Система менеджменту

Середовище СИСТЕМА – сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних елементів, що мають властивість утворювати і підтримувати цілісність свого існування в оточуючому середовищі. Систему характеризують: елементи, зв’язки, зовнішнє оточення (середовище), кордони (межі).

Елементи – найдрібніша частина системи, внутрішня структура якої може не враховуватись при розгляді системи в – сукупність об’єктів, що існують поза межами системи, але пов'язані з її елементами та системою в цілому.

Кордон (межа) – відмінність зовнішніх та внутрішніх зв’язків елементів системи, що визначає її цілісність та відокремленість від середовища.

Зв’язки – різноманітна взаємодія та залежність елементів, що визначає їх існування, місце та роль у системі.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ – сукупність принципів, відповідно до яких будується діяльність менеджера та персоналу управління. У системному підході вирішальним критерієм оцінки та вибору дій є поняття “система”. Системний підхід виявляється в усьому: розподілі функцій та повноважень, побудові інформаційної системи, використанні технологічних засобів, розробці управлінських рішень та ін.

Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції: організаційну — планування потреб і джерел комплектування персоналу; соціально-економічну — забезпечення комплексу умов і факторів,спрямованих на раціональне закріплення й використання персоналу; відтворювальну — забезпечення розвитку персоналу.

Управління персоналом як система включає два блоки: організацій­ний (формування персоналу - це прогнозування структури, визначення по­треб, залучення, підбір та розміщення персоналу й укладання договорів та контрактів; стабілізація персоналу — це формування банку даних з питань рівня кваліфікації, персональних умінь, бажань, результатів оцінки праці з ме­тою визначення потенціалу кожного працівника для організації навчан­ня, підвищення кваліфікації і закріплення чи звільнення працівників) і функціональний (пов'язаний із: використанням персоналу, що включає професійно-кваліфікаційне і посадове переміщення працівників (управління кар'єрою), створення по­стійного складу персоналу та робочих місць, покращення морально-пси­хологічного клімату в колективі).

Будь-яке явище можна розглядати в статиці і динаміці. Поняття “система управління” характеризує статику управління. СИСТЕМА – це цілісна сукупність елементів або ланок та зв’язків між ними. Елементами системи управління є усі працівники, що беруть участь в процесах управління. Поняття “система управління” як і поняття “соціально-економічна система” являє собою сукупність працівників та їх зв’язків. Проте зв’язки у соціально-економічній системі та системі управління відмінні. Система управління передбачає лише ті зв’язки, котрі характеризують стосунки управління, що виникають за умови реалізації функцій та повноважень управління. Система управліня – це сукупність зв'язків загальної цілеспрямованості, узгодженості дій, сприйняття рішень, це зв’язки підпорядкованості у відповідності з розподілом повноважень на прийняття управлінських рішень.

Система управління являє собою частину соціально-економічної системи, що відрізняється зв’язками, які характеризують відносини управління. Дійсно, людина – це неповторний комплекс різноманітних відносин, тобто зв’язків (психологічних, соціальних, політичних та економічних, етичних, ідеологічних та ін.) з іншими людьми. Система управління - це сукупність зв'язків з приводу впливу, що узгоджує діяльність людей у соціально-економічній системі. Ці зв’язки, зрозуміло, існують у загальній сукупності зв’язків соціально-економічної системи, але вони відокремлені і специфічні як специфічна і сама управлінська діяльність.

Будь-яку систему характеризують, у першу чергу, ланки та існуючі між цими ланками зв'язки. Ланки та зв’язки, що характеризують систему управління, мають свої відмінності. Є зв’язок підпорядкованості керівнику, менеджеру; інші зв’язки виявляються при виконанні розпоряджень або ж у зацікавленості працівників в одержанні певного завдання тощо. Існують зв’язки функціональних взаємодій, що виникають в момент реалізації функцій управління. Спільна діяльність, що здійснюється у порівняно великих масштабах, зумовлює потребу не лише підпорядкованості, але й підпорядкування. Виникає ієрархічна побудова системи управління, зв’язки ієрархічних рівнів.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ – це ієрархія зв’язків та ланок, що здійснюють процеси управління в соціально-економічній системі. Ті зв’язки, що характеризують систему управління, не існують самі по собі. Вони найтіснішим і безпосереднім чином, пов’язані з усіма зв’язками соціально-економічної системи. Саме завдяки цього й існує можливість реалізації системи управління. Це вже питання механізму управління, що буде розглядатись у наступних темах.

В основі формування системи управління лежить сім факторів (схема 1.6.): ЦІЛЬ УПРАВЛІННЯ, ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ, ТРУДОМІСТКІСТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ, ІНФОРМАЦІЯ, ТЕХНІКА, які у сукупності визначають існування чи відсутність ланок системи управління, величину, організаційний статус (положення у системі управління та зв’язки з іншими ланками).

Ціль визначає систему управління наступними характеристиками: ДЕКОМПОЗИЦІЯ ЦІЛІ, що дає можливість уявити ціль сукупності цільових установок (дерево цілей) і визначити міру потреби кожної установки (елементу цілі) у створенні спеціалізованої ланки, що працюватиме на її реалізацію. Але для побудови дерева цілей та декомпозиції цілей управління необхідно, щоб ціль була реальною, конкретною, ясною і доступною.

Система управління відображає особливості об’єкту управління: призначення, структуру, виробничо-технологічні характеристики. Не існує системи управління взагалі, є система управління конкретним об’єктом, що розглядається як частина цього об’єкту.

Схема 1.6.

Поиск по сайту: