АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

З дисципліни «Релігієзнавство»

Читайте также:
  1. АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
  2. Головною метою дисципліни
  3. Графік проведення індивідуально-консультативної роботи з навчальної дисципліни «Договірне право»
  4. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни.
  5. Джерела дисципліни і їх класифікація.
  6. Дистанційний курс з дисципліни
  7. До дисципліни
  8. Додаткова література для самостійного вивчення дисципліни «Мікроекономіка»
  9. З дисципліни «Будівельні конструкції»
  10. З навчальної дисципліни «ДОГОВІРНЕ ПРАВО»
  11. Завдання вивчення дисципліни.

Методичні вказівки

До вивчення курсу та семінарських занять

з дисципліни «Релігієзнавство»

для бакалаврів усіх напрямів та

форм навчання

 

  Затверджено радою з гуманітарної освіти та виховання протокол № __ від ____________

 

 

Одеса ОНАХТ 2012


 

Методичні вказівки до вивчення курсу та семінарських занять з дисципліни «Релігієзнавство» для бакалаврів усіх напрямів та форм навчання / Укл.: М.І. Дейнеко, Г.А. Шевченко. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 30 с.

 

Укладачі: Дейнеко М.І., д-р філос. наук, професор;

Шевченко Г.А., канд. філос. наук, професор кафедри

 

Відповідальний за випуск зав. кафедри соціології, філософії та права

Г.В. Ангелов, канд. іст. наук, професор

 


 

 

Тема І

Предмет, структура і завдання
курсу «Релігієзнавство»

 

Час – 4 години.

План

1. Предмет учбової дисципліни «Релігієзнавство».

2. Структура курсу «Релігієзнавство».

3. Основні релігієзнавчі концепції та атеїзм.

Теми рефератів

1. Релігієзнавство і богослов’я – типи світоглядів і системи духовних і
культурних цінностей.

2. Релігієзнавство і атеїстичне світобачення.

3. Релігієзнавство як система наук – філософія релігії, соціологія релігії, психологія релігії.

4. Матеріалістична концепція релігії.

Список рекомендованої літератури

1. Бранский В.П. Глобализация и синергетический историзм / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб., 2004.

2. Гараджа В.И. Религиоведение. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М., 1995.

3. Ильин В.В. Религиоведение / В.В. Ильин, А.С. Кармин, Н.В. Носович. – СПб., 2008.

4. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.Л. Релігієзнавство. Підручник.– Київ, 1995.

5. Маркс К. Тезисы о Фейербахе /Маркс К., Энгельс Ф. Соч., Т.3.

6. Мень А. История религии. В поисках пути истины и жизни. – М., 1995.

7. Попова М.А. Фрейдизм и религия. – М., 1985.

8. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

9. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1986.

10. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М., 1991.

11. Элиаде М. История веры и религиозных идей: В 3 т. – М., 2001.

12. Юнг К. Археотип и символ. – М., 1991.



Методичні вказівки

Релігієзнавство – галузь знань, що включає філософію релігії, психологію релігії, соціологію релігії. Релігієзнавство дає системне уявлення про природу, суть, структуру, функції і закономірності релігії.

Релігієзнавство – метод і методологія пізнання і соціального регулювання релігійних стосунків.

При розкритті першого питання теми треба з’ясувати потрійний вимір предмету релігієзнавства:

1) релігія відповідно до розуміння її у релігієзнавстві є складним соціальним і духовним явищем, укоріненим у стародавню історію суспільства;

2) релігієзнавство досліджує релігію в історичному і теоретичному планах;

3) предмет вивчення релігієзнавства протилежний релігійним теоріям. Якщо релігієзнавство є галузь комплексно-системних знань, то релігійні вчення – область богослов’я (теології), теоретично обґрунтовують релігійні цінності.

Релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільної свідомості та соціального життя суспільства на певному етапі розвитку. Богослов’я складає систему релігійно-догматичних доказів «надприродних» істин і захисту потреб і інтересів певних шарів суспільства. Релігійні теорії не виводять релігію з глибинного підґрунтя суспільної історії і практики, а доводять її божественне походження.

Окрім вищевідзначеного, предмет релігієзнавства істотно відрізняється від атеїстичних учень, які заперечують релігію, або нігілістично відносяться до неї. На відміну від атеїстичних позицій, релігієзнавство досліджує релігію як склад-
ний комплекс соціально-історичних, філософських і соціально-психологічних проблем.

Для послідовного розкриття другого питання теми «Структура курсу «Релігієзнавства» треба ґрунтуватися на системній єдності і відмінності трьох галузей релігієзнавчих знань – філософії релігії, психології релігії, соціології релігії. У даному контексті необхідно показати, що головним і визначаючим компонентом в структурі курсу «Релігієзнавства» є «Філософія релігії». Для аргументації останнього необхідно розуміти, що в «релігієзнавстві» виділяють три позиції, – матеріалістичну, ідеалістичну (у неї включається богословська точка зору) та дуалістичну. Залежно від характеру цих позицій і складається певна світоглядна основа розуміння та інтерпретації релігії.

‡агрузка...

Характеризуючи «Соціологію релігії» слід звернути увагу на з’ясування двох її компонентів:

1) «соціологія релігії» базується на спільних положеннях «філософії релігії» і вивчає релігію як певну соціальну структуру (складову частину суспільства) з властивими їй функціями, соціальними зв’язками та стосунками;

2) на соціологічному рівні аналізу релігії вона розуміється як соціальний інститут зі своїми структурами, зв’язками і стосунками.

Стосуючись аналізу «Психології релігії», необхідно глибоко осмислити і зрозуміти три її фундаментальні положення:

1) віра будь-якої релігійної системи складає феномен психічного життя з відповідними емоціями релігійно-віруючих людей в суспільстві;

2) світ релігійної психології – це особливий внутрішній стан релігійно-віруючої людини та її цінностей;

3) внутрішньо-психологічний стан релігійно-віруючої людини, спрямований на концентрацію психічних механізмів діяльності як суспільного Я, так і прихильників різних вірувань, культів і вивчає їх духовні цінності, орієнтацію, класифікує і систематизує релігійно-психологічні властивості поведінки віруючих людей в суспільстві.

Належну увагу слід приділити розкриттю третього питання семінарського заняття:

1) охарактеризувати суть і призначення натуралістичної, соціологічної і марксистської концепцій релігієзнавства;

2) дати конструктивно-критичний аналіз богословської, суб’єктивно-ідеалістичної, об’єктивно-ідеалістичної точок зору по проблемах релігії;

3) проаналізувати характер атеїстичного підходу до релігії.

Питання і завдання для самопідготовки

1. У чому виявляється розбіг богословсько-теологічної і філософсько-матеріалістичної точок зору з питання природи, суті і функцій релігії?

2. Назвіть основні ознаки релігії, які у системній єдності вивчає «Релігієзнавство».

3. Розкрийте спільність і відмінність між складовими частинами «Релігієзнавства».

4. Як Ви розумієте поняття «Філософії релігії» і по яких характерних ознаках воно відрізняється від поняття «Релігійної філософії»?

5. Охарактеризуйте поняття «Соціології релігії» як складової частини «Релігієзнавства».

6. Визначте поняття «Психології релігії» і покажіть яке місце воно займає серед складових частин у структурі «Релігієзнавства».

7. Проаналізуйте характерні риси «соціологічної», «натуралістичної», «матеріалістичної» релігієзнавчих концепцій.

8. Як співвідносяться між собою поняття «культ» і «культура»?

9. Який зв’язок між духовною культурою і релігієзнавством?

 

 


Тема ІІ

релігія як соціальне явище і
складова частина духовної культури

 

Час – 4 години.

Заняття 1-е – (2 години).

План

1. Релігієзнавство про богословсько-теологічне і філософсько-матеріа-
лістичне розуміння природи і суті релігії.

2. Соціальне, психологічне і гносеологічне підґрунтя релігії.

3. Первісно-громадські форми релігії – тотемізм, анімізм, магія, фетишизм.

Теми рефератів

1. Богослов’я і наука про суть і походження релігії.

2. Наука і релігія як форми суспільної свідомості.

3. Релігія в системі форм суспільної свідомості (політика, мораль, мистецтво, наука, філософія).

4. Марксистська релігієзнавча концепція про походження релігії.

Список рекомендованої літератури

1. Бутинов М.С. Как возникла религия? – М., 1987.

2. Дулуман С.К. Релігія як соціально-історичний феномен. – Київ, 1974.

3. Добренков В.И., Радугин А.А. Методологические вопросы исследования религии. – М., 1989.

4. История религии / Под ред. И.Н. Яблокова: В 2 т. – М. 2004.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко С.А. Релігієзнавство. Підручник. – Київ, 1995.

6. Косуха П.І. Наука про походження релігії. – Київ,1976.

7. Кривелев И.А. История религии. В 2-х томах. Т.1. – М., 1988.

8. Лобовик Б.А. Религия как социальное явление. – Киев, 1982.

9. Левада Ю.Н. Социальная природа религии. – М., 1985.

10. Сухов А.Д. Религия как общественный феномен. – М., 1977.

11. Цветков А.П. Религиоведение. – К., 2002.

12. Энгельс Ф. Анти-Дюринг // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т.20.

Методичні вказівки

Для послідовного і обґрунтованого розкриття змісту, сенсу і призначення трьох питань теми, передбачених планом семінарського заняття, необхідно виходити з розуміння єдності складових частин релігієзнавчої дисципліни, які націлені на глибоке розуміння природи, суті і причин походження релігії в протилежність богословсько-теологічному тлумаченню релігії.

При розкритті першого питання теми важливо встановити корінну відмінність між богословським і філософським підходами до релігії. Для правильної відповіді на це питання слід спиратися на історичний підхід до релігії. Згідно йому процес становлення релігієзнавчої галузі знань долає складний і суперечливий історичний шлях від богословсько-теологічного до філософсько-ідеалістичного, а потім до філософсько-матеріалістичного розуміння суті, походження і розвитку релігії.

Історичний процес становлення «Релігієзнавства» тісно пов’язаний з аналізом відмінності богословсько-теологічного, філософського і соціологічного під-
ходів до природи і походження релігії. Ми рекомендуємо даний аналіз дати в наступному плані:

1) Богословсько-теологічний підхід. Характерною його особливістю є інтерпретація релігії як особливого, надприродного явища, результату надприродного зв’язку людини з Богом. Релігія з позиції теології отримала надприродний, надлюдський, надсуспільний статус.

2) Філософський (ідеалістичний, матеріалістичний, дуалістичний, плюралістичний) підхід. Він пояснює всі процеси, явища (у тому числі і релігію) світу з позиції виявлення загальних принципів розвитку, визначення їх суті і закономірностей на основі критичного розуму, свідомого осмислення речей, явищ і процесів дійсності. Утворилися і почали розвиватися протилежні точки зору, підходи до вивчення і аналізу явищ, феноменів (у тому числі і релігії) дійсності. На цій філософській основі функціонують протилежні світоглядні напрями відносно релігії у вигляді філософії релігії (матеріалістичний напрям) та релігійної філософії. Остання виявляє ідеалістично-релігійний концептуальний підхід до релігії в цілому.

3) Соціологічний підхід до релігії. Має істотну відмінність від філософського в своєму наочному розумінні релігії і її методів дослідження. Цю особливість Вам слід з’ясувати, застосувавши порівняльний метод, використовуваний релігієзнавством. Спираючись на вказаний метод, виявлення відмінності слід знаходити в наступному:

а) наочною сферою філософії є дослідження явищ дійсності (у тому числі і релігії) під кутом зору світоглядного світобачення. Тому філософія релігії акцентує увагу на вивченні світоглядної сторони релігії. Для філософії релігії найбільш істотною межею є вивчення проблем, пов’язаних з устроєм буття і того, що первинно, а що є похідним: матеріальне чи духовне. Бог створив цей світ, у тому числі і людину, або людина створила із своєї свідомості Бога. Ці дві протилежні відповіді на поставлене питання служать підставою для вирішення конкретних життєвих завдань;

б) соціологія, на відміну від філософії, окрім найбільш спільних методів, використовує власні специфічні методи (генетичний, порівняльно-історичний, комп’ютерно-модельний та ін.) дослідження релігії;

в) на відміну від філософії, соціологія вивчає релігію як одну з складових частин і сторін суспільного життя, в тісному зв’язку і взаємодією з рештою сфер цього життя: яким чином формується релігія, як ті або інші релігійні системи пояснюють світ, які цінності, норми і образи вони формують у людей, як діють ті або інші релігійні організації, якими є функції релігії в суспільстві.

Другому питанню теми слід приділити значну увагу. Перш за все, треба проаналізувати соціально-економічні, господарські і культурологічні умови виникнення первісно-громадських будов, що зумовили походження ранніх форм релігії. Потім, пояснити соціальне, гносеологічне і психологічне коріння виникнення цих форм релігії.

Третє питання теми, будучи продовженням другого, вимагає значного поглибленого з’ясування з урахуванням розкриття наступних положень:

а) виявлення своєрідності соціально-економічних і духовних умов і передумов походження і функціонування ранніх форм релігії (тотемізму, магії, ані-
мізму, фетишизму);

б) встановлення особливостей віровчень і культів кожної з вищезгаданих форм релігії;

в) показати, який вплив надають ці форми релігії на життєдіяльність людей в суспільстві як у минулому, так і теперішньому часі.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Охарактеризуйте релігію як соціальне явище і приведіть відповідну аргументацію, підтверджуючу правильність Вашої відповіді.

2. Назвіть основні ознаки корінної відмінності богословсько-теологічного і філософсько-матеріалістичного розуміння природи і суті релігії.

3. У чому Ви бачите спільність і відмінність складових частин структури «Релігієзнавства»?

4. Дайте характеристику соціального, гносеологічного і психологічного підґрунтя релігії.

5. Проаналізуйте соціально-економічні і духовні причини, що зумовили розвиток ранніх форм релігії.

6. Що є «магія» як найбільш поширена первісно-громадська форма релігії? Яка її роль в життєдіяльності суспільства?

7. Які культові особливості «тотемізму», «анімізму» і «фетишизму» ранніх форм релігії? Чи є прояв вказаних форм релігії в життєдіяльності сучасного суспільства? Якщо це так, то в чому це позначається? Аргументуйте свою відповідь.

 

 


Тема ІІ

релігія як соціальне явище і
складова частина духовної культури

 

Заняття II-е (2 години).

План

1. Релігія як складова частина духовної культури, її елементи і структура.

2. Функції і роль релігії в суспільстві.

Теми рефератів

1. Релігія, гуманізм і вільнодумство в системі духовної культури.

2. Історія церкви і релігійної думки в Україні.

3. Релігія і політика в системі духовної культури народів України.

4. Психологія і ідеологія в структурі релігії як форми суспільної свідомості.

5. Суть і функції релігійної моралі.

Список рекомендованої літератури

1. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1991.

2. Драч Г.В., Штомпель О.М. и др. Культурология. – СПб, 2008.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко С.А. Релігієзнавство. Підручник. – Київ, 1995.

4. Мень А. История религии. В поисках Пути, Истины и Жизни. – М., 1995.

5. Радугин А.А. Введение в религиоведение. – М., 1996.

6. Скобицкий М.М. Мировоззрение, естествознание, теодогия. – М., 1986.

7. Религия в истории и культуре / Под ред. М.Г. Писманника. – М., 2000.

8. Танчер В.К. Проблемы теории научного атеизма. К., 1985.

9. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. М., 1990.

10. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985.

11. Энгельс Ф. Анти-Дюринг // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т.20.

12. Юнг К. Архетип и символ. – М., 1991.

13. Фрейд З. Психология религии. Культура. – М., 1991.

Методичні вказівки

Для аргументованої відповіді на питання «Релігія як складова частина духовної культури, її елементи і структура» необхідно визначити поняття «духовна культура», яке дається у філософській літературі. Релігієзнавство, спираючись на дане поняття, піддає критиці богословсько-теологічне уявлення про духовну культуру, яке ґрунтується на принципах і установках ідеалістичного світобачення. Відповідно до нього вся область явищ і процесів духовної культури визнається надприродною і виводиться з вічності існування божества. Далі, слід показати, що релігієзнавство, спираючись на положення і установки філософського розуміння явищ і процесів світу, у тому числі і релігії, розкриває суть, структуру і функції духовної культури. З урахуванням цього вивчається єдність двох сфер єдиної культури і встановлюється відносність і самостійність духовної культури. У структуру духовної культури включаються всі форми суспільної свідомості, у тому числі і релігія. В ході аналізу духовної культури Ви повинні виявити її особливості в порівнянні з матеріальною культурою.

Стосуючись характеристики «релігійної культури», як складової частини духовної культури, Вам треба визначити поняття її структурних елементів – «релігійну свідомість», «релігійні відчуття», «релігійний культ», «релігійні організації». Важливо також розмежувати в структурі релігійної свідомості два рівні – соціально-психологічний та ідеологічний.

При висвітленні другого питання «Функції і роль релігії в суспільстві» перш за все слід проаналізувати своєрідність впливу релігії на життя суспільства.

Ми радимо проаналізувати функції релігії в наступному порядку:

1) функції релігії по стабілізації суспільства (світоглядна, лігимітизуюча, інтеграційна, регулятивна);

2) функції релігії як засоби соціальних змін (ціннісне орієнтування, етично-нормативна, ідеологічна);

3) функції релігії по зміцненню особистісно-ролевого чинника в розвитку суспільства (гуманістична, авторитарна).

Питання і завдання для самопідготовки

1. Покажіть, як визначається «духовна культура» і «релігійна культура» з позицій філософсько-матеріалістичної і богословсько-теологічної точок зору.

2. Які складові частини і структурні елементи включаються в релігійну культуру?

3. У чому виявляється спільність і відмінність соціально-психологічного і ідеологічного рівнів релігійної свідомості?

4. Яке місце займає релігія в системі форм суспільної свідомості? Яким чином вона взаємодіє з ними, впливаючи на хід розвитку суспільства?

5. Назвіть функції релігії, які виступають чинником стабілізації суспільства. Проаналізуйте їх роль в зміцненні і розвитку Української держави.

6. Які з функцій релігії є засобом соціальних змін? Назвіть ці функції і проілюструйте їх роль на життєвих прикладах.

7. У чому Ви бачите сенс і призначення гуманістичної і ідеологічної функцій релігії? Визначте ці функції та покажіть їх соціальну роль в Україні.

8. Проаналізуйте прогресивну і регресивну роль релігійних організацій в життєдіяльності народів України.

 

 


Тема ІІІ

СТРУКТУРА СУЧАСНИХ РЕЛІГІЙ

 

Час – 2 години.

План

1. Релігійна свідомість: співвідношення емоційно-вольової і раціональної сторін

2. Релігійний культ: зміст і функції.

3. Релігійні організації. Типи релігійних організацій.

Теми рефератів

1. Розуміння і інтерпретація релігійної віри з позиції богослов’я і філософії релігії.

2. Символічний і знаковий характер релігійного обряду. Зв’язок релігійного обряду з релігійним віровченням.

3. Релігійна група, церква, секта і деномінація – типи релігійних організацій.

Список рекомендованої літератури

1. Борунков Ю.Ф. Структура религиозного сознания. – М., 1971.

2. Гараджа В.И. Религиоведение. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений и преподавателей средней школы – 2 изд. дополн. – М., 1995.

3. Добренков В.И., Радугин А.А. Методологические вопросы исследования религии. – М., 1989.

4. Есаков В.А. Мегаполис и его культура. – М., 2008.

5. Религиоведение / В.В. Ильин, А.С. Кармин и др. – СПб., 2008.

6. Левада Ю.А. Социальная природа религии. – М., 1965.

7. Основы религиоведения. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. Под общ. ред. М.Н. Яблокова. – М., 1995.

8. Радугин А.А. Введение в религиоведение. Курс лекций. – М., 1996.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання «Релігійна свідомість: співвідношення емоційно-вольової і раціональної сторін» треба з’ясувати основні поняття, якими оперують богослови і представники релігієзнавства, по наступних напрямах:

а) що є «віра» взагалі;

б) поняття «релігійною» і «безрелігійної» віри і їх співвідношення;

в) «свідомість» і «віра»;

г) які утворення свідомості виступають предметом «релігійної віри»?

Слід показати, що представники релігієзнавства визнають, що предметом вивчення віри виступають утворення свідомості у вигляді уявлень, образів, теорій, що мають певний зміст і сенс. Проте змістовна і смислова сторони відмічених утворень в плані розуміння віри дається ними неоднозначно. Слід підкреслити, що представники релігієзнавства під «вірою» розуміють такі утворення свідомості (образи, поняття, теорії і так далі), які мають реальний природно-соціальний зміст, відображений із закономірностей матеріального світу. Це таке знання, яке в ідеальних образах перевірено на практиці, логічно обґрунтовано і стало переконанням людини. У богословському тлумаченні «віра» це уявлення в свідомості людини про «надприродне», «потойбічний світ», «божественне послання».

На думку богословів, «надприродне», як предмет «віри», не підкоряється законам навколишнього світу, знаходиться по ту сторону і порушує їх природний хід. Релігійна людина вірить у винятковий характер надприродних істот або сил і, зокрема, не застосовує до них звичайні критерії емпіричної достовірності.

Можна зробити висновок, що розуміння «віри» богословами не сумісно з релігієзнавчим уявленням, а отже і поняття безрелігійної віри і релігійної віри протилежні за своїм змістом і сенсом.

При характеристиці «релігійної віри» ми рекомендуємо вам показати:

а) відособлення богословами «емоційно-вольового» компоненту «релігійної віри» у вигляді релігійних відчуттів;

б) визначення особливостей релігійного переживання» як специфічного релігійного відчуття. Так, на думку православного богослова О. Меня: «Специфіку релігійних переживань не можна звести ні до якої іншої сфери людського духу: ні до моральності, ні до естетики, ні до якого-небудь відчуття, узятого окремо (наприклад, страху, надії і так далі). Точніше за все її можна визначити як відчуття благоговіння (Мень А. История религии. В поисках пути, истины и жизни. – С.12).

В протилежність богословсько-теологічним установкам на релігійну віру, релігієзнавство, засноване на науковому світобаченні, дає системне тлумачення характеру, структурі, змісту і впливу релігії на життя суспільства.

Значну увага Вам слід приділити розкриттю другого питання семінарського заняття «Релігійний культ: зміст і функції», бо воно складне за змістом і має важливе теоретичне і практичне значення, пов’язане із з’ясуванням функцій релігії і її впливу на суспільство. Для послідовного розкриття даного питання ми радимо детально зупинитися на аналізі наступного:

а) за яких обставин «віра» набуває релігійного характеру? Тут доречно дати докази, що будь-яка віра набуває релігійного характеру лише за умови включення її у функціонування релігійно-культової системи;

б) за допомогою яких філософських принципів можна визначити природу культу взагалі і релігійного зокрема, а також його сенс і призначення в культово-обрядових діях?

в) розкрити структуру і функції релігійного культу в системі обрядів.

На останньому слід зупинитися детальніше.

Дати визначення «обряду» як сукупності стереотипних дій, встановлюваних звичаями, традиціями соціальної спільності людей, символізуючих ідеї, норми, ідеали і уявлення. Належним чином необхідно охарактеризувати різні культово-обрядові дії (очисні, жертвопринесення, таїнства, поклоніння святим, іконам, скульптурам, дотримання постів, читання священних книг та ін.).

Важливо також пояснити роль релігійних обрядів – акумуляції та передачі досвіду як індивідами один одному, так і від покоління до покоління у вигляді символізування, знаковості, вербальності.

Для послідовної і аргументованої відповіді на третє питання плану семінару «Релігійні організації. Типи релігійних організацій» ми радимо дотримуватися наступного плану:

а) визначення поняття релігійної організації з погляду наукового підходу;

б) обліку чинників, відповідних передумов і умов, що зумовили ґенезу релігійних організацій;

в) знаходження підвалин, критеріїв і засобів, за допомогою яких встановлюється різноманіття типів і функцій релігійних організацій – релігійна група, жрецька корпорація, церква, секта, деномінація.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Дайте визначення понять «віра» і «релігійна віра».

2. Охарактеризуйте основні ознаки «релігійної віри» і покажіть, по яких параметрах слід її відрізняти від «безрелігійної віри».

3. У якому співвідношенні знаходяться поняття «віра» і «віровчення»?

4. Яка відзнака і зв’язок структурних елементів в релігійній свідомості – емоційного, психологічного, раціонального, містичного?

5. Поясніть зміст і сенс понять – «культ», «культура», «обряд» і визначте, яке місце вони займають в релігійній культовій діяльності.

6. По яких параметрах і критеріях здійснюється типологія релігійних організацій?

7. Назвіть основні сучасні типи релігійних організацій і розкрийте їх роль в розвитку суспільства.

 

 


Тема ІV

НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ

 

Час – 2 години.

План

1. Релігії Стародавнього Єгипту та Месопотамії.

2. Індуїзм, даосизм, конфуціанство – національно-державні релігії Стародавньої Індії та Китаю.

3. Іудаїзм як монотеїстська релігія.

Теми рефератів

1. Релігії Стародавньої Греції та Риму.

2. Історія релігій Сходу.

3. Синтоїзм – національна релігія Японії.

4. Язичницька і національна релігії Київської Русі ІХ-ХІІ ст.

Список рекомендованої літератури

1. Васильев Л. История религии Востока. – М., 1962.

2. Емельянов В.В. Древний Шумер. Очерки культуры. – СПб., 2001.

3. История религий / Под ред. И.Н. Яблокова: В 2 т. – М., 2004.

4. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. – К., 1995.

5. Кун Н.Т. Мифы Древней Греции. – М., 1960.

6. Конфуций. Лунь-юй. – Пекин, 1957.

7. Немировский А.И. Мифы и легенды Древнего Востока. – М., 1994.

8. Радугин А.А. Введение в религиоведение. – М., 1996.

9. Танчер В.К. Проблемы теории научного атеизма. – Киев, 1985.

10. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1982.

11. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання ми радимо дотримуватись такого плану освітлення питань:

а) дати характеристику основних ознак, що визначають поняття «націо-
нальної» релігії;

б) проаналізувати соціально-економічні, політичні, духовні умови і передумови виникнення і розвитку національно-державних релігій;

в) показати діяльнісно-рольову спрямованість даних релігій з урахуванням органічного зв’язку в їх структурі віровчення, культу і організацій та еволюції ранніх і пізніх етапів національно-державних релігій.

Стосуючись раннього етапу виникнення і розвитку національної релігії, слід дати характеристику п’яти її ознак, за допомогою яких розкривається понятійний зміст і проводиться відмежування від первісно-громадських форм релігії. До таких ознак належать:

1) національно-державна релігія виступає релігією рабовласницького суспільства, в якому з’являється приватна власність на засоби виробництва;

2) усунення від офіційного релігійного культу найбідніших, убогіших шарів суспільства;

3) суворий політеїзм – багатобожжя;

4) віровчення про загробне життя;

5) обов’язкове жертвопринесення.

З’ясувавши суть національних форм релігії на ранніх етапах їх формування, слід перейти до характеристики на пізньому етапі становлення і розвитку суспільно-державних будов. При цьому важливо враховувати особливості нових умов і передумов, пов’язаних вже з державністю, що обумовлює своєрідність даної релігії. Тут треба виявити істотні риси національно-державної релігії. Далі, слід показати, яким чином рання національна релігія перетворилася на пізню національно-державну. У даному зв’язку зверніть увагу на з’ясування характерних ознак пізнього етапу національних форм релігій (у відправленні релігійного культу беруть участь, окрім імущих шарів суспільства, неімущі; існування даної релігії в сучасному суспільстві; єдність політеїзму і монотеїзму; спрощення жертвопринесення; розвиненість вчення про загробний світ).

В ході семінарського заняття значну увагу слід приділити розкриттю другого питання «Індуїзм, даосизм, конфуціанство – національно-державні релігії Стародавньої Індії та Китаю».

Ми радимо такий план:

а) визначення поняття «Східних національно-державних релігій», заснованих на особливостях соціально-економічних, політичних і духовних умов і чинників виникнення і розвитку;

б) аналіз суті і ролі даних релігій дати в системному плані з урахуванням органічного зв’язку всіх їх структурних елементів – віровчення, культу і організацій;

в) виявити спільність і відмінність в даних формах релігії. У даному зв’язку слід дати характеристику індуїзму, даосизму, конфуціанства. Проаналізувати специфіку індуїзму в його характерних рисах – політєїстичності, вед-
нічестві, антропоморфності, культі життєвої сили чоловічого начала, вченні про переселення душ, кармі, жертвопринесенні, духовно-культурологічній діяль-
ності. В контексті аналізу, що проводиться, важливо з’ясувати своєрідність даосизму – давньокитайської національної релігії. Зверніть увагу на зміст і сенс понять «Дао», «Де», «Даосизм», «Абсолют», складових віровчення і культу цієї релігії. Поясніть філософсько-матеріалістичну підставу даосизму і його культурологічну цінність в розвитку Східної цивілізації.

Проаналізуйте специфічність конфуціанства в плані його віровчення, культу і організацій. Покажіть, що конфуціанство в історії розвитку духовної культури Китаю виступало найважливішим етико-філософським вченням, засобом «стабілізації» державно-суспільних будов, виховання молоді з метою вироблення у неї духовних засад, переконань, моральних принципів, спрямованих на захист і розвиток Китаю.

Через актуальність третє питання «Іудаїзм як монотеїстська релігія» заслуговує на особливий розгляд. Треба з’ясувати, що іудаїзм представляється як дуже складна і суперечлива релігійна освіта.

В ході характеристики іудаїзму важливо показати його позитивні і нега-
тивні риси і дії на хід суспільного розвитку в умовах існування Ізраїльської держави.

Зверніть увагу на аналіз основних причин його виникнення і розвитку; виявіть структуру і функції даної релігії з урахуванням віровчення, культу і організації. Зупиніться детально на дотриманні, сенсі та значенні десяти заповідей іудаїзму, що містяться в «Старому заповіті» «Біблії».

Слід пояснити, що Декалог вважається у релігієзнавстві не посланим Богом, а взятим укладачами Біблії з історії суспільства, сформований в певній редакції і є важливим «духовним засобом» задоволення потреб і інтересів людей, що живуть по цих етичних нормах.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Визначте поняття «Національна релігія».

2. Охарактеризуйте національні релігії на ранньому і пізньому етапах розвитку суспільства.

3. Поясніть причини, умови, соціально-економічні, політичні і духовні передумови виникнення і розвитку національно-державних релігій.

4. Поясніть специфіку віровчення і культу індуїзму та його ролі в розвитку Східної культури.

5. Дайте характеристику віровчення і культу даосизму і конфуціанства – національно-державних релігій Китаю. Покажіть, яке місце належить цим релігіям в сучасній духовній культурі народів Сходу.

6. У чому Ви бачите особливості віровчення і культу іудаїзму? Яку роль грає ця релігія в сучасній духовній культурі?

7. Проаналізуйте основні соціальні функції іудаїзму.

 

 


Тема V

СВІТОВІ РЕЛІГІЇ

 

Час – 2 години.

План

1. Характеристика світових релігій:

а) поняття світової релігії;

б) світові релігії – буддизм, християнство, іслам;

в) напрями християнської релігії: їх віровчення, культ і організації.

2. Буддизм – найдавніша світова релігія:

а) характеристика віровчення, культу і організацій;

б) соціально-економічні, політичні і духовні передумови виникнення і роз-
витку буддизму. Функції буддизму;

в) особливості сучасного буддизму – ламаїзму, чань-буддизму, дзень-буддизму.

3. Іслам – пізня світова релігія:

а) історія виникнення ісламу;

б) особливості віровчення і культу ісламу;

в) основні напрями ісламу;

г) іслам як основа релігійної і соціокультурної спільності народів.

Теми рефератів

1. Культура і світові релігії.

2. Мистецтво і світові релігії в системі сучасної духовної культури.

3. Спільність і відмінність соціальних функцій світових релігій.

4. Світові релігії і сучасна цивілізація.

Список рекомендованої літератури

1. Бранский В.П. Глобализация и синергетический историзм / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб., 2004.

2. Гараджа В.И. Религиоведение. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М., 1985.

3. Васильев Л.С. История религий Востока. – М., 1983.

4. Ильин В.В. Религиоведение / В.В. Ильин, А.С. Кармин, Н.В. Носович. – СПб., 2008.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. – М., 1985. – С.78-114.

6. Крывелев И. История религий. Т.1, П. – М., 1975.

7. Кочетов А. Буддизм. – М., 1983; Ламаизм. – М., 1973.

8. Общественное сознание и его формы. – М., 1986. – С.241-276.

9. Радугин А.А. Введение в религиоведение. – М., 1996. – С.124-137; 138-167; 218-235; 235-250.

10. Ислам. Религия, общество, государство. – М., 1984.

11. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М., 1985.

12. Учение Будды // Запад и Восток. Традиции и современность. – М., 1993.

Методичні вказівки

Питання теми досить складні і до них є різні підходи з боку богословів і релігієзнавців.

У розкритті першого питання «Характеристика світових релігій» необхідно враховувати триаспектність релігієзнавчого аналізу світових релігій:

а) логічна визначеність світових релігій взагалі і особливостей кожного з її напрямів;

б) конкретно-історичний підхід до аналізу виникнення і розвитку цих релігій і встановлення їх місця та ролі на різних етапах історії суспільства;

в) визначення теоретико-світоглядного змісту і функцій даних релігій.

З урахуванням триаспектного аналізу світових релігій ми рекомендуємо приблизний план послідовного розкриття першого питання:

1. визначити поняття «світової релігії» як історико-соціального феномену в становленні і розвитку суспільства і як складової частини духовної культури людства;

2. проаналізувати соціально-економічні, політичні і духовні умови та передумови походження і розвитку світових релігій;

3. дати характеристику природи, суті, структури і функцій світових релігій з урахуванням реально-суспільних реалій – історичної епохи, що складається і розвивається зі своєю своєрідною культурою, типами світоглядів, стилями мислення, наукою і практикою;

4. виявлення спільних і специфічних закономірностей в становленні і розвитку світових релігій;

5. аналіз різноманіття напрямів і форм світових релігій з урахуванням віровчень, культів і організацій, що впливають на хід розвитку суспільства.

При вивченні другого питання «Буддизм – найдавніша світова релігія» ми радимо Вам провести характеристику наступних основних положень віровчення і культу буддизму, виявити їх дійсний сенс і призначення:

1. Суть життя є страждання.

2. Причина страждань – бажання і прихильності.

3. Щоб позбавитися від страждань, треба з коренем вирвати бажання і прихильності.

4. Для цього необхідне добродійне життя по законах правильної поведінки і етичного знання, що веде віруючу людину до прояснення в його нірвані...

5. Віровчення буддизму – заклик до кожної людини встати на шлях пошуку внутрішньої свободи, повного звільнення від всіх оков, які несе в собі людське життя.

Далі, ми радимо критично оцінити «дійсні» шляхи і засоби впровадження в життя буддійського віровчення, які зумовлені певними «правилами»:

1. Правильні погляди, засновані на «благородних істинах».

2. Правильна рішучість, тобто готовність до подвигу в ім’я істини.

3. Правильна мова, тобто добродійна, щира, правдива.

4. Правильна поведінка, тобто неспричинення зла.

5. Правильний спосіб життя, тобто мирний, чесний, чистий.

6. Правильне зусилля, тобто самовиховання і самовладання.

7. Правильна увага, тобто активна пильність свідомості.

8. Правильне зосередження, тобто вірні методи споглядання і медитації.

В ході характеристики вищевідзначених правил буддійського віровчення і культів слід показати яким чином вони інтерпретуються в чань-буддизмі, ламаїзмі та дзен-буддизмі.

Значну увагу в процесі підготовки до семінару треба приділити розкриттю третього питання – «Іслам – пізня світова релігія».

Оскільки віровчення і культ ісламу реалізується в життєдіяльності мусуль-
ман на основі дотримання і виконання їх принципів, то в зв’язку з цим Вам необхідно зупинитися на характеристиці сенсу і призначення деяких найважливіших з них:

Віра в одного Бога Аллаха і Його пророків – Мухамеда і Алі.

Шанування «Священного писання» (Корану), в якому розповідається про створення світу, страшний суд, пророків і так далі.

Щоденна п’ятиразова молитва: вранці, в обід, по третю годину дня, при заході Сонця і перед настанням ночі.

Оплата податку.

Дотримання поста.

Ходіння на моління до Мекки.

Священна війна з інаковірцями.

Тридцятиденний пост.

Внаслідок того, що мусульманські принципи мають свої особливості в
діяльності різних організацій (харіджіти, сунніти, шиїти), то і це повинно бути предметом аналізу.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Дайте визначення поняття світової релігії.

2. У чому виявляється спільність і відмінність християнства, ісламу і буддизму в системі світових релігій?

3. Як співвідносяться між собою в християнстві її основні напрями: православ’я, католицизм і протестантизм?

4. Проаналізуйте характерні риси віровчення і культу буддійської релігії.

5. Яка особливість і роль основних форм буддизму в сучасній культурі і цивілізації?

6. Охарактеризуйте специфіку віровчення і культу сучасного ісламу?

7. Розкрийте своєрідність основних напрямів ісламу і покажіть їх роль в розвитку сучасного суспільства.

 

 


Тема VІ

Християнство в умовах України

 

Час – 2 години.

План

1. Характеристика особливостей християнства Київської Русі.

2. Віровчення, культ, організації сучасної православної церкви в Україні.

3. Католицька і протестантська релігії і церква в Україні. Історія і сучасність.

4. Конституція України про релігію, церкву, державу, свободу совісті.

Теми рефератів

1. Ухвалення православ’я в Київській Русі і його роль в подальшій історії України.

2. Українська греко-католицька церква і духовна культура народів України.

3. Протестантські церкви в Україні і їх роль в суспільному житті.

4. Конституція України про релігію і церкву.

Список рекомендованої літератури

1. Гордиенко Н.С. Крещение Руси: Факты против легенд и мифов. – М., 1986; Современный экуменизм: движение за единство христианской церкви. – М., 1972.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А, Релігієзнавство. Підручник. – Київ, 1995. Розд. IV. Історія і сучасний стан релігії в Україні.

3. Лозинский С.Г. История папства. – М., 1974.

4. Митрохин Л.Н. Баптизм. – М., 1974.

5. Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви. У 2-х томах. – К., 1993.

6. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1987.

7. Історія Християнської Церкви на Україні / Релігієзнавчий довідковий нарис, АН України. – К., 1991.

8. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986. – Гл. ХХІІІ. – Христианство. – С.470-517.

9. Гараджа В.И. Протестантизм. – М., 1975.

10. Щапов Я.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси ХІ-ХІV вв. – М., 1972.

Методичні вказівки

Питання, передбачені планом семінарського заняття, вельми актуальні і їх правильне і обґрунтоване освітлення зачіпає потреби і інтереси як релігійно-віруючих, так і всіх громадян України. Це визначено тим, що це наша історія і сучасність, де регулюються чисто людські відносини і визначається мир і спокій народів України.

Розкриття першого питання «Характеристика особливостей християнства Київської Русі» передбачає знання студентами історії становлення і розвитку Київської Русі з урахуванням виникнення і розвитку християнської релігії і визначення її місця в житті народів України.

При вивченні першого питання теми радимо дотримуватися плану, в якому б враховувалася послідовність, історичність, аргументованість положень, залучення конкретного фактичного і теоретичного матеріалу і отримання необхідних висновків, що мають життєво важливе значення, З урахуванням вищевідзначеного ми рекомендуємо такий план відповіді:

а) привести докази, чому Київське християнство в своєму початковому періоді становлення Київської Русі набуло софійного характеру (мудрість русинів). Відповідно до цього важливо проаналізувати соціально-економічні, політичні та духовні умови і передумови, що зумовили формування софійності Київського християнства;

б) ознайомитися і осмислити зміст літературних джерел, в яких декларується мудрість (софійність) православ’я Київської Русі: – «Слово о законе и благодати» метрополіта Іларіона, «Послание к смоленскому пресвитеру Фоме», «Повесть временных лет», «Житие Феодосия Печерского».

У вказаних роботах розповідається про мудрість віруючих православів, про їх життєві, земні сили, про смертність тіла і душі, про життєві радощі русинів в їх природному і соціальному бутті та ін.;

в) з’ясуйте, на якому історичному етапі розвитку Київської Русі православ’я перетворюється на державну релігію і визначте її роль в матеріальному і духовному житті народів України.

Друге питання плану семінару «Віровчення, культ, організації сучасної православної релігії в Україні» для правильного розкриття вимагає застосування методичних і методологічних засобів релігієзнавства і дотримання послідовності і обґрунтованості в наступному напрямі:

а) з’ясувати характерні особливості віровчення і культу сучасного право-
слав’я в умовах України в порівнянні з його попередніми етапами;

б) проаналізувати гуманістичну роль сучасного православ’я, що забезпечує стабілізацію держави України.

Для отримання вірної і обґрунтованої відповіді на третє питання «Католицька і протестантська релігія в Україні. Історія та сучасність» необхідно застосувати історичний, системно-структурний, історико-порівняльний методи і додати відповідний фактичний і теоретичний матеріал рекомендованої літератури. За допомогою цього підходу ми радимо з’ясувати наступне:

а) показати, яким чином і коли в християнській релігії виділилися у самостійні напрями – православ’я, католицизм, протестантизм;

б) пояснити роль католицизму і протестантизму в життєдіяльності народів України з урахуванням минулого і теперішнього часу.

Четверте питання «Конституція України про релігію, церкву, державу, свободі совісті» відноситься до з’ясування основних державно-правових норм регулювання релігійних і цивільних стосунків людей в Україні, що забезпечують їм нормальну життєдіяльність.

Зверніть увагу на з’ясування наступних нормативно-правових положень України у відношенні до релігії і церкви:

а) про регулювання релігійних і світських стосунків в Україні (див.: Закон Украинской ССР от 23 апреля 1991 г. №987. ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» //Відомості Верховної Ради України, № 20, ст. 277. Закон України від 23 грудня 1992 р. «Про внесення доповнень і змін до Закону УРСР «Про свободу совісті на релігійні організації» // Голос України, 1994, від 12 січня);

б) визначення поняття свободи совісті як Конституційної правової категорії;

в) юридично обґрунтоване розуміння особливостей Українського Конституційного Закону про свободу совісті.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Поясніть особливості християнства Київської Русі.

2. Проаналізуйте соціально-економічні, державно-політичні і духовні умови і передумови виникнення і функціонування віровчення і культу православ’я Київської Русі.

3. У чому Ви бачите зв’язок і відмінність між язичництвом і православ’ям в період формування християнства Київської Русі?

4. Які соціальні і релігійні функції виконує сучасне українське православ’я?

5. Розкрийте структуру і функції католицької і протестантської релігій і їх церков на нинішньому етапі розвитку Української держави.

6. Яка суть і призначення нормативно-правових положень в Україні по регулюванню релігійних і цивільних стосунків на сучасному етапі розвитку суспільства?

 

 


Тема VIІ

ІСТОРИЧНІ Форми ВІЛЬНОДУМСТВА І АТЕЇЗМУ

 

Час – 4 години.

Заняття 1-е – (2 години).

План

1. Поняття «вільнодумства».

2. Особливості вільнодумства і атеїзму в античному світі (Демокріт, Епікур, Лукрецій, Лукіян).

3. Вільнодумство і атеїзм в середні віки.

Теми рефератів

1. Вчення про подвійну істину як прагнення захистити науку і філософію від контролю релігії.

2. Пантеїстичне обґрунтування ідеї самостійності природи і його дослідного пізнання.

3. Народна єресь і церковна боротьба з нею.

Список рекомендованої літератури

1. Анаксимен. Фрагменты ранних греческих философов. – М., 1989. – Ч.I.

2. Григулевич И.Р. История инквизиции. – М., 1970.

3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. Розд.V. Історичні форми критичного аналізу релігії. – К., 1995. – С.183-193.

4. Конституция Украины. – К., 1993.

5. Крывелев И.Д. История религий. В 2-х т. – М., 1988.

6. Митрохин Л. Религия в системе культуры // Наука и религия. – 1988, №1.

7. Токарев И.А. Ранние формы религии. – М., 1990.

8. Трофимов З.П. Гуманизм, религия, свободомыслие. – М., 1992.

Методичні вказівки

Для послідовного і логічно обґрунтованого розкриття фундаментальних положень даної теми необхідно керуватися філософсько-світоглядними установками і методологічними засобами, за допомогою яких розкривається динаміка розвитку історичних етапів філософії і встановлюється зв’язок і відмінність матеріалізму, ідеалізму, релігії і вільнодумства.

Аналіз основних положень теми ми пропонуємо проводити в наступному напрямі:

1. Вільнодумство Античного миру.

2. Середньовічне вільнодумство.

3. Вільнодумство епохи Відродження і періоду ранніх буржуазних революцій.

4. Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм ХVIII ст. і марксистсько-ленінський атеїзм.

5. Сучасне вільнодумство і його ідеологія.

У першому занятті семінару слід з’ясувати три питання: поняття вільнодумства, вільнодумство Античного миру, Середньовічне вільнодумство.
Вивчення першого питання треба починати із з’ясування поняття «вільнодумства». На його основі дається головна установка мислення для подальшого і правильного розуміння різноманіття форм «вільнодумства», починаючи від античного світу і закінчуючи сучасністю. Зверніть увагу, що поняття «вільнодумство» вперше використав англійський філософ ХVIII ст. А. Колінз в боротьбі з релігійною нетерпимістю, догматизмом і авторитаризмом. Їм розкривається зміст поняття «вільнодумства» як гідність людського розуму вільно мислити відповідно до індивідуальних і групових потреб і інтересів людей; встановлювати свободу вибору «власної думки», «своєї позиції» і не визнавати «чужих ідей» і їх нав’язливості.

«Вільнодумство», по Колінзу, може бути «відкрите» і «закрите».

З представниками першого напряму «влада імущих» жорстоко розправлялася аж до фізичного знищення. Друге діяло в завуальованому стані, але сер-
йозно критикувало і висміювало неуків – захисників релігії.

Оскільки «вільнодумство» в історичному розвитку виявлялося в різних формах, Вам треба пояснити їх суть і призначення: (релігійний індиферентизм, антирелігійний скептицизм, пантеїзм, деїзм, «подвійність істини», антиклерикалізм, релігійний нігілізм, атеїзм).

Висвітлюючи друге питання «Вільнодумство античного світу» необхідно осмислити і з’ясувати його характерні особливості, критичну спрямованість проти релігії та ствердження справедливості людського розуму.

Значні труднощі для з’ясування представляє третє питання першого заняття «Вільнодумство і атеїзм середніх століть». Це обумовлено тим, що в ту історичну епоху було безліч форм вільнодумства і значна частина з них була спрямована проти релігії в завуальованому вигляді («подвійність істини», пантеїзм та ін.). Важливо також враховувати своєрідність різних форм вільнодумства даної епохи відповідно до соціально-економічних, політичних умов. Для правильного розуміння різноманітності форм вільнодумства, Вам слід сконцентрувати зусилля розуму на вивченні теорій з цієї проблеми філософів і мислителів даної епохи. У даному зв’язку важливо з’ясувати сенс і призначення ідей вільнодумства таджицького філософа і ученого Омара Хайяма (1040-1131), що заперечував істинність священних книг Ісламу і визнавав цінність та істинність науки; гідність атеїстичних переконань таджицького філософа і ученого Авіцени (980-1037), що обґрунтував теорію «подвійності істини»; Р. Бекона (1214-1294), що критикував релігійну схоластику і визнавав емпіричний досвід, життєву силу фактів. Окрім цього, поясніть життєстверджуючі ідеї вільнодумства українських і російських мислителів і філософів того часу (Матвія Башкіна, Феодосія Косого, Юрія Дрогобича та ін.).

В російському і українському вільнодумстві на перший план висуваються досягнення наук, антикріпацькі виступи, діалог, полеміка як найважливіші засоби в боротьбі проти релігії та затвердженні знань.


Питання і завдання для самопідготовки

1. Визначте поняття «вільнодумства» і поясніть різноманіття його форм.

2. Охарактеризуйте особливості античного вільнодумства. Приведіть аргументацію античних філософів (Геракліта, Демократа, Епікура, Лукреція Кара) про зміст, сенс і призначення вільнодумства.

3. Назвіть характерні риси середньовічного вільнодумства. Поясніть своєрідність різних форм цього вільнодумства.

4. Покажіть особливості підходів українських і російських філософів та учених періоду Середньовіччя до проблеми вільнодумства.

 

Тема VІІ

ІСТОРИЧНІ ФОРМИ ВІЛЬНОДУМСТВА І АТЕЇЗМУ

 

Заняття 2-е (2 години).

План

1. Вільнодумство і атеїзм епохи Відродження і Нового часу.

2. Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм ХVIII ст. і марксистський атеїзм.

3. Сучасне вільнодумство і його ідеологія.

Теми рефератів

1. Французькі атеїсти ХVIII століття.

2. Спіноза – засновник наукового аналізу Біблії.

3. Сучасне зарубіжне вільнодумство про релігію.

4. Філософські аспекти діалогу світоглядів з проблеми вільнодумства і релігії.

Список рекомендованої літератури

1. Дидро Д. Племянник Рамо / Соч.Т.2. – М., 1991.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К., 1995. – Разд. 3,4,6.

3. Ламетри Ж. Опыт о высказывании мнений. – М., 1983.

4. Лекции по религиоведению. Под ред. Яблокова И.Н. – М., 1998. – С. 83-112.

5. Радугин А. А. Введение в религиоведение. – М., 1996.

6. Рассел Б. Почему я не христианин. – М., 1987.

7. Чернышевский Н. Суеверия и правила логики. – М., 1986. – Т.1.

8. Фейербах Л. Сущность Христианства /Избр.филос.произв. – М., 1995. Т.2.

9. Флоренский П.С. Столп и утверждение истины. – М., 1990.

10. Энгельс Ф. К истории первоначального христианства. – Соч. 1.12.


Методичні вказівки

Логіка викладу першого питання другого заняття семінару «Вільнодумство і атеїзм епохи Відродження і Нового часу» повинна ґрунтуватися на застосуванні методів релігієзнавства до вивчення даного питання (історичний метод, порівняльний, системно-структурний, системно-логічний, соціологічний). Слід дати характеристику позицій різних представників релігієзнавства і критично їх аналізувати.

Для послідовної та обґрунтованої відповіді на поставлене питання реко-
мендуємо дотримуватися наступного плану:

1) дати визначення основних характеристик вільнодумства епохи Від-
родження, вказавши, що в нім є корисного і нового в порівнянні з вільнодумством античного світу і Середньовіччя. В зв’язку з цим необхідно проаналізувати своєрідність соціально-економічних, політичних і духовних умов і передумов, які детермінували становлення і розвиток вільнодумства епох, що вивчалися;

2) проаналізувати основні ідеї, вислови з проблеми вільнодумства епохи Відродження, що містяться в роботах Леонардо да Вінчі, Миколи Коперника, Галілео Галілея, Джордано Бруно та ін.;

3) охарактеризувати своєрідність і новизну вільнодумства Нового часу з урахуванням умов і передумов в порівнянні з вільнодумством епохи Від-
родження. Перш за все треба звернути увагу на виявлення того кращого, що містилося в роботі Б. Спінози «Богословсько-політичний трактат» (Основою світу є вічна і нескінченна субстанція – природа; людина, не удаючись ні до якого божества, в змозі за допомогою своїх плотських і розумових засобів проникати в таємниці світів; наукове знання – єдине джерело розуміння таємниці природного і внутрішньолюдського миру; критика суперечності і таємничості «Біблії» та ін.).

Основні ідеї і аргументацію по вільнодумству Нового часу Ви знайдете в роботах філософів і учених: (див.: Бекон Ф. Новый органон / Соч. – Т.2. – М., 1972; Боккачо Дж. Декамерон. – М., 1980; Бруно Дж. О бесконечности Вселенной и мира. – М., 1936; Гоббс X. Основы философии. /Соч. – Т.1. – М., 1989; Спиноза Б. Богословско-политический трактат. – М., 1968).

При висвітленні другого питання теми «Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. і марксистський атеїзм» необхідно з’ясувати зміст, сенс і призначення вільнодумства двох основних періодів історії суспільства ХVIII ст. (французький атеїзм) (див.: детально про це: Вольтер. Философские произведения. – М., 1988; Гельвеций К. Об уме / Соч., М., 1988; Гольбах П. Система природы / Избр. филос. произв. М., 1964; Дидро Д. Племянник Рамо / Соч., М., 1991. – Т.2; Ламетри Ж. Опыт о свободе высказываний мнений. – М., 1983; Мелье Ж. Завещание. – М., 1954; Монтень М. Опыты. – М., Л., 1960; Фейербах Л. Сущность христианства /Избр. филос. произв. – М., 1955. – Т.2) та ХІХ-ХХ ст. (марксистський атеїзм і вільнодумство).

Необхідно з’ясувати суть і значення того нового і цінного, що внесене до скарбниці вільнодумства представниками марксистського атеїзму (про природну і соціальну основу релігії; про зв’язок релігії з інтересами і потребами
експлуататорських шарів суспільства; про гносеологічне, психологічне, соці-
альне підґрунтя релігії; про роль вільнодумства і атеїзму в революційній боротьбі за звільнення від пригноблення і встановлення справедливого суспільного устрою; про шляхи і засоби подолання релігії та ін.) (див.: Маркс К. К критике гегелевской философии права / Соч. Т.1. – М., 1970; Маркс К. Тезисы о Фейербахе. Соч. – Т.3; Энгельс Ф. Анти-Дюринг / Соч. Т.20; Энгельс Ф. К истории первоначального христианства / Соч. – Т.22; Ленин В.И. Об отношении рабочей партии к религии. ПСС. – Т.15. – М., 1967).

Третє питання плану семінару «Сучасне вільнодумство і його ідеологія» заслуговує на особливе з’ясування. Ми рекомендуємо наступне:

1) виявити суть і характер основних теорій представників сучасної філософської і соціологічної думки, що захищають позиції вільнодумства і атеїзму;

2) показати своєрідність і новизну, які вносяться цими представниками в атеїстичну думку;

3) розкрити сенс і призначення філософських аспектів діалогу з даного питання;

4) дати характеристику сучасних світових і локальних організацій вільнодумства.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Визначте поняття «вільнодумство» і проаналізуйте його зміст, сенс і призначення.

2. Розкрийте особливості і відмінність основних форм вільнодумства.

3. Охарактеризуйте специфіку вільнодумства і атеїзму в античному світі. Назвіть його представників і дайте аналіз їх поглядів з проблеми вільнодумства.

4. У чому Ви бачите особливості вільнодумства Середніх століть?

5. Якою є позиція представників філософської і наукової думки Нового часу з проблеми вільнодумства?

6. У чому суть і в яких формах виявляється радикальне вільнодумство?

7. Як розуміють проблеми вільнодумства і атеїзму французькі філософи і мислителі ХVIII ст.?

8. Що нового привносять представники марксизму з проблеми вільнодумства?

9. Проаналізуйте особливості і роль сучасного вільнодумства.

 


Теми рефератів

1. Основні підходи до розуміння походження та суті релігії.

2. Анімізм, тотемізм та магія у первісних віруваннях.

3. Предмет та основні функції релігії.

4. Ранні народнісно-національні релігії.

5. Пізні народнісно-національні релігії.

6. Іудаїзм як історична та теоретична підвалина християнства та ісламу.

7. Світові релігії.

8. Обрядність та духовенство буддистської церкви.

9. Гуманістичний потенціал понять «сансара», «карма», «нірвана».

10. Основні напрямки буддизму.

11. Буддизм – ламаїзм в Україні.

12. Образ Ісуса Христа: міф чи дійсність?

13. Основні відмінності віровчення та культу християнських течій.

14. Християнські свята та образи.

15. Модернізм сучасного католицизму.

16. Основні ідеї релігійної творчості Мухаммеда.

17. Релігійно-культурні традиції ісламу.

18. Іслам в Україні.

19. Специфіка сунізму та шиїзму.

20. Причини та умови виникнення та розповсюдження нетрадиційних культів.

21. Характеристика та особливості неоорієнталістських течій та рухів.

22. Містичні та спіритуалістичні прояви релігійної свідомості.

23. Суть та шляхи реалізації релігійного вільнодумства.

24. Людина та атеїзм.

25. Сучасний атеїзм.

 


ЛіТЕРАТУРА

1. Бранский В.П. Глобализация и синергетический историзм / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб., 2004.

2. Балагушкин Е.Г. Критика современных нетрадиционных религий. – М., 1984.

3. Гусева Н.Р. Индуизм: история, формирование, культовая практика. – М.: Наука, 1977.

4. Древнекитайская философия. – М.: Мысль, 1972 – Т. 1, Т. 2.

5. Древо индуизма. – М.: Восточная литература, 1999.

6. Ильин В.В. Религиоведение / В.В. Ильин, А.С. Кармин, Н.В. Носович. – СПб., 2008.

7. Калінін Ю.А., Харковщенко С.А. Релігієзнавство. Підручник. – К., 1995.

8. Кривелев И.А. История религии. В 2-х томах. – М., 1998.

9. Левада Ю.Н. Социальная природа религии. – М., 1985.

10. Максуд Р. Ислам. – М., 1999.

11. Максуд Р. Ислам. – М.: ФАИР-пресс, Информпресс, 1999. – 304 с.

12. Мишель Малерб. Религии человечества. – М. – СПб.: Университетская книга, 1997. – 599 с.

13. Панфилова Т.В. Человек в мировоззрении Востока. – М., 1991. – 64 с.

14. Парриндер Дж. Сексуальная мораль в мировых религиях. – М.: ФАИР-Пресс, 2002. – 352 с.

15. Пекарев М.К. Иудаизм – национальная религия евреев. – М.: Наука, 1998.

16. Петрик В.М., Ліхтенштейн Є.В., Сьомін С.В та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України. – К., 2002.

17. Пешков Д.Н., Пешкова Е.Н. Национальные религии народов мира. – К., 2000.

18. Радугин А.А. Введение в религиоведение. – М., 1999.

19. Религиоведение: Учебное пособие / Под ред. Лобазова П.К. – Х., 2005. – 480 с.

20. Релігієзнавство. Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. – К., 2002.

21. Светлов Г.Е. Путь богов (Синто в Японии). – М., 1992.

22. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

23. Толстых В.И. Формы общественного сознания. Религия. – М., 1986.

24. Цветков А.П. Религиоведение. – К.: Знание Украины, 2002. – 138 с.

25. Чанышев А. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

26. Эррикер К. Будизм. – М.: ФАИР-Пресс, Информпресс, 1999. – 304 с.

27. Яблоков И.Н. Основы религиоведения. – М., 1998.

28. http://theology.in.ua

29. http://ru.philosophy.kiev.ua

30. http://relig.info/encyclopedia/religiovedenie

31. http://reled.net/articles/

32. http://www.bogoslov.ru

33. http://rodobozhie.ru/publ/knigi/religii/religiovedenie_induizm/32-1-0-3502


зміст

 




При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.217 сек.)