Лунає музика. У супроводі юнаків до залу входять героїні з літературних творів та сідають біля сцени

Ведучий. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.
*4*

Наташа Ростова. Мама, ради Бога, ничего не спрашивайте у меня теперь. Это нельзя говорить. Такого, такого... со мной не бывало!
Когда я в первый раз увидела князя, мне еще тогда казалось, что я влюбилась в него. Меня как будто пугало это странное, неожиданное счастье, что тот, кого я выбрала еще тогда, встретился мне и, как кажется, неравнодушен ко мне.
Как только я увидела его, почувствовала что-то особенное.
Как он был хорош! И совершенно не такой как все! Возвышающий голос, важный и умный и какой-то недоступный.
Боже мой, как я его люблю, как мне хорошо! Нет, нет, вы не думайте. Зто слезыі счастья, волнения и любви!

Леся Українка. Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? І щастя, і горе, які божевільно сплелись — обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе.
Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Це нічого, що ти не обіймав мене ніколи, це нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, але я піду до тебе із найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Мій друже, чому ж я не можу, коли так, обмити твої руки, які тремтять мов струни, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, невже я залишуся одинока?
Візьми мене з собою!
Ти, може, маєш іншу мрію, де мене немає? Дорогий мій! Я створю тобі світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя. Візьми мене з собою. Я так боюся жити без тебе! Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе. Візьми мене з собою і це буде мій рятунок. І нехай в'януть білі, рожеві, червоні й блакитні троянди.

Єлька. Мене заливало щастя, я пила це повітря, цю зоряність неба, тишу озер. Звідки це на мене найшло? Все ніби осяялось навкруги, все сприймається інакше. Що ж це воно таке є, таємниче, всесильне, що раптом пробуджується в людині, і що його, мабуть, і наймудріші мудреці не можуть розгадати?
Ніч ніжності, такою була вона, ця ніч. Коли, йдучи, набралося у мене піску у черевичок і я нахилялась витрушувати, Микола підтримував мене, і я почула його схвильоване дихання, ніжну мову руки, що підтримувала мене так, мовби я якесь серпанкове створіння, з яким тільки й можна поводитись так голубливо, ніжно. Після того ми ішли вже весь час, побравшись за руки, мов боячись загубити в темряві одне одного.

Поиск по сайту: