Небезпечні погодні явища — атмосферні явища, що завдають значної шкоди господарству й людині

В Україні спостерігаються такі несприятливі явища: грози (25— ЗО днів, в Карпатах — понад 40); град (1—2 дні, в Криму — 10); тума­ни (15—ЗО днів, в Карпатах — до 135 днів); навесні та восени замо­розки (до -3 5 °С), що завдають шкоди сільськогосподарським

культурам; ожеледі та ожеледиці (від кількох хвилин до десятків днів); хуртовини (20—25 днів на південному сході» 3—5 днів на південному заході); посухи (один раз кожні 2 роки, великі, що охоплю­ють півкраїни, — кожні 10—12 років); суховії (25—ЗО днів, пере­важно на південному сході — сході); пилові бурі (3—8 днів, тривалістю від хвилин до кількох діб); зливи (на заході 15—19 мм на добу, в пів­нічних і центральних — 12—14 мм, в Карпатах — до 50 мм).

Зі стихійних явищ аномальними є атмосферні: сильні дощі, піщані (пилові) бурі, тумани, ожеледиця, мороз, спека, суховії, заморозки. З усіх стихійних явищ в Україні найчастіше бувають сильні дощі — коли випадає 50 мм і більше (в гірських районах — 30 мм і більше) опадів протягом 12 год і менше. Сильні дощі супроводжують холодні фронти, які рухаються із заходу, а також південно-західні й стаціонарні циклони. Найчастіше ці дощі випадають протягом одного, іноді декількох днів поспіль, охоплюючи різні території. Менше 1 % випадків зафіксовано з одночасним охопленням більше 10 областей. У річному ході сильних дощів найбільша їх повторюваність (70 %) припадає на червень — серпень, а максимум (30 %) — на липень. Характерно, що восени таких дощів випадає вдвічі більше, ніж весною.

Випадання крупного граду (діаметр градин 20 мм і більше) зумовлюється інтенсивними конвективними процесами, що виникають на холодних атмосферних фронтах та фронтах оклюзії, які переміщуються в улоговинах циклонів. Град випадає й у зв'язку з розвитком потужної конвективної хмарності на малорухомих холодних фронтах або з активним фронтогенезом на стаціонарному фронті за рахунок збільшення двосторонньої адвекції.

До стихійних явищ належить вітер з максимальною швидкістю 25 м/с і більше. Рідким явищем в Україні є смерчі, які найчастіше бувають у серпні, поширюючись на невеликі площі. Під впливом сильних вітрів, великих температур повітря, сухої і теплої погоди ґрунт висушується, виникають пилові бурі, посухи і суховії. Ці явища спостерігаються в Україні кожні 2-3 роки. На невеликих територіях степової і лісостепової зон посушливі явища спостерігаються кожного року. Основною причиною виникнення посух є нестача опадів, коли за теплу половину року випадає до 40 % норми. Посухи виникають у результаті трансформацій в антициклонах холодного повітря, бідного на вологу. Відносна вологість над поверхнею ґрунту становить лише 30-40 %. Влітку посухи в різних районах трапляються майже щороку, кожні 5-7 років вони є особливо інтенсивними.

Суховії — сухі й гарячі вітри, що висушують ґрунт, порушують вологообмін у системі "рослина — ґрунт", зумовлюють пригнічення і загибель рослин. Вони формуються за умов антициклональної погоди протягом теплого періоду року. На території України суховії виникають на західній і південно-західній периферії антициклонів, що формуються над південно-східними районами Східно-Європейської рівнини. Саме тут арктичне повітря трансформується в тепле, континентальне і тропічне, його температура підвищується, а відносна вологість знижується. Середня тривалість їх може змінюватися від 3-4 до 6-8 днів. За теплий період над територією України суховії можливі при переважанні східних і південно-східних вітрів (південні, східні та центральні області), а також південних вітрів (північні й південно-західні області). Найчастіше страждають від суховіїв Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кримська області. Повторюваність суховіїв тут більше 15 разів на рік.

На території України на сільськогосподарських угіддях, ділянках, де немає рослинності, розвиваються процеси вітрової ерозії. Її прояви пов'язані з вітровою діяльністю, станом ґрунту, розмірами його часток. Встановлено, що частки ґрунту діаметром 1,0-0,5мм волочаться і ковзають по його поверхні. Частки діаметром 0,4-0,1 мм стрибають, а діаметром 0,1 мм і менше переміщуються в повітрі. Співвідношення кількості часток, що пересуваються, залежить від типу і структури ґрунту і швидкості вітру, вмісту гумусу, вмісту мулистих і глинистих часток, карбонатів, солей, вологості.

Територія України характеризується значним поширенням водно-ерозійних процесів. Експериментальне встановлено, що змив і розмив ґрунтів відбуваються, коли випадає 10-20 мм опадів на добу. В середньому на рік в Україні буває 3-5 днів із сумарними опадами більше 20 мм, один раз на 5 років фіксуються суми 45-50 мм, а один раз на 40 років — у межах 80-120 мм. В Українських Карпатах і Кримських горах суми опадів можуть сягати 150-180 мм.

На берегах дніпровських водосховищ, Чорного й Азовського морів зсувні та обвальні явища тісно пов'язані з переформуванням берегів.

Степова зона України характеризується значною інтенсивністю процесів водної і вітрової ерозії, суфозії, фізичного і хімічного вивітрювання. Водна ерозія виявляється особливо інтенсивно при зливових дощах. Густота яружно-балкової сітки часто сягає 0,5-1,0 км/км². Вітрова ерозія спостерігається тут майже кожного року й охоплює значні території. Так, пилова буря весною 1960 р. призвела до пошкодження посівів озимих на площі близько 1 млн га. Видування ґрунту можливе і взимку після посушливої осені й при незначних зимових опадах.

ПЕРЕХІД до збалансованого природокористування в регіоні потребує розв'язання багатьох екологічних проблем. Так, за останні десятиріччя значна частина населених пунктів та земель Херсонської області тією чи іншою мірою зазнає прояву процесів підтоплення підземними та затоплення поверхневими водами. Особливо масштабними ці прояви були у 1979, 1985, 1998, 2004 та на початку 2005 років. Причому у 1979 та 1985 роках загострення водно-екологічної ситуації через розвиток процесів підтоплення пов'язувалось зі створенням Каховського водосховища та розвитком зрошення. Масштабні прояви процесів затоплення та підтоплення у 1987-1998 та 2004-2005 роках і особливо навесні 2005 року на півночі правобережної частини області, де обсяги зрошення невеликі, підтвердили, з одного боку, поліпричинність цього явища, а з іншого, - недосконалість, а в окремих випадках і низьку ефективність наявної системи захисту від затоплення поверхневими та підтоплення підземними водами. Все це пояснюється тим, що при її влаштуванні не було враховано цілий ряд причин розвитку процесів шкідливої дії вод, причому не тому, що цього не знали, а тому що останніми роками з настанням періоду підвищеної водності на фоні загальних глобальних змін клімату кардинально змінився вплив цілого ряду чинників. Особливо це стосується ролі атмосферних опадів - як їх величини, так і режиму випадання.

Як відомо, територія Херсонської області характеризується значною неоднорідністю природних умов, що зумовлює різний ступінь генетичної стійкості до розвитку процесів шкідливої дії вод та характер їх прояву. При цьому основну роль відіграють такі складові природного середовища і природні чинники, як клімат та гідрологічні особливості, рельєф і геоморфологія, породи зони активного водообміну, підземні води, ґрунти, екзогенні процеси тощо.

Станом на 2005 рік найбільшою мірою зазнають прояву екзогенного геологічного процесу Каланчацький, Скадовський, Голопристанський та Високо-пільський райони, на території яких площі підтоплення перевищують 50%, найменше - Ниж-ньосірогозький, Іванівський, Великолепетиський та Горноста-ївський райони, в яких частка підтоплених площ коливається від 2 до 6%.

Загалом по Херсонській області підтоплені території становлять 7790 км2, або 27% загальної площі.
Суцільне (площинне) підтоплення спостерігається в південній, південно-західній та північно-західній (правобережжя р. Інгульця) частинах області.
Підтоплена північно-західна частина Херсонської області (50% у Високопільському та 20% - у Великоолександрівсько-му районах) - безстічна вододільна частина плато, що прилягає до правого берегового схилу р. Інгульця, є зоною постійного широкомасштабного підтоплення, перевалено техногенного характеру. Серед природних чинників слід зазначити низьку дренованість території, високе залягання важких суглинків і глин, наявність подових утворень.

На вододільній чистині плато між р. Інгульцем і Каховським водосховищем на південний схід від річки у межах Високо-пільського, Великоолександрів-ського та в західній половині Нововоронцовського районів виділяється зона суцільного потенційного підтоплення (з глибиною залягання рівня ґрунтових вод 3-5 м). З розширенням площ зрошення тут можливий масовий приріст площ постійного, а у південно-східному напрямі - і потенційного підтоплення.
Швденно-західна частина Херсонської області (дельта Дніпра) з середнім ступенем дренованос-ті, заболочена, перерізана численними рукавами і старицями, є зоною суцільного підтоплення (підтоплено 42% території Біло-зерського, 63,5% - Голопристан-ського і 30% Цюрупинського районів). Для цієї території характерне посилення природної уразливості до підтоплення за рахунок потужного водогосподарського навантаження - експлуатації Інгулецької зрошувальної системи з великою кількістю зрошувальних каналів. Прилегла територія є зоною потенційного підтоплення, де при сучасному рівні меліоративних робіт слід очікувати зростання площ постійного підтоплення (Білозерський та центральна частина Голопристанського і Цюрупинського районів).

Ліва пригребельна частина Каховською водосховища, для якої характерні. природно-техногенні умови, що зумовлюють розвиток підтоплення, зазнає постійно зростаючого техногенного навантаження. Тут, а також у південно-західному напрямі - уздовж Північнокримського каналу - спостерігається площинне підтоплення внаслідок значного техногенного навантаження. На прилеглих територіях (Цюрупинський район) виділяються площі потенційного підтоплення, де в наступні роки можливе збльшення площ постійного підтоплення.

Найбільше підтоплена (до 50% і 64% у Скадовському і Каланчаць-кому районах відповідно) південна частина території області, де природно-техногенне підтоплення має суцільний характер. Для цієї зони характерне посилення існуючих раніше природно-техногенних чинників розвитку процесу підтоплення внаслідок потужного водогосподарського навантаження - великої кількості зрошувальних каналів (Швнічнокримський, Краснознам'янський та ін.). Тут слід очікувати зростання площ підтоплення у напрямі від підтоплених територій на північ під впливом постійно зростаючого іригаційного навантаження.
На решті території спостерігається лінійне підтоплення уздовж іригаційних каналів з утворенням підземних куполів розтікання. Слід відзначити, що у зрошуваній зоні Херсонської області майже всі траси каналів проходять в широтному напрямі, перетинаючи основний потік підземних вод, що зумовлює інтенсивне підняття їх рівня, часто до критичного положення, особливо з підпірного боку каналів.

Східна частина Херсонської області характеризується такими природно-техногенними умовами, які зумовлюють розвиток процесу підтоплення. Введення нових масивів зрошення в північно-східній частині території Херсонської області (Верхньорогачицький та Нижньосірогозький райони) спричинить зміни геологічного середовища під впливом іригаційного освоєння і, як наслідок, зростання площ постійного і потенційного підтоплення.
У Херсонській області станом на 2005 рік порівняно з 1982 роком спостерігається приріст площ підтоплення по всіх регіонах. Максимальний приріст площ зафіксовано у районах: + 324 км2 (46%) - у Високопільському, + 290 км2 (19%) - у Великоолександрів-ському, + 379 км2 (16%) - у Гені-чеському, + 291 км2 (16%) - у Білозерському. Очевидним є максимальне зростання площ підтоплення за рахунок земель, зайнятих інтенсивною водогосподарською діяльністю.
Розподіл підтоплених площ по роках наочніше представлено в таблиці.
Отже, з роками території, уражені підтопленням, поступово збільшуються. Слід очікувати зростання площ підтоплення за рахунок потенційно підтоплених у західній і південній частинах області, а з уведенням нових масивів зрошення - і в північно-східній.
Таким чином, визначальним чинником розвитку підтоплення на території області є інтенсивне і тривале проведення водних ме-ліорацій (експлуатація великих іригаційних каналів і зрошувальних систем).
Розв'язання проблеми підтоплення територій Херсонщини та перехід на збалансоване природокористування потребує поліпшення гідро геолого-меліоративного та еколого-санітарного стану зрошуваних ландшафтів і опти-мізації сільськогосподарської та водогосподарської діяльності.
Для поліпшення гідрогеолого-меліоративного стану на підтоплених територіях необхідно провести очищення колекторно-дренажної системи від рослинності та замулювання з доведенням їх глибини до проектної позначки.
Для ліквідації природної безстіч-ності ряду територій області та відведення поверхневих і підґрунтових вод слід побудувати горизонтальний дренаж. Розвантаження неогенового горизонту в зоні підтоплення можна здійснити за рахунок самовиливних свердловин, експлуатація яких практично не потребує матеріальних витрат.

Поиск по сайту: