Тест «гармонії»

Підрахувавши і додавши одержані за виконання тестів очки, можна провести оцінку фізичної гармонії організму.

Загальна оцінка тесту гармонії

Апарат зовнішнього дихання. Функція апарату зовнішнього дихання спрямована на забезпечення організму необхідною кількістю кисню і звільнення від надлишку вуглекислоти.

Проба Штанге - затримка дихання на вдиху.

Обстежуваний у стані стоячи робить вдих, потім глибокий видих і знову вдих (80-90% максимального) і закриває рот. На ніс накладається гумовий затискач. Відмічається час за­тримки дихання. У доброму функціональному стані людина здатна затримати дихання на 60-120 с. При втомі час затримки різко знижується.

Проба Генчі - затримка дихання на видиху. У доброму функціональному стані людина може затримати дихання на видиху на 60-90 с. При втомі час затримки дихання різко скорочується.

Нервова система. У процесі набуття виробничих навичок удосконалюються функціональні можливості центральної нерво­вої системи. Вони тим вищі, чим кращий функціональний стан. Для оцінки функцій центральної нервової системи рекоменду­ються різні проби.

Рефлексометрія, чи реакціометрія, визначає час сенсомоторної реакції. Цей метод дає змогу судити про функціональний стан центральної нервової системи та аналізаторів. Простий час сенсомоторної реакції вимірюється з моменту ввімкнення сигна­лу до моменту виконання заданої у відповідь реакції. Як сигнал найчастіше використовують світловий чи звуковий подразник, який вмикається одночасно з електросекундоміром. Після зво­ротної реакції, наприклад, натискання на кнопку, секундомір зу­пиняється. У нормальному функціональному стані час простої сенсомоторної реакції становить 0,15-0,20 с.

Більш повну інформацію про функціональний стан цент­ральної нервової системи та аналізаторів можна отримати, визначивши час складної реакції. При цьому використовують не один, а декілька різних сигналів, кожному з яких відповідає певна зворотна реакція. Наприклад, при засвічуванні зеленої лам­почки потрібно натиснути на одну кнопку, а червоної - на іншу. В цьому випадку до руху у відповідь минає більше часу, ніж при простій реакції, оскільки людина затрачає його на прийняття рішення. При втомі всі показники погіршуються.

Проба на стійкість у позі Ромберга. Обстежуваний стоїть із заплющеними очима, витягнувши вперед руки з розведеними пальцями. При ускладненому варіанті ступні ніг містяться на одній лінії (носок до п'ятки). Визначають максимальний час стійкості і наявності тремтіння. При втомі порушується стійкість, пальці рук починають тремтіти.

Проба А.І. Яроцкого (визначення рівноваги). Основна стійка, очі закриті, неперервне обертання голови в одну сторо­ну в темпі два рухи в секунду. Враховуємо час від початку руху голови до моменту втрати рівноваги. Оцінки: збереження рівноваги 35 с. - «відмінно», 29 с. - «добре», 15с- «задовільно».

Нервовом'язовий апарат. Визначення маси тіла. В.Стерн запропонував метод визначення жирового прошарку у людей.

Відсоток жирового прошарку = (маса тіла - маса худого тіла)/маса тіла х 100.

Маса худого тіла 98,42 + 1,82 (маса тіла) - 4,15 (обвід талії).

За формулою Лоренца, ідеальна маса тіла М становить:

М = Р (100 - (Р - 150)/4),

де Р - зріст людини.

Біохімічні методи дослідження. Будучи досить точними і надійними, вони значно доповнюють оцінку функціонального ста­ну людини, дають змогу об'єктивно судити про перебіг обмінних процесів і правильно визначити ступінь патологічних порушень. Біохімічні методи досліджень, які використовуються в динаміці, служать об'єктивним показником перебігу захворювання, дають змогу стежити за ефективністю лікування чи профілактики, ви­вчати напрями обмінних процесів шляхом визначення специфічних проміжних продуктів обміну в крові, сечі та іншому середовищі і вносити корективи у виробничий процес.

Психічний стан. Темпінг-тест (визначення максималь­ної частоти рухів кисті). Він відображає функціональний стан рухливої сфери і силу нервової системи. Для проведення тесту потрібні секундомір, олівець і аркуш паперу. На папері рисують квадрат 20x20 см і ділять його двома лініями на чотири рівні частини. Обстежуваний протягом 10 с. у максимальному темпі ставить крапки в першому квадраті, через 20 с. - у другому і т.д. Щоб крапки не накладалися одна на одну, рекомендується переміщати руки по колу. Підраховують кількість крапок у кож­ному квадраті, з'єднуючи всі точки між собою. Різке зниження частоти рухів, тобто зменшення кількості крапок від квадрата до квадрата, свідчить про недостатню рухливість нервових процесів, а значить, про сповільнення процесу втягування у ро­боту. Цей тест використовується для контролю за швидкісними якостями, кмітливістю і розвитком втоми.

Поиск по сайту: