Оцінка ефективності ремонтного господарства підприємства

Мета аналізу ремонтного господарства — виявити досягнення й недоліки в цій області, намітити шляхи ліквідації недоліків і заходу щодо вдосконалювання системи планово-попереджувальних ремонтів на підприємстві.

При аналізі стану ремонтного господарства рекомендується:

- виявити можливість використання послуг спеціалізованих підприємств по розробці технічної документації, виконання робіт з капітального ремонту; виготовлення запасних і змінних деталей;

- оцінити обґрунтованість прийнятого на заводі розподілу робіт між ремонтними цехами і цеховими ремонтними базами, маючи на увазі забезпечення максимальної концентрації однотипних ремонтних робіт і організацію на цій основі спеціалізованих ділянок і бригад;

- проаналізувати структуру відділу головного механіка (ВГМ) і з'ясувати можливість чіткого виконання відповідних функцій кожним підрозділом ВГМ (забезпеченість штатами, наявність чітких посадових інструкцій, організація праці фахівців, використання засобів механізації праці управлінського і обслуговуючого персоналу і т. д.)

- виявити недоліки в системі планування (оцінка міри обґрунтованості планових завдань, система показників, методи їх обліку і аналізу, стан нормативного господарства, організація диспетчерського керівництва і т. п.);

- оцінити стан ремонтних баз (склад і кількість устаткування, міра прогресивності технологічних процесів, організація робочих місць і технічного обслуговування, підготовка до ремонту, система планування, виконання плану ремонтних робіт, техніко-економічні показники і т. ін.);·

- проаналізувати стан організації міжремонтного обслуговування (розподіл обов'язків, наявність технічної документації і інструктивних матеріалів, технічне оснащення чергового персоналу; типові недоліки в організації міжремонтного обслуговування і їх наслідки, якість догляду за устаткуванням, організація технічного нагляду і т. ін.);

- з'ясувати недоліки у вживаній системі оплати праці, методів матеріального і морального стимулювання і порядку визначення матеріальної відповідальності виконавців за збиток, нанесений виробництву.

Глибина аналізу кожного з перерахованих напрямків залежить від того, наскільки великі резерви, пов'язані з усуненням виявлених недоліків, і реальні можливості мобілізації цих резервів.

Аналіз стану ремонтного господарства супроводжується аналізом показників, що характеризують діяльність ремонтної служби. До таких показників належать:

- простої устаткування в ремонті (з виділенням позапланових і пов'язаних з аваріями й поломками) як абсолютна величина в годинах (добах) і віднесена на одиницю ремонтної складності;

- витрати на ремонт (абсолютні, у порівнянні із планом) і відносні (собівартість ремонту однієї ремонтної одиниці по видах ремонту);

- витрати на міжремонтне обслуговування — абсолютні й відносні (на одиницю ремонтної складності);

- показники, що характеризують виконання запланованого обсягу ремонтних робіт і дотримання планових строків виводу устаткування в ремонт і введення його в експлуатацію.

Усі ці показники пов'язані з основними техніко-економічними показниками роботи підприємства. Їх слід розглядати в динаміці (за ряд років) і при аналізі порівнювати із плановими, нормативними показниками аналогічних і передових підприємств і спеціалізованих ремонтних заводів. Результат аналізу цих показників використовується для оцінки загальних досягнень і недоліків у роботі підприємства. Такого роду аналіз звичайно виконується при підведенні підсумків роботи підприємства за рік, квартал, місяць і при складанні тактичних і стратегічних планів.

Ремонт і обслуговування устаткування на вітчизняних підприємствах поставлені ще незадовільно. Низький рівень спеціалізації ремонтних робіт приводить до того, що на ряді великих машинобудівних заводів 50-60 % загального обсягу капітального ремонту проводиться децентралізовано в цехових ремонтних базах з виготовленням більшої частини запасних деталей на низькому технічному рівні. Децентралізація ремонтного господарства призводить до того, що ремонт одномодельного устаткування здійснюється паралельно в декілька цехових майстернях того самого заводу. При цьому цехові механіки змушені виконувати технічну підготовку тих самих робіт у різних варіантах. У результаті вартість виготовлення запасних частин набагато дорожче, чим у верстатобудуванні, а ремонт устаткування в ряді випадків виявляється економічно недоцільним.

Поиск по сайту: