 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Інформаційне законодавство ФРН
У Німеччині було прийнято низку Федеральних Законів у сфері суспільних інформаційних відносин:
• 27 січня 1977 р. — "Про захист персоніфікованої інформації від протиправних дій у процесі обробки даних";
• 3 серпня 1977 р. — "Про порядок опублікування інформації";
• 9 лютого 1978 р. — "Про порядок ведення інформаційних регістрів";
• низка інших актів інформаційного законодавства.
З метою систематизації положень інформаційного законодавства та його інкорпорації у ФРН було прийнято 20 грудня 1990 р. новий Федеральний Закон ФРН "Про удосконалення обробки даних і захист інформації". За цим Законом втратили чинність названі вище Закони. Він, по суті, регулює основні різновиди суспільних відносин, які виникають у процесі збирання, обробки і розповсюдження персоніфікованої інформації.
У контексті нашої системи права за змістом цим законом кодифіковано законодавство, об'єктом регулювання якого є суспільні інформаційні відносини в умовах інфор-
матизації. Основний родовий об'єкт правового регулювання — це юридичний захист інформаційних прав громадян.
Для реалізації публічно-правового захисту суспільних інформаційних відносин у сфері прав людини третій підрозділ Закону від 20 грудня 1990 р. закріплює статус і форми діяльності Федерального уповноваженого щодо захисту даних.
У лютому 1986 р. Бундестаг Німеччини прийняв Другий Закон щодо боротьби з економічною злочинністю, завдяки чому було закладено правову базу для ефективного кримінально-правового переслідування економічних правопорушень нового типу, перш за все злочинів, об'єктом або знаряддям яких є ЕОМ. Низка нових статей, які впроваджено цим законом, містить спеціально сформульований склад комп'ютерних злочинів. Закон було введено у дію 1 серпня 1986 р.
Стосовно комп'ютерних злочинів, законодавство ФРН
складається з кількох умовно визначених блоків:
А. Економічне кримінальне законодавство: протиправні комп'ютерні маніпуляції; комп'ютерний саботаж; комп'ютерне шпигунство; несанкціонований доступ до комп'ютерних систем або мереж.
В. Законодавство про охорону прав інтелектуальної власності: протизаконне використання робіт, захищених авторським правом; незаконне виробництво топографій мік-роелектронних напівпровідників.
С. Законодавство щодо захисту державної інформації регулює ступінь відповідальності за злочини, пов'язані з протизаконним розголошенням захищеної державної інформації.
D. Процесуальне законодавство: регламентує склад злочинів, пов'язаних з протиправним втручанням до комп'ютерних систем у зв'язку з проведенням процесуальних дій.
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
Правопорушення, пов'язані з комп'ютерами та визначені Законом, зібрано в статтях Кримінального кодексу:
• інформаційне шпигунство (нелегальне здобування даних) — ст. 202а;
• комп'ютерне шахрайство — ст. 263а;
• фальсифікація даних і речових доказів — стаття 269;
• обман у правовій діяльності у зв'язку з проведенням процесуальних дій — ст. 270;
• заміна інформації — ст. ЗОЗа;
• комп'ютерний саботаж — ст. ЗОЗЬ.
Зловживання, пов'язані з руйнуванням інформації та внесенням комп'ютерних вірусів, регламентуються статтями 202а, ЗОЗа, ЗОЗЬ Кримінального кодексу (КК) Німеччини.
Інші комп'ютерні правопорушення регламентуються такими законодавчими актами:
• протизаконне використання робіт, захищених авторським правом, — ст. 106 Закону "Про авторське право";
• нелегальна передача технології — ст. 34 Закону "Про зовнішню торгівлю";
• протизаконне розголошення захищеної інформації — ст. 43 Закону "Про захист державної інформації";
• незаконне виробництво топографій мікроелектронних напівпровідників — ст. 10 Закону "Про захист напівпровідників".
Розглянемо детальніше зміст складу злочинів, що містяться у КК Німеччини.
Ст. 263а Кримінального кодексу Німеччини регламентує склад протизаконних дій, які становлять форми ком-
п'ютерних маніпуляцій і пов'язані із заподіянням шкоди. Вона передбачає кримінальну відповідальність за неправомочний вплив на кінцеві результати процесу обробки інформації шляхом протизаконного використання неправильних та неповних програм і відомостей, технічних засобів.
(Аналогічні статті стосовно кримінальної відповідальності за комп'ютерне шахрайство передбачено законами Фінляндії, Данії, Австрії, Швейцарії та інших країн.)
Склад злочину ст. 269 КК Німеччини, передбачає кримінальну відповідальність за протиправне введення даних до комп'ютера (ЕОМ) чи повну заміну їх іншими даними (фальсифікація інформації) з метою сприйняття фальсифікованої інформації у хибному вигляді або подання зміненої інформації у документальному вигляді, використання такої інформації.
Ст. 270 КК Німеччини передбачено відповідальність за порушення допустимих параметрів у зв'язку з процесом обробки шляхом обману.
Зазначимо, що порівняльний аналіз свідчить: поняття обману у правовідносинах розвинутих країн збігається за змістом з поняттям несанкціонованого втручання в процес обробки інформації. Спосіб втручання не визначається як істотний у кваліфікації злочинів.
Аналіз показує, що в законодавстві Німеччини про комп'ютерні злочини, як і в більшості європейських країн (наприклад Нідерландах, Швеції), комп'ютерне шахрайство та комп'ютерний підлог поєднані в блок — комп'ютерні
Поиск по сайту: