КОЛИ ТЕБЕ НЕМАЄ

Коли тебе нема – чогось мов нехватає,

А коли є – хоч з хати утікай,

І знай піди, чого вам не хватає,

І чого вам ще треба – піди знай.

Але якби вас не було на світі,

То щоб тоді робили ми?

Тож, поки є жінки на світі,

Живи, мій братику, і ти.

26.9.2002 р.

МОЯ РУСАЛОЧКО!

Моя русалочко, моя,

Моє ти Сонечко весняне,

Як жаль, що молодість твоя

Як і моя – все більше в’яне.

А як же хочеться кохать

Ще більше очі твої милі,

І губки вічно цілувать,

Щоб аж душа була у милі.

О, як же хочеться тримать

Ті хвильки вічного кохання,

І їх із пристрастю лизать,

Як плід найбільшого бажання!

14.11.2002 р.

О, БРАТИКУ МІЙ!

О, братику, що поміж ніг,

Стільки отримуєш ти втіх!

Стільки отримуєш ти втіх,

А я відмолюю твій гріх.

Прийшов попу я сповідаться,

А він: – З ким був ти, признавайся?

Тільки згадав про стюардесу,

А він мені: – Скажи адресу.

– Навіщо?– я в попа питаю,–

Гріхи відпустиш? Він іде

Й впритул мені відповідає:

– Як скажеш, де вона живе?

– А що робить,– Максим питає, –

Якщо попа у нас немає?

Невже отак – це поміж нами–

Жить з потаємними гріхами?

А що я Господу скажу,

Якщо на небо попаду?

26.2.2002 р.

ПОЛЕ НЕОЗОРЕ

Там, де поле неозоре,

Й світле марево, як тінь,

Я шукав в тім полі море,

Що пливло десь в далечінь.

І чим швидше біг до нього,

Те від мене – звісна річ,

Може б я й добравсь до нього,

Так завжди мішала ніч.

Й кожен день розчарування,

Що до моря не добіг,

А як новий день приходив,

Знов, як сніп валився з ніг.

Бо кудись зникало море.

А куди? – Не міг я знать,

Все ж й на другий день, й на третій

Я ходив його шукать.

А як ввечері матусі

Розповів про ті моря,

То матуся посміхнулась

І купила букваря.

Та й сказала: – Хочеш знати

Все про море і про цвіт –

Ось тобі, іди до школи

Й будеш знати все про світ.

16.1.2003 р.

РОЗЛУКА, ЯК КАТОРГА

Піднявся раненько, пішов у тайгу,

Умився святою водою.

Дивлюсь на цей край,

На красуню Амгу,

А серце далеко з тобою.

А річка пливе і пливе в далину,

А хвильки крадуться, як кроки,

Тривожно у мене чомусь на душі,

Закоханим й три дні – як роки.

А тут цілих п’ять, – і ні днів, ні ночей,

П’ять місяців мук і чекання.

О, як би хотів буть з тобою в цю мить

Й тобі дарувати кохання.

23.5.1986 р.

СЯЙВО

Скрізь, куди не кинеш оком,

На майдані – дівоньки,

Ой, як хочеться схопити

Хоч одну за грудоньки.

Притулитися до неї,

І сказать: – Пішли у гай!

На хрена тобі ці крики,

Що гримлять із краю в край.

Все життя живу й не можу

Відірвать від тебе зір,

Ти, немов Північне сяйво,

Що палає вище гір.

Хто б подумать міг, що в сяйві

Тих небесних куполів,

Наші щастя і нещастя

Всіх без винятку віків.

21.8.2002 р.

Поиск по сайту: