Тема 15. Забруднення поверхневих вод Херсонщини

У межах області лише 6 річок довжиною понад 10 км. Головна річка — Дніпро (нижня течія; перетинає область з північного сходу на південний захід) з притокою Інгульцем. Поблизу гирла Дніпро поділяється на рукави (найбільший — Кінський) і утворює так звані Дніпровські плавні. Значні площі на півдні та сході області не мають поверхневого стоку. По долинах річок невеликі ставки, озера, на Дніпрі — Каховське водосховище. Пересічна густота річкової сітки становить 0,1 км/км². Для річок області характерне мішане живлення: снігове становить 85—90 %, підземне — 10—15 %. Природний режим річок змінений внаслідок їх зарегульованості.
Якщо говорити про забезпеченість Херсонської області водними ресурсами, то рівень забезпеченості водними ресурсами становить вище середнього по Україні. Це пояснюється проходженням по території Херсонської області річки Дніпро зі своїми притоками та розташуванням в межах області Каховського водосховища. Споживання свіжої води становить 760 млн. м³ на рік. Більше половини водних ресурсів використовується для виробничих потреб. Понад 20% водних ресурсів використовується для зрошення.
Що стосується забруднення вод, то це питання на сьогоднішній день стало досить актуальним. Головними проблемами є забруднення водних ресурсів хімічними засобами захисту рослин та мінеральними добривами, опріснення морської води завдяки значним скидам дренажно–скидних вод (особливо з рисових зрошувальних систем), винос з ґрунтів зі скидними водами поживних речовин і гумусу, забруднення поверхневих і підземних вод; забруднення водних ресурсів рекреаційної зони. Особливо гостро постає проблема забруднення питної води. Це пов’язано в першу чергу з неглибоким заляганням першого водоносного горизонту та скидами забруднюючих речовин разом зі стічними водами.

Тема 16. Червона Книга України. Рідкісні рослини і тварини Херсонської області.

Червона книга України - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Перший том - «Червона книга України. Тваринний світ» - складається з 11 розділів, що включають статті про 382 види тварин.

Другий том Червоної книги України - «Рослинний світ» вийшов з друку у 1996 році. Він складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів.

Стаття 10 законопроекту містить перелік заходів з охорони та відтворення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України.

Червона книга України про кожний із видів тварин і рослин містить такі відомості:

· категорія;

· поширення;

· основні місця знаходження;

· чисельність у природі;

· відомості про розмноження або розведення в штучних умовах;

· заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони;

· джерела інформації;

· картосхеми поширення на території України;

· фотографії (малюнки);

Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин поділяються на такі категорії:

· зниклі;

· зникаючі;

· вразливі;

· рідкісні;

· невизначені;

· недостатньо відомі;

· відновлені.

Ведення Червоної книги України покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Тваринний світ України відрізняється розмаїтим видовим складом і нараховує майже 45 тис. видів тварин. На території України - багато унікальних природних місцевостей, де водяться рідкісні реліктові тварини.

Тварини степів пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах доволі посушливого клімату. Панівними там є гризуни: ховрах, бабак, тушканчик, дикий кролик. Водяться також степовий тхір, тхір-перев’язка, кам’яна куниця, лисиця-корсак, зрідка – хохуля. Серед різноманітних птахів – жайворонок, перепілка, вівсянка, сіра куріпка, колись поширені дрохва, стрепет, степовий журавель, степовий орел, канюк тепер зустрічаються зрідка. Типовими плазунами є степова гадюка і жовточеревий полоз. Серед комах характерні сарана, жужелиця, кузька та інші.

Рослинний світ України -- багатий та різноманітний. Він характеризується певним флористичним складом і структурою рослинного покриву. Флора країни налічує понад 25 тисяч видів, у т. ч. судинних рослин -- понад 4,5 тисячі, мохоподібних -- майже 800, водоростей -- близько 4 тисяч, лишайників -- понад 1000, грибів -- понад 15 тисяч.

Степова рослинність в природному вигляді до нього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні - типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах.
Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я — конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів - незабудка, переломник, крупка.
Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав'яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав'яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки; типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав'я - кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях полиново-злакових степів переважають посухостійкі (ксерофітні) дернинці злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кермек та ін.
На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагани - кам'янисто-степового чагарника.
Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок та ін.

Поиск по сайту: