ПЕРЕСТАРАВСЯ

Є в нас хлопець з виду тихий, як удав,

Всіх дівчат в селі своєму перебрав,

Вже почав й в сусідні села наїжджать,

Бо свої недовподоби, так сказать.

І не може він дружину цілий рік вже підібрать:

Та холодна, та несміла, ну а та дає не так...

Вже й до міста прохіндей той добрався,

Та дебют знайти дружину – теж не вдався.

Бо усе що мав той хлопець – по дорозі все роздав,

А тепер стоїть і плаче, бо утратив й те, що мав.

8.6.1999 р.

ДИВЛЮСЬ НА ВАС

Закоханий в життя, як в далі,

В киян, киянок і беріз,

І радий кланятись вам, Галі,

Й торкатись ваших білих кіс.

Й розкішним бюстом любуватись,

Просто дивитись і мовчать,

Адже пора вже готуватись,

Куди? Чи варт про це казать?

Й дивлюсь на вас завжди, як вперше,

На витвір Божої краси.

А вже душа спішить додому,

Якраз туди – звідки прийшли.

Дивлюсь на світ наш і на небо,

На зорі ясно‑голубі,

Але за все, що мав в цім світі,

Я вдячний, ЖІНОЧКО, тобі.

31.7.1999 р.

Я Б ДО ТЕБЕ ТУЛИЛАСЬ

– Я б до тебе, мій коханий,

Тулилась тулилась,

Якби в тебе ота... штука

Хоч ледь ворушилась.

– Якби, мила, ти до мене

Тулилась, тулилась,

Запевняю і та б штука

В мене б ворушилась.

– Ой, ти любий, мій хороший,

Та що ти гутариш?

Особливо як гарненько

Ти в корчмі затариш.

– Бо як тільки тая штука

В мене, як качалка,

Так від мене ти втікаєш,

Як від Сенькі Варка.

Отож, давай неси пляшку,

Та будем миритись,

Скільки ж можна з цим... нещастям

По селу носитись?

5.7.1998 р.

ЩОБ ЗГАДУВАВ ПРО МАТІР

Як був дурним, таким і будеш,

Бо де той розум бідним взять,

Якщо його вже розхватали

Ті, що над нами суд вершать.

Отож, якщо родивсь ти дурнем,

То жуй вже сіно і кріпись,

То будеш згадувать хоч матір,

Як та казала: синку, вчись!

5.2.1999 р.

ШАРЛАТАНИ

Позбирались в нашій Раді

Грізні казнокради

Й проти них нема законів

Як їх покарати.

Що ж це за держава в нас?

Що ж це в нас за слуги?

Скільки б їм ти не давав –

А вони й ще цуплять.

Ти його і в рот, і в хвіст –

Він й не ворухнеться,

Де у нього, ви скажіть,

Стільки сил береться?

Як же треба їм було

Всіх нас одурманить,

Що державу і народ

Й досі лихоманить.

Якщо ми такі дурні,

То така нам шана,

Тож і вибрали на трон,

Хлопці, шарлатана.

А дермо хизується,

Як гівняна куля…

Ось вам замість бублика –

За довір’я – дуля.

11.6. 2001 р.

МРІЯ, ЯК ПТАШКА

Поки був я молодий,

То хоч мав надію,

Що колись зустріну я

Заповітну мрію.

Та пізніше зрозумів,

Мрія то як птиця:

Її чуєш, її бачиш,

Та в суп не годиться.

Поки був я молодий,

Не цінив я роки,

А тому ото й сьогодні

Я держусь за боки.

Бо не слухавсь вчителів,

Батька і матусю,

А тому вже мушу пить

Кожен рік "Нафтусю".

Ой, ви, роки, ви, літа,

Ой, ти, Чорне море!

Хто не слухався батьків,

Тому буде горе.

13. 6. 2001 р.

Поиск по сайту: