Функціональна дислалія

Функціональної дислалией називається такий вид неправильного звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату. Іншими словами, немає ніякої органічної основи.

Функціональні дислалии виникають в дитячому віці в процесі засвоєння системи вимови. При функціональних дислалія може порушуватися відтворення одного або декількох звуків.

Обумовлена ​​функціональної може бути біологічними і соціальними чинниками: загальна фізична ослабленість дитини внаслідок соматичних захворювань; затримка психічного розвитку (мінімальні мозкові дисфункції), запізніле розвиток мови, виборче порушення фонематичного сприйняття; несприятливий соціальне оточення, що перешкоджає розвитку спілкування дитини, особливо в період активного формування мови.

Неправильне вимова може спостерігатися стосовно будь-якого приголосного звуку, але рідше порушуються ті звуки, які прості за способом артикуляції і не вимагають додаткових рухів мови, наприклад [м], [н], [т], [п].

Найчастіше порушується вимова важких по артикуляції звуків: мовних, наприклад [р], [л], свистячих ([с], [з], [ц]) і шиплячих ([ш], [ж], [ч], [ щ]), заднеязичних ([к], [г], [х]). Зазвичай тверді і м'які пари приголосних порушуються в однаковій мірі. Наприклад, якщо дитина неправильно вимовляє звуки [к], [г], то дефектними виявляються також і їх м'які пари, тобто [К '] і [г']. виняток становлять звуки [р] і [л]. м'які пари цих приголосних найчастіше вимовляються правильно, тому що вони більш прості за способом артикуляції, ніж тверді варіанти.

Порушення звуковимови у дітей можуть виявлятися або у відсутності тих або інших звуків, або в їх викривлення, або в замінах або смешениях.

Відсутність звуку в мові може виражатися в його випаданні на початку слова (наприклад, замість риба дитина говорить «иба»), в середині (пароплав - «паоход») і в кінці (куля - «ша»).

Спотворення звуку виражається в тому, що в силу неправильно сформованих окремих артікуляторних позицій замість правильного вимовляється звук, який не властивий фонетичної системи рідної мови за своїм акустичному ефекту. Наприклад, велярний [р], коли вібрує тонкий край м'якого піднебіння, або увулярний [р], коли вібрує маленький язичок, міжзубний [с], бічний [ш], двугубний [л] та ін.

Іноді у дитини виявляються сформованими все артікуляторние позиції, але немає вміння розрізняти деякі позиції, тобто правильно вибрати звук. Внаслідок цього фонеми змішуються, одне і теж слово приймає різний звуковий образ. Це явище носить назву змішання або взаємозаміни звуків.

1.. Загальна характеристика мономорфної дислалії.

2. Загальна характеристика поліморфної дислалії.

В зависимости от того, какое количество звуков дефектно произносится, дислалии подразделяются на простые и сложные. К простым (мономорфным) относят нарушения, при которых дефектно произносится один звук или однородные по артикуляции звуки, к сложным (полиморфным) относят нарушения, при которых дефектно произносятся звуки разных групп (свистящие и соноры).

Наряду с так называемыми «чистыми» формами встречаются комбинированные формы акустико-фонематических, артикуляторно-фонематических и артикуляторно-фонетических дислалий. М. Е. Хватцев определял такие нарушения как разлитое, или общее, косноязычие и указывал на его связь с недоразвитием речи. Такие комбинации нарушений представляют собой особую группу, не сводимую к дислалиям как избирательному расстройству звукового оформления речи; они сочетаются с недоразвитием других сторон речи и наблюдаются на фоне органических поражений ЦНС и психического развития

Поиск по сайту: