творчості школярів? Чому?

— Які методи навчання переважали на уроках учителів, з до­свідом яких ви познайомились під час практики?

Поиск по сайту: