АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Пожежна безпека

Читайте также:
  1. БЕЗПЕКА ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ
  2. Безпека життєдіяльності
  3. Безпека праці при обслуговуванні автоклава
  4. Безпека праці при обслуговуванні брагоректифікаційних установок
  5. Безпека праці при обслуговуванні дифузійних апаратів
  6. Безпека, вигода, зручність, задоволення.
  7. Виробничий стрес - професійна небезпека
  8. Економічна безпека як система : визначення, критерии
  9. Електробезпека
  10. Електробезпека.
  11. Інтереси та безпека соціальних систем
  12. Інформаційна безпека, основи захисту інформації

29. Які ставляться вимоги до протипожежних стін?

 
 

Відповідь: Протипожежна стіна (рис.5) - це вогнетривка конструкція, що перетинає всі поверхи та елементи будівлі.

 

Рис. 5. Протипожежна стіна (ПС) у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів.

Ця стіна спирається на свій фундамент або фундаментну балку та здіймається над покрівлею не менше ніж на 0,6м, якщо хоча б один з еле­ментів горищного або безгорищного покриття, за винятком покрівлі, ви­конаний з горючих матеріалів. Протипожежна стіна у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів, повинна перетинати ці стіни та виступати за зовнішню площину їх не ме­нше ніж на 0,3м. Протипожежні стіни можуть не здійматись над покрів­лею та не виступати за зовнішню площину стін будинку (при стрічковому заскленні), якщо всі основні елементи їх виконані з негорючих матеріалів.

30. Які ставляться вимоги до евакуаційних виходів і проходів у будинках?

Відповідь: У магазинах із площею торговельних залів менше 1000м2 сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів та проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не менше 0,6 м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації і дверей повинна бути не менше 1,0 та 0,8м, відповідно. У кіосках і павільйонах ширина дверей приймається не менше, відповідно, 0,6 і 0,8м. Ширина проходів між прилавками, між прилавком і устаткуванням за ним приймається не менше 0,9м. У торговельних залах їдалень, кафе і ресторанів основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається завширшки не менше 1,35м. Ширина сходового майданчика повинна бути не менше ширини маршу, а перед входом у ліфт з двостулковими дверима - не менше 1,6м. На майданчиках сходових кліток та у ліфтових холах не можна встановлювати кіоски і ларки. Не допускаються організація торгівлі, розміщення торговельних та гральних автоматів на майданчиках сходових кліток та на інших шляхах евакуації людей. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будинків і з кожного поверху будинку повинна бути не менше двох. Ця вимога поширюється на торговельні зали і будинки ринків. На підприємствах торгівлі і громадського харчування в багатьох випадках один евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший-для обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати для торгівлі і збереження (навіть тимчасового) яких-небудь матеріалів та інвентарю.

 

31. Якими є вимоги до евакуаційних виходів із приміщень?

Відповідь: Згідно зі СНиП 2.01.02-85, відстань між найбільш віддале­ними один від одного евакуаційними виходами з приміщення, маючого пе­риметр Р, повинна відповідати вимозі: . Відстань по проходах від найбільш віддаленої точки торговельного залу до виходу на евакуаційну схо­дову клітку або назовні слід приймати не більш 25м. При неможливості виконати цю вимогу евакуаційні виходи розташовують по периметру торговель­ного залу з розрахунку один вихід на 100 чол. Відстань між виходами по­винна бути не більше 50м. У магазинах самообслуговування та універса­мах двері для входу покупців у торговельний зал та виходи з нього необ­хідно влаштовувати у різних кінцях залу. При площі приміщень понад 300м2 кількість виходів з них повинна бути, як правило, не менше двох. Така ж кількість виходів передбачається, наприклад, зі складів паперу та ізольованих відсіків цих складів площею більше 100м2, із торговельних павільйонів загальною площею більше 60м2. Із машинних відділень аміачних холодильних устано­вок площею до 40м2 допускається мати один вихід. У приміщеннях з одним евакуаційним виходом допускається перебування одночасно не більше 50 чо­ловік. У торговельних залах та на шляхах евакуації людей не допускається зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковок та контейнерів.

 

32. Який допустимий час евакуації людей з будинків універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе?

Відповідь: Для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе, розташованих у будівлях І та II ступенів вогнестійкості, необхідний час евакуації людей приймається 6 хв., у будівлях III та IV ступенів вогнестій­кості - 4 хв., V ступеню - 3 хв.

 

33. Як визначити фактичний час евакуації людей з будинку?

Відповідь: Для цього необхідно знати довжини ділянок шляху по горизонталі і по сходах та швидкість руху по них людських потоків: 16 м/хв – по горизонталі, 10 м/хв – по сходах униз, 8 м/хв – по сходах нагору.

 

34. Якими є вимоги пожежної безпеки до електропроводки в приміщеннях?

Відповідь: Ізоляція повинна надійно захищати як відкриті, так і приховані електро­проводи від впливу навколишнього середовища. Відстань між електро­проводами (кабелями) та трубопроводами встановлюється при паралельній прокладці їх не менше 0,1м, у місцях перетинання - не менше 0,05м. При наявності всередині приміщень трубопроводів з пожежонебезпечними рі­динами ці відстані повинні бути не менше, відповідно, 0,25 та 0,1м. У всіх приміщеннях проводи та кабелі повинні проходити через поверхові пе­рекриття та стіни у трубах. Простір між трубою та кабелем (проводом) щі­льно забивають азбестовою крихтою або іншим негорючим матеріалом заради уникнення проникання вогню та продуктів горіння у суміжні приміщення.

 

35. Які наявні вимоги пожежної безпеки до конструкції і розміщення в приміщеннях світильників?

Відповідь: Одним з основних протипожежних заходів при влаштуванні елект­ричного освітлення на підприємствах є правильний вибір освітлю­вального устаткування в залежності від параметрів навколишнього середо­вища. У магазинах по продажу малолітражних балонів із зрідженим газом, по продажу гасу та інших горючих рідин, на складах та у коморах ЛЗР, ГР, нітрофарб і матеріалів на основі полімерів, що виділяють вогненебезпечні та вибухонебезпечні пари, світильники повинні бути у вибухозахисному виконанні. При відсутності електричного освітлення дозволяється корис­туватись тільки вибухобезпечними ручними акумуляторними ліхтарями.

У торговельних та складських приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, товарів у горючих упаковках, а також у підсобних приміщеннях та над прилавками промтоварних та книжкових магазинів електричні світильни­ки повинні мати виконання, виключаючи можливість випадіння ламп або їх розпечених осколків на горючі матеріали. Відстань від світильників з лампами розжарювання до горючих матеріалів, включаючи будівельні конструкції, приймається залежно від їхньої номінальної потужності: 0,5, 0,8 та 1,0м при потужності, відповідно, 100, 300 та 500Вт. Інші види світильни­ків повинні розміщатися на відстані не менше 0,2м і 0,1м від будівель­них конструкцій, виконаних з горючих матеріалів груп горючості, відповідно, Г3, Г4 і Г1, Г2 та не менше 0,5м - від горючих товарів та тари, що знаходяться у магазинах та складських приміщеннях, а також у кіосках та павільйонах. Для зовнішнього освітлення необхідно використовувати світильники у бризкозахищеному виконанні (наприклад, типу СПО-30). Переносні світиль­ники повинні мати скляні ковпачки, захищені сіткою. У світильниках ава­рійного та евакуаційного освітлення застосовують, як правило, лампи роз­жарювання.

 

 

36. Які існують вимоги пожежної безпеки до систем водяного, парового, повітряного опалення приміщень?

Відповідь: При водяному та паровому опаленні перевага віддасться нагрівальним приладам з глад­кими поверхнями, оскільки на них осідає мало пилу і його легко віддаляти. У приміщеннях з виробництвом категорій А, Б, В та зі значним пилоутворенням установка таких опалювальних приладів обов'язкова. У місцях перетинання спалимих конструкцій труби опалення з температурою теплоносія вище 1000С слід укладати у гільзи з негорючих матеріалів. Можна влаштовувати також переділки товщиною 0,1 або 0,05м, відповідно, при паровому або водяному опаленні. Відстань теплопроводів та нагрівальних приладів з температурою теплоносія вище 100°С від горючих конструкцій будівель має бути не менше 0,1м. Сумісна прокладка або перетинання в одному каналі трубопроводів опалення з гарячою водою чи паром та трубопроводів з горючими і вибухонебезпечними газами та ЛЗР не допускається. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, у коморах та місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади повинні мати на відстані не менше 0,1м огороджуючі екрани з негорючих матеріалів. Повітряне калориферне центральне опалення безпечне в експлуатації, оскільки підігрівання повітря здійснюється у спеціальних пристроях - калориферах, що розміщуються в ізольованих приміщеннях. Відстань між калорифером та будівельними конструкціями з горючих матеріалів повинна бути не менше 1,5м при електричному або вогневому підігріванні повітря та не менше 0,1м при використанні у якості теплоносія води чи пари.

 

37. Якими є причини пожежної небезпеки вентиляційних установок, методи і засоби її усунення?

Відповідь: Пожежна небезпека вентиляційних установок, що вилучають з приміщень пари, гази та пил, зумовлена можливістю утворення у повітроводах пожежо- та вибухонебезпечних сумішей. Джерелами запалювання горючих речовин або вибухонебезпечних сумішей можуть бути: загоряння ізоляції або іскріння в електродвигуні вентилятора, розряди статичної електрики та ін. Пожежна безпека вентиляційних установок може бути забезпечена виключенням утворення пожежо- та вибухонебезпечних сумішей, виникнення джерел запалювання та попередженням можливості розповсюдження пожежі повітроводами. Повітря, яке містить вибухонебезпечні відходи та пил, слід піддавати очищенню до надходження у вентилятор за допомогою фільтрів та пиловідділювачів. У приміщеннях з виробництвом категорій А і Б, в яких можливе виділення у великих кількостях вибухонебезпечних па­рів та газів або горючого пилу, повинна передбачатись аварійна витяжна вентиляція з восьмикратним обміном повітря. Для виключення утворення та накопичення статичної електрики необхідно заземлювати металеві повітроводи, устаткування припливних та витяжних установок, а також підтримувати відносну вологість повітря у межах 75%. Захист від розповсюдження полум'я у вентиляційних установках досягається за допомогою вогнеперешкод, швидкодіючих заслонок, шиберів, відсікачів, водних завіс. Повітроводи, по яких переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари та пил, не повинні знаходитись в каналах під підлогою та в підвальних приміщеннях. Не допускається використовувати припливно-витяжні повітроводи та канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та кип'ятильників, а також відведення газів, пилу, пари та інших речовин, які при зміщуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух. Горючі матеріали чи негорючі матеріали в горючій упаковці повинні знаходитись на відстані не менше 0,5м від повітроводів та іншого вентиляційного устаткування. Не можна випалювати жирові відкладання та інші горючі речовини, що накопичились у витяжних зонтах та повітро­водах.

 

38. Якими є заходи пожежної безпеки при використанні побутових кондиціонерів?

Відповідь: У випадках використання побутових кондиціонерів, у радіусі 1,5м від кожного з них не повинно бути горючих конструкцій та матеріалів. У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках кожен апарат повинен бути захищений зверху негорючим козирком, виступаючим за його габарити не менше ніж на 0,15м. Не дозволяється встановлювати побутові кондиціонери у приміщеннях категорій А та Б.

 

39. Які ставляться вимоги пожежної безпеки при експлуатації газового устаткування?

Відповідь: При експлуатації газового устаткування передбачаються заходи, виключаючі небезпеку пожеж. Газові плити необхідно встановлювати біля стін з негорючих матеріалів на відстані від них не менше 0,06м або стін, захищених негорючими теплоізоляційними матері­алами (штукатуркою, покрівельною сталлю на негорючому теплоізоляцій­ному матеріалі завтовшки не менше 3 мм), на відстані від них не менше 0,07м. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1м з кожного боку та на 0,8м зверху. Відстань від плити до неізольованої стіни (перегородки) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1м. Проточ­ні водонагрівачі встановлюють на обштукатурених, або ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані від них не менше 0,03 м. При цьому ізоляція повинна виступати за габари­ти корпусу водонагрівника не менше ніж на 0,1м. Газові опалювальні кот­ли, опалювальні апарати, ємкісні газові водонагрівачі, газобалонні установки слід встанов­лювати згідно вимогам ДБН В. 2.5.20-2001 і Правилам безпеки систем газопостачання України. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів розміщують не ближче 0,2м від газових апаратів.

 

40. Які наявні вимоги пожежної безпеки до промислової каналізації?

Відповідь: Промислова каналізація повинна мати гідравлічні затвори (шар во­ди не менше 0,25м) для відвернення розповсюдження вогню під час поже­жі. Не допускається, навіть в аварійних ситуаціях, скидати (зливати) у каналі­заційну мережу стоки, які містять ЛЗР та ГР, а також речовини (наприклад, негашене вапно або карбід кальцію), взаємодіючі з водою з виділенням теплоти або вибухонебезпечних газів.

 

41. Як забезпечується пожежна безпека вогневих робіт?

Відповідь: Підвищену пожежну небезпеку створюють електро- і газозварю­вальні, газорізальні та інші вогневі роботи, які проводяться на підприємст­вах. Для проведення таких робіт на тимчасових місцях керівник підприєм­ства або структурного підрозділу оформляє наряд-допуск, який повинен бути погоджений з керівником ДПД. У наряді-допуску зазначаються вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинне бути забезпечене місце проведення вогневих робіт. Такі роботи можуть викону­ватись тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виник­нення пожежі. Відповідний контроль здійснюють члени ДПД. Після закін­чення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку примі­щення (дільниці, установки, території), повинна забезпечити перевірку стану об'єкта упродовж двох наступних годин. Після приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна осо­ба роблять відповідні позначки у наряді-допуску.

Не допускається проведення вогневих робіт на свіжопофарбованих конструкціях та виробах, а також на елементах будівель, виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими утеплюва­чами. Паяльні лампи та інші джерела відкритого вогню не можна викорис­товувати для відігрівання замерзлих труб. Забороняється здійснювати вогневі роботи під час знаходження людей у торговельних та обідніх залах, а також на території відкритих ринків.

 

42. Які вогнегасні засоби використовуються для припинення процесів горіння?

Відповідь: Речовини та матеріали, за до­помогою яких досягається припинення процесів горіння, називаються вогнегасними засобами. Найбільш розповсюдженими з них є: вода у рідкому та пароподібному стані, різні піни, вуглекислий газ, пісок, хімічні сполуки у вигляді порошкових та емульсійних сумішей.

Вода здатна відбирати у речовини, що горить, теплоту, подрібню­вати та забивати полум'я, ускладнювати доступ атмосферного повітря до осередку горіння. Однак має вона і ряд негативних властивостей. Так, вода є добрим провідником електричного струму, що зумовлює небезпеку ура­ження ним людей при використанні її для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою. При попаданні води на карбід кальцію створю­ється пожежо- та вибухонебезпечний газ - ацетилен, а при попаданні її на не­гашене вапно виділяється значна кількість теплоти, під дією якої можуть спалахнути горючі матеріали, що знаходяться близько. Гасіння пожеж парою найбільш ефективне у закритих, недостатньо вентильованих приміщеннях об'ємом до 500м3. При цьому використовують як перегріту, так і вологу насичену пару.

Як вогнегасні засоби широко використовують хімічну або повіт­ряно-механічну піни, що містять бульбашки, відповідно, вуглекислого газу або повітря. Вогнегасну дію піни засновано на тому, що вона охолоджує верхній, найбільш нагрітий шар речовини, що горить, та ізолює її від атмосферного повітря. Її застосо­вують для гасіння рідин та твердих речовин, що загорілися, а також для захисту їх від нагрівання та спалахування. Піни непридатні для гасіння пожеж в електроустановках, що знаходяться під напругою, а хімічна піна, крім того, - для гасіння тих речовин (натрій, калій, сірковуглець та ін.), з якими вона вступає у реакцію взаємодії.

Для гасіння вогню використовують вуглекислоту, яка не проводить електричний струм та не підтримує горіння. При гасінні пожежі вуглекис­лий газ створює навкруги осередку горіння зону зі зниженим вмістом кис­ню, завдяки чому високотемпературні процеси в ньому припиняються. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, у якому вона розчиняється, та хімічні сполуки, здатні піддаватись термічній деструкції без доступу повітря (терміт, целулоїд).

Для ліквідації осередків горіння, що не піддаються гасінню водою та деякими іншими вогнегасними засобами, застосовують спеціальні порошки (ПСБ-3, Пирант-АН, Пирант-А, П-2АП). Гасіння пожежі порошками досягається завдяки вогнеперешкодженню, сповільненню екзотермічних реакцій, охолодженню поверхні речовини, що горить, та ізоляції її від атмосферного повітря в'язкими плівками.

 

43. Якими є вимоги до водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі?

Відповідь: Протипожежне водопостачання підприємств забезпечується мережею протипожежного водогону, який об'єднується з господарчо-питним або виробничим водопроводом. Мережі водогону улаштовуються, як правило, кільцевими. Тупикові водогони можуть мати довжину не більше 200м. Забір води з підземної водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі здійснюється через пожежні гідранти, встановлювані у колодязях. Пожежні гідранти розташовують вздовж доріг на відстані не більше 2,5м від краю проїжджої части­ни, не далі 20м та не ближче 5м від стін будівлі. На відстані менше 5м від пожежного гідранта забороняється стоянка автотранспорту. Показник гідранта повинен бути світловим або флуоресцентним з нанесенням літерного індексу ПГ, цифрових значень відстані в метрах від показника до гідранта та внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

 

44. Які існують умови влаштування в будівлях внутрішнього протипожежного водогону?

Відповідь: Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водого­ну в будівлях та приміщеннях, а також витрати води на пожежогасіння визна­чаються залежно від їхнього призначення, об'єму та висоти. У будівлях магазинів та підприємств громадського харчування об'ємом від 5000 до 25000м3 включно передбачається один струмінь з витратою води 2,5л/с. При більшому об'ємі цих будівель вимагаються два струмені з витратою води по 2,5 л/с. Внутрішній проти­пожежний водогін не передбачається у магазинах та підприємствах гро­мадського харчування об'ємом до 5000м3, що стоять окремо або вбудовані у будівлі іншого призначення. У будівлях ринків з будівельним обсягом 500 м3 і більше повинний бути внутрішній протипожежний трубопровід, що створює один струмінь з витратою води 2,5 л/с.

 

45. Які ставляться вимоги до водогінної мережі для гасіння пожежі всередині будівлі?

Відповідь: Забір води з внутрішнього водогону для гасіння пожежі у будівлі здійснюється через пожежні крани. Вони встановлюються на висоті 1,35м над підлогою біля входів, на майданчиках опалювальних сходових кліток, у вестибюлях, коридорах, проходах та інших доступних місцях. Кожний пожежний кран, оснащений пожежним рукавом довжиною 10 або 20м та стволом, встановлюється у шафці. На шафці мають бути: надпис ПК, порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини.

Внутрішній протипожежний водогін та пожежні крани через кожні 6 міся­ців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води. Результати техобслуговування та перевірки їх реєструють­ся у спеціальному журналі.

 

46. Яким є принцип дії спринклерної установки автоматичного гасіння пожежі?

Відповідь: Спринклерна система являє собою сукупність водопостачальників, мережі труб, розташованих усередині приміщення під стелею, спринклер­них головок (зрошувачів), контрольно-сигнального клапану та сигнальних апаратів. Спринклерні головки-зрошувачі - автоматичні пристрої, що роз­криваються при підвищенні температури у приміщенні. Під дією високої температури (57, 72, 93, 141, 182 та 240°С) руйнується виносний легко­плавкий замок, запірний пристрій - клапан випадає зі спринклерної голов­ки і вогнегасна речовина (вода, вода зі змочувачами, піна), що знаходиться у трубах, розбризкується через отвір, який відкрився над осередком пожежі. Одночасно з цим подається сигнал тривоги. Спринклерні головки встановлюють з таким розрахунком, щоб кожна зрошувала зону площею 6...9м2.

 

47. Яким є принцип дії дренчерної установки автоматичного гасіння пожежі?

Відповідь: Дренчерні установки являють собою систему трубопроводів, на яких розташовані спеціальні головки-дренчери. Дренчери не мають замків, вихідні отвори у них постійно відкриті. Надходженню в мережу вогнегасної речо­вини (води, води зі змочувачами, піни) перешкоджає клапан, що утримується у робочому положенні спеціальним тросом. Відрізки троса з'єднуються легкоплавкими замками чи легкоспалимими вставками. При плавленні замка під дією високої температури або згорянні вставки трос розривається, клапан відкривається та вогнегасна речовина надходить до дренчерних головок і розбризкується над осередком пожежі. Дренчерні установки використовуються як для гасіння пожежі, так і для створення водяних завіс з метою ізоляції осередку вогню та запобігання його розповсюдженню. Дренчери можуть встановлюватись з зовнішнього боку будівлі за її периметром, над віконними та дверними прорізами.

 

48. Яким є принцип дії повітряно-пінного вогнегасника ОВП-10?

Відповідь: У цьому вогнегаснику використовуються як вогнегасна речовина 5%‑ний розчин піноутворювача (ПО-6К або ПО-ЗАИ), як енергоносій - стиснене повітря. Розчин піноутворювача знаходиться у посудині, стиснене повітря - у балоні (рис. 6).

Для приведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що фіксує положення пробійника відносно головки, та ударом долоні перемі­щують пробійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кінцем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим повітрям. Внаслідок цього стиснене повітря (маса його 35...40г) надходить у посуди­ну вогнегасника, створює в ньому надмірний тиск 1,0…1,5МПа, під дією якого розчин піноутворговача витісняється у піногенератор. Створювана у піногенераторі піна витісняється під тиском назовні у вигляді компактного струменя довжиною не менше 4,5м. При гасінні пожежі вогнегасник утримують за ручку та піногенератор. Тривалість дії цього вогнегасника не менше 40с.

1 - опора,

2 - посудина з розчином піноутворювача,

3 - піногенератор,

4 - сифон,

5 - рукав,

6 - горловина,

7 - головка,

8 - пробійник,

9 - мембрана,

10 - балон зі стисненим повітрям,

11 - ручка

 

 

Рис. 6. Вогнегасник ОВП-10

 

 

49. Яким є принцип дії вуглекислотних вогнегасників?

Відповідь: Вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5 та ОУ-8 застосовуються для гасіння загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою, а також гасіння загорянь матеріалів, які можуть бути зіпсовані водою чи пі­ною. Ці вогнегасники ємкістю, відповідно, 2, 3, 5 та 8л заповнюються вуг­лекислотою під тиском близько 7МПа.

 

1 - корпус,

2 - вентиль з маховичком,

3 - розтруб - снігоутворювач

 

 

 

 

Рис. 7. Вогнегасник вуглекислотний

Для приведення вогнегасника у дію необхідно спрямувати розтруб-снігоутворювач на осередок горіння та повільно повертати маховичок вен­тиля проти годинної стрілки. При цьому вуглекислота надходить через сифонну трубку та вентиль у розтруб, де перетворюється у снігоподібну масу. Залежно від ємкості балону, час дії вуглекислотних вогнегасників 25...40с, корисна довжина струменя вогнегасної речовини 1,5...3,5м.

 

50. Яким є принцип дії порошкових вогнегасників?

Відповідь: Вогнегасники порошкові призначені для ліквідації пожеж класів А, В, С, а також загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою до 1140В. У цих вогнегасниках у якості вогнегасної речовини використовується порошок марки П-2АПМ або ПСБ, як енергоносій – стиснене повітря. У вогнегасниках ємкістю 4, 8 і 10л, відповідно, ОП-4, ОП-8, ОП-10 (рис. 8) порошок знаходиться в посудині, стиснене повітря – у спеціальному балоні.

 

1 - опора,

2 - мембрана еластична,

3 - спушувач,

4 - сифон,

5 - посудина з порошком,

6 - рукоятка,

7 - важіль,

8 - пробійник,

9 - клапан,

10 - головка,

11 - насадок,

12 - балон зі стисненим повітрям,

13 - фіксатор-насадка

Рис. 8. Вогнегасник ОП-10

 

Для при­ведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що фіксує поло­ження пробійника відносно головки, та ударом долоні переміщають про­бійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кін­цем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим повітрям. Внаслідок цьо­го стиснене повітря (маса його 65...70г) надходить через спушувач у поро­жнину мембрани і потім - у масив порошку та у зазор між днищем посуди­ни та мембраною. У посудині відбуваються механічне розпушування по­рошку мембраною, що коливається, та рівномірне псевдозрідження його потоками повітря. Псевдозріджений порошок під тиском повітря 1,0…1,4МПа надходить у сифон. Утримуючи вогнегасник однією рукою за рукоятку та підпружинений важіль, другою рукою спрямовують насадок на осередок горіння. Шляхом притискання зусиллям руки важіля до руко­ятки відкривають клапан у запірній головці. При цьому повітряно-порошкова суміш витісняється з посудини через насадок на осередок го­ріння. Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини 4,5м. Тривалість дії цього вогнегасника не менше 15с.

У вогнегасниках ємкістю 2, 6 і 9 л (виробництво Маріупольського механічного заводу) стиснене повітря знаходитися не в спеціальному балоні, а безпосередньо у внутрішньому просторі вогнегасника, заповненому порошком. Для контролю наявності тиску повітря усередині вогнегасника на корпусі його встановлений манометр. Повітряно-порошкова суміш витісняється з нього через насадок при притисненні зусиллям руки підпружиненного важеля до рукоятки.

 

51. Які існують вимоги до розміщення вогнегасників у будівлях?

Відповідь: Усередині будівель вогнегасники встановлюють біля пожежних кранів, а також на видних та доступних місцях (у коридорах, вестибюлях, на сходових клітках, біля виходів з приміщень) на висоті не більше 1,5м (від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника) та на відстані не мен­ше 1,2м від краю дверей при їх відчиненні. Кількість вогнегасників для підприємства, бази та складу, інших об'єктів визначають розрахунком згі­дно з діючими нормами.

Відстань від місця розміщення вогнегасника до можливого осеред­ку пожежі не повинна перевищувати: 20м - для громадських будівель та споруд; 30м - для приміщень категорії А, Б і В (приміщення з горючими газами та вогненебезпечними рідинами); 40м - для приміщень категорії В (окрім вказаних вище приміщень) та Г; 70м - для приміщень категорії Д.

 

52. Якими є норми оснащення переносними вогнегасниками громадських і адміністративно-побутових приміщень?

Відповідь: У "Правилах пожежної безпеки в Україні" подано рекомендації щодо оснащення переносними вогнегасниками приміщень залежно від їх площі, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої пожежі. У приміщеннях з горючими газами та вог­ненебезпечними рідинами, віднесених до категорій А (наприклад, склади товарів побутової хімії та ЛЗР), Б (відділення сушки крохмалю) і В (склади соняшникової та інших рослинних олій, лікеро-горілчаних виробів і ви­на), при наявності небезпеки виникнення пожеж класу В (горіння рі­дин) та С (горіння газів) на кожні 200м2 площі повинен бути один порош­ковий вогнегасник з масою заряду 10кг (наприклад, ОП-10). При наяв­ності небезпеки виникнення пожежі класу Е (горіння електроустановок) у цих приміщеннях на ту ж площу встановлюють додатково два вуглекислотні вогнегасники ємкістю 5 або 8л (ОУ-5 або ОУ-8).

У приміщеннях категорії В, де відсутні горючі гази і вогне­небезпечні рідини (наприклад, склади готового одягу, тканин, культ­товарів, дерев'яної тари, паперу та готових пакетів), на кожні 200м2 площі встановлюють вогнегасники: один повітряно-пінний ємкістю 10л (наприклад, ОВП-10,01) та один порошковий з масою заряду 5кг - при наявності небезпеки виникнен­ня пожеж класу А (горіння деревини, текстилю, паперу тощо); один такий же порошковий та один вуглекислотний (ОУ-5 або ОУ-8) ємкістю 5 або 8л - на випадок виникнення пожежі класу Е. Приміщення категорії Г (наприклад, приміщення обпалення птахів, гарячі цехи підприємств гро­мадського харчування) повинні мати: один порошковий вогнегасник з ма­сою заряду 5кг на кожні 400м2 площі - на випадок небезпеки виникнення пожежі класу С; один повітряно-пінний вогнегасник ємкістю 10л та один порошко­вий вогнегасник з указаною вище масою заряду на кожні 900м2 площі - при небезпеці виникнення пожежі класу А; такий же порошковий та один вуглекислотний (ОУ-5 або ОУ‑8) вогнегасники на ту ж площу - на випа­док пожежі класу Е. У приміщеннях категорії Д (наприклад, машинні від­ділення хладонових холодильних установок, холодильні камери з темпе­ратурою +10°С і нижче) на кожні 900м2 площі встановлюють вогне­гасники: повітряно-пінний ємкістю 10л та порошковий з масою заряду 5кг - на випадок виникнення пожежі класу А; такий же порошковий та один вуглекислот­ний (ОУ-5 або ОУ-8) вогнегасники - при наявності небезпеки виникнення пожеж класу Е. Виробничі приміщення категорії Д, а також приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали, можуть не обладнува­тись вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100м2. У приміщеннях, де розміщені персональні ЕОМ, та в дисплейних залах встановлюють пе­реносні вуглекислотні вогнегасники з розрахунку один на 10м2 площі. У громадських будівлях та спорудах при небезпеці виникнення пожежі класу А необхідно мати на кожні 400м2 площі два повітряно-пінні вогнегасники ємкістю по 10л та два порошкові вогнегасники з масою заряду по 5кг, а при небезпеці виникнення пожежі класу Е - два такі ж порошкові та один вуглекислот­ний (ОУ-5 або ОУ-8) вогнегасники. На кожному поверсі цих будівель та споруд встановлюють не менше двох переносних вогнегасників. На кожних п'ять торгових автоматів встановлюється один вуглекислотний вогнегасник.

Будинки, споруди, приміщення, пересувні пункти торгівлі, автотранспортні засоби, кіоски, палатки і відкриті майданчики (сектори) ринків повинні бути забезпечені первинними засобами пожежегасіння. Для утримання їх у стаціонарних умовах обладнаються спеціальні пожежні пости, щити, стенди, шафи.

 

53. Як забезпечується повідомлення про пожежі?

Відповідь: Успішна боротьба з пожежами можлива при наявності пожежної сигналізації та надійного зв'язку підприємств з пожежними частинами. Сьогодні широко використовуються радіо­зв'язок, а також телефонний, радіотелефонний та телетайпний зв'язок. На­дійне та швидке повідомлення про пожежі на різних об'єктах забезпечує електрична пожежна сигналізація, яка складається з пожежних сповіщувачів ручної та автоматичної дії, приймально-контрольного пристрою та спеціальної елект­ричної мережі, що їх з'єднує.

 

54. Яка область застосування автоматичних установок пожежної сигналізації?

Відповідь: Автоматична пожежна сигналізація передбачається при торговель­ній площі 3500 м2 і менше у двоповерхових будівлях магазинів та їх одно­поверхових будівлях при розташуванні торговельних залів у цокольних та підвальних поверхах.

Обладнанню автоматичними установками пожежної сигналізації підлягають: в магазинах усі приміщення (незалежно від пло­щі), крім тих, що призначені для зберігання і підготовки для продажу м'я­са, риби, фруктів та овочів (у негорючій упаковці), негорючих будівельних матеріалів, а також приміщень з мокрим процесом (охолоджувальні каме­ри, мийні) та приміщень для інженерного устаткування будівель (при від­сутності горючих матеріалів); на підприємствах громадського харчування зали, комори сухих продуктів, службові приміщення, приміщення для пер­соналу і гардеробні - незалежно від їх площі. Автоматичною пожежною сигналізацією повинні бути також обладнані: приміщення складів горю­чих матеріалів площею до 1000 м2, негорючих матеріалів у горючій упаковці площею до 1500 м2; такі ж приміщення площею до 700 м3, розташовані у підвалах; складські приміщення площею до 200м2 для зберігання мастиль­них матеріалів у підвалах та цокольних поверхах, а також площею до 750м2 для зберігання гумотехнічних виробів та шин. Автоматична пожежна сигналізація не передбачається у приміщен­нях, обладнаних автоматичним пожежогасінням, а також приміщеннях з мокрим процесом, з інженерним устаткуванням будівель (при відсутності горючих матеріалів).

На ринках обладнають автоматичною пожежною сигналізацією магазини, павільйони, групи кіосків і приміщення адміністративного призначення незалежно від їхньої площі.

 

55. Якими є вимоги до технічного обслуговування й утримання протипожежних систем та установок?

Відповідь: Технічне обслуговування протипожежних систем та установок по­жежної автоматики здійснюють за договором спеціальні організації. На підприємствах, базах та складах наказом адміністрації призначається по­садова особа, відповідальна за експлуатацію цих систем та установок. Від­повідальність за збереження і правильну експлуатацію їх несуть керівники підприємств торгівлі та громадського харчування, баз та складів. Контроль за працездатним станом протипожежних систем та установок пожежної автоматики здійснює оперативний (черговий) персонал. Для осіб, працю­ючих у захищених приміщеннях, повинні бути розроблені та вивішені інструк­ції про їх дії і порядок евакуації при сигналі про спрацювання цих систем та установок.

 

 

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.022 сек.)