ВОВКАМ НЕ ВІРЮ

Не вірю я чинам ні скільки,

Хай хоч повісять на сосні,

Що той Леонтіївський спільник

Стане товаришем мені.

Та він же – вовк то тільки й зирить,

Щоб кимось десь поласувать,

І десь в кошарі чи в коморі

Шкуру із будь‑кого зідрать.

Одінь ти вовка хоч у вівцю –

Як дер, так й дертиме ягнят –

І в запевняння їх не вірте,

Що гуманістом стане кат.

І віршик мій не надрукують,

Бо він, немов домоклів меч,

Вісить над тими, хто диктує

Замість життя – розбій і смерч.

А підлабузник і негідник –

Це той, хто з підлості й брехні,

І головне, що він доводить,

Що він найкращий на землі.

І якщо правду говорити

У ці страшні весняні дні,

Я швидше стану Президентом,

Ніж стане другом кат мені.

19.5.1988 р.

ЯКБИ ВІН БУВ НЕ ПРОЙДИСВІТОМ

Що злодій, що жид – це одне майже те,

Бо кожен із них що побачить – гребе.

А те, що розумні вони, – не віднять,

Та друзів таких не хотів би я мать.

Якщо він тобі дав сьогодні п’ятак,

То завтра із вас він здере четвертак.

У крові у нього – віднять, обдурить,

Інакше, ну хто б називав його жид?!

12.5.2009 р.

"РОЗУМНА ЛЮДИНА"

Климову Миколі Яковичу

Адвокату

– Я надто розумна і мудра людина,

Щоб став від панів захищать навіть сина.

Я краще, як жук, буду ритись в гівні,

Та проти начальства не піду – ні‑ні.

А совість, а честь, що ти з неї візьмеш,

Як з неї ти навіть й пиріг не спечеш!

Отож і подумай, – вказав на макітру, –

Як проти піду – де візьму на півлітру?

Як хочеться їсти і жінка кричить,

То як же я можу його захистить?

А так промовчу – сам себе стука в груди –

Гляди, і зарплата, ще й премія буде!

– Ну що ж, – відповів я тихенько Миколі,–

Живи, ніби віл, все життя у неволі.

Та краще буть соколом й жить років тридцять,

Ніж вороном – триста і падлом кормиться.

Бо хитрих не любить ніхто і ніде,

То ж жуй тоді фігу й що з носа спаде.

Бо з тих, хто іде проти правди, не зла –

Знімають сім шкур, як із того козла.

Бо з другом і пісня, і біль пополам,

А друг якщо зрадить – то гірше, ніж хам!

30.7.1998 р.

НАВІТЬ КРОТИ СМІЮТЬСЯ

З нас уже навіть кроти

З нір своїх сміються,

Бо такі, як ти і я

В нас вже не ведуться.

16.9.2008 р.

ЗАБУЛИ ПРО НАРОД

Ви погляньте, в нашій Раді

Всі забули про народ,

А народ горілку дудлить

І показує їм: ОТ!!!

16.9.2009 р.

Н.М.

Її усю я цілував,

Тримав в руках, немов гітару,

І цілу ніч на ній я грав,

Хоч і боявся я пожару.

Я не хотів її чіпать,

Та серце рвалось обійняти,

Я не хотів її чіпать,

Але не міг не цілувати.

Нарешті вибухнула кров,

Немов душа моя здуріла,

І полилась теплом любов,

Коли мого торкнулась тіла.

Я пив любов, свою любов,

Аж вибивали в серці дзвони,

Бо знав, що більше у житті,

Не буду з нею я ніколи.

Цвіли тюльпани під вікном,

Зірвався в полі лютий вітер,

А я дивився і мовчав,

Немов прощавсь навіки з літом.

15.6.2009 р.

Поиск по сайту: