Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. ст. 59 ЖК України тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбачени­ми ч

ст. 59 ЖК України тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбачени­ми ч. 1 ст. 117 цього Кодексу.

Дані в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникають у практиці застосування судами Житло­вого кодексу України» роз'яснення щодо надання при виселенні іншого жилого приміщення, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому, стосують­ся лише випадків, коли визнання ордера на останні пов'язано з тим, що в поряд­ку черговості було надано жиле приміщення, право користування яким (а не переважне право на одержання) належить іншій особі.

У тих випадках, коли жиле приміщення надано з порушенням черговості чи з іншими порушеннями порядку й умов надання таких приміщень, при визнанні недійсним ордера на вселення в це приміщення (ст. 59 ЖК України) питання що­до надання особам, які вселилися за цим ордером, іншого жилого приміщення вирішується за загальними правилами, передбаченими ст. 117 ЖК України.

Правила ст. 129 ЖК України про те, що на підставі рішення про надання жи­лої площі в гуртожитку адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не озна­чають, що на зазначені правовідносини поширюються положення ст. 117 ЖК України про наслідки визнання ордера недійсним. Глава 2 ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст. 117, і гл. 4 ЖК України про користування гур­тожитками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилан­ня на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 ЖК України. Підстав для висновку про її поширення також немає.

Так само окремо регулює ЖК України у гл. З користування службовими жили­ми приміщеннями, але на відміну від норм цієї глави у гл. 4 не передбачено, що до користування гуртожитками застосовуються правила про договір найму жило­го приміщення і в тому числі правила ст. 117 ЖК України.

При вирішенні вимог про виселення осіб, які вселились до наймача не в уста­новленому порядку, суд має керуватися статтями 64, 65, 109 ЖК України і ст. 48 Закону України «Про власність» (залежно від того, хто пред'явив позов).

Спори про виселення осіб, які самоправно зайняли приватизоване жиле приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду, підляга­ють вирішенню у позовному провадженні.

Якщо в жилий будинок, не закінчений будівництвом і не зданий в експлуа­тацію, вселились особи не в передбаченому ЖК України порядку, вимоги про їх виселення вирішуються за нормами не житлового, а цивільного законодавства (про власність тощо).

У тому разі, коли з особою, яка вселилась у жиле приміщення не в установле­ному порядку (без ордера), було укладено договір найму цього приміщення, про що свідчать подані нею докази, виселення її може мати місце за умови розірван­ня зазначеного договору або визнання його недійсним з підстав, установлених за­коном. Така вимога може бути заявлена протягом трьох років з дня укладення цього договору.

У тих випадках, коли вимоги про виселення пов'язуються із заселенням при­міщення на порушення встановленого порядку без ордера — за спільним рішен­ням адміністрації і профкому (крім випадків, коли згідно зі статтями 52, 53 ЖК України воно проводиться саме за таким рішенням з наступним повідомленням виконкому місцевої ради про надання жилого приміщення), або за розпоряджен­ням чи з дозволу службової особи, або попереднім наймачем виселення

Поиск по сайту: