 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Дієздатність малолітніх осіб
5.1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, вважаєть
ся малолітньою особою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 ЦК така
особа має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та
здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуаль
ної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК).
5.2. Ознаки дрібного побутового правочину закріплені в
ст. 31 ЦК. До них відносяться: спрямованість правочину на задо
волення побутових потреб малолітньої особи; відповідність право
чину фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітньої
особи; невисока вартість предмета правочину.
Характеризуючи дрібний побутовий правочин, слід вказати на наступні принципові положення.
По-перше, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він відповідає сукупності усіх трьох ознак, закріплених в ст. 31 ЦК.
По-друге, кожна з трьох ознак дрібного побутового правочину носить оцінювальний характер, а тому у разі спорущодо кваліфікації правочину, вчиненого малолітньою особою, наявність чи відсутність зазначених ознак правочину має встановлюватися судом шляхом ретельного аналізу фактичних обставин справи.
По-третє, дрібний побутовий правочин має повністю виконуватися сторонами в момент його вчинення, а тому він може вчинятися або усно (ч. 1 ст. 205 ЦК), або шляхом здійснення конклюдент-нихдій (ч. 2 ст. 205 ЦК).
По-четверте, правові наслідки вчинення малолітньою особою правочину за межами її цивільної дієздатності передбачені ст. 221 ЦК і зводяться до наступного. Якщо правочин, вчинений малолітньою особою, не є дрібним побутовим правочином і не був згодом схвалений її батьками (усиновлювачами), або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, - він є нікчемним.
-^3^3 87
5.3. На жаль, чинний ЦК (на відміну від ЦК УРСР) не вирішує
питання про те, хто вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних
побутових, від імені малолітніх осіб. Оскільки законними представ
никами малолітньої особи згідно зі ст. 242 ЦК є її батьки (усинов-
лювачі), опікун, саме вони зобов'язані вчиняти такі правочини від
імені малолітньої особи.
Таке правило прямо закріплене в п.40 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Але ж правила цієї Інструкції поширюються лише на правочини, що посвідчують-ся нотаріусами. Між тим в ст. 31 ЦК має бути зазаначено загальне правило про вчинення батьками (усиновлювачами), опікунами будь-яких правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, від імені малолітніх фізичних осіб.
До речі, в ст. 31 ЦК має бути наявна й інша правова норма, яка делегує МЮУ право приймати нормативно-правовий акт, що визначає порядок вчинення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню. Необхідність такої норми в ЦК випливає з вимог ст. 4 ЦК, яка закріплює систему актів цивільного законодавства. Оскільки відповідно до ч.5 ст.4 ЦК інші органи державної влади України (крім Президента України та Кабінету Міністрів України), органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Отже, ці органи, приймаючи названі нормативно-правові акти, мають реалізовувати лише повноваження, делеговані їм Конституцією України та Законами України (в даному випадку - ЦК).
Ось чому ст. 31 ЦК (після легального визначення дрібного побутового правочину) потребує додання двох нових абзаців такого змісту:
«Від імені малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років усі інші правочини вчиняють їх батьки (усиновлювачі), опікуни».
«Порядок вчинення від імені малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню, їх батьками (усиновлювачами), опікунами, встановлюється Міністерством юстиції України».
5.4. Нотаріальному посвідченню правочину має передувати вста
новлення нотаріусом осіб, що беруть участь у його вчиненні, та
обсягу їх цивільної дієздатності.
88 4*хфъЯ^
Оскільки при вчиненні батьками (усиновлювачами) або опікунами правочинів від імені малолітніх осіб, учасниками правочину є як сама малолітня особа (що є стороною правочину), так і її батьки (усиновлювачі) або опікуни (що є законними представниками малолітньої особи), нотаріус зобов'язаний встановити особи всіх учасників правочину (п. 13 Інструкції) та при посвідченні правочину з'ясувати обсяг їх цивільної дієздатності (п. 39 Інструкції). Відповідно до п. 39 Інструкції при з'ясуванні дієздатності учасників правочинів, у разі якщо в нотаріуса виникає сумнів щодо обсягу дієздатності учасників правочину, він вимагає відповідний документ (паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, трудовий договір, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи тощо).
|
Увага, нотаріусе! Про наявність дієздатності у неповнолітньої особи, яка була емансипована за правилами ст. 35 ЦК, свідчить один з наступних документів, а саме: рішення органу опіки та піклування про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; свідоцтво про державну реєстрацію неповнолітньої особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
5.5. Якщо у нотаріуса є припущення про існування законних підстав для визнання когось з учасників правочину обмежено дієздатним або недієздатним, а відомостей про визнання судом особи саме такою немає, він відкладає посвідчення правочину і з'ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, що набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус письмово повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, указаних у ст. 237 ЦПК, які можуть звернутися до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або про визнання фізичної особи недієздатною. У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє її вчинення до розгляду справи у суді.
-S^fe3 89
5.6. Щодо порядку вчинення правочинів від імені малолітньої осо
би її батьками (усиновлювачами), ошкуном слід вказати наступне.
Найбільшу увагу в законодавстві приділено порядку вчинення правочинів батьками малолітньої особи. Це пов'язане не тільки з тим, що в реальному житті саме вони найчастіше вчиняють зазначені правочини, а й з тим, що між батьками можуть при цьому виникати певні конфлікти, особливо, коли один з батьків не проживає разом з дитиною. На усиновлювачів, які укладають правочини від імені малолітніх усиновлених, поширюються ті ж самі правила, що й на батьків. Що ж до опікуна малолітньої особи, позбавленої батьківського піклування, то вважається, що при укладенні ним правочину від імені малолітнього підопічного, головним є дотримання ним вимог, вміщених у статтях 68 та 71 ЦК.
На жаль, ст. 31 ЦК не встановлює і порядку вчинення правочинів батьками малолітньої особи. Цей порядок закріплений в ст. 177 СК. Перш ніж розглянути цей порядок, слід звернути увагу на таке.
5.7. Стаття 177 СК присвячена управлінню майном дитини.
Право батьків по управлінню майном дитини полягає у можливос
ті здійснення батьками комплексу юридичних та фактичних дій,
спрямованих на реалізацію майнових прав дитини по володінню,
користуванню та розпорядженню належним їй майном та здійсню
ваних виключно в інтересах дитини1. Отже, категорія управління
майном дитини є значно ширшою, ніж категорія правочинів, що
вчиняються батьками від імені своїх малолітніх дітей. Саме тому п. 1
ч. 1 ст.31 ЦК потребує доповнення завершальним абзацем такого
змісту: «Батьки малолітніх дітей вчинюють правочини, що виходять
за межі дрібних побутових, від їх імені за правилами, встановлени
ми ст. 177 СК». Принаймні нотаріусам і без внесення цих поправок
до ЦК слід враховувати вищенаведене.
5.8. Сутність правил, викладених в СК, полягає у наступному.
За загальним правилом правочин щодо майна малолітньої особи
може вчинятися одним з її батьків. При цьому вважається, що він діє за згодою другого з батьків. У разі, якщо другий з батьків не згоден з укладеним правочином, він має право звернутися до суду з
' Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В.Жилінкової. -X.: Ксилон. - 2008. - С.519.
90 4**ф*л^
вимогою про визнання такого правочину недійсним як укладеного без його згоди.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
|
Увага, нотаріусе! Не викликає сумніву, що це правило має торкатися усіх правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню. При цьому не має значення те, де проживає другий з батьків. І тільки у випадку, якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини не менш ніж шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, або якщо місце його проживання невідоме, правочини щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої особи можуть бути вчинені без його згоди.
5.9. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, видавати письмові зобов'язання від імені малолітньої дитини та відмовлятися від майнових прав малолітньої дитини.
|
Увага, нотаріусе! Варто наголосити, що усі ці правила, передбачені ст. 177 СК, повною мірою поширюються і на правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню. 5.10. Дещо інші правила щодо вчинення правочинів батьками від імені своїх малолітніх дітей містяться в Інструкції (безумовно, йдеться про правила, що застосовуються при вчиненні правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню).
Так, згідно з п. 40 Інструкції правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчинені одним із батьків, з яким постійно проживає дитина за наявності згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений нотаріально.
У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації цивільного стану; уразі визнання другого з батьків безвісно
відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої особи вчиняються тим з батьків, з ким дитина проживає.
У разі, якщо другий з батьків заперечує проти укладання правочину щодо майна малолітньої особи, спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
5.11. Порівняння правил, вміщених в ст. 177 СК та в п. 40 Інструкції, свідчить про наступне.
По-перше, СК закріплює загальне правило про те, що правочин щодо майна малолітньої дитини може вчиняти один з її батьків, та встановлює презумпцію, що він діє за згодою другого з батьків дитини. При цьому це правило поширюється як на того з батьків, хто проживає разом з дитиною, так і на того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
По-друге, оскільки будь-яка презумпція може бути спростована, другому з батьків дитини (теж незалежно від того, чи проживає він разом з дитиною або окремо від неї) надано право звернутися до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним як укладеного без його згоди.
По-третє, лише на правочини щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини вказана презумпція не поширюється, а тому на вчинення такого правочину одним з батьків малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків (знову ж таки незалежно від того, чи проживає він разом з дитиною чи окремо від неї). Такої згоди на вчинення одним із батьків правочину щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини не потрібно, якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш ніж шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, або якщо місце його проживання невідоме.
Інструкція ж надає право на вчинення правочину щодо майна малолітньої дитини лише тому з батьків, з ким вона постійно проживає. Водночас Інструкція ліквідує встановлену СК презумпцію, оскільки за нею право на вчинення правочину належить тому з батьків, з ким проживає дитина, лише за умови наявності згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений нотаріально.
Крім того, Інструкція передбачає випадки, коли правочин щодо будь-якого майна малолітньої дитини, який потребує нотаріально-
92 Ьф*^
го посвідчення, може бути вчинений тим з батьків, з ким вона постійно проживає, без згоди другого з батьків. Ідеться про випадки, коли отримання згоди другого з батьків малолітньої дитини є неможливим (батько дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації актів громадянського стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім чи оголошення його померлим).
Отже, є суттєві розбіжності в порядку вчинення правочинів батьками щодо майна малолітньої особи, які передбачені СК та Інструкцією, які, безумовно, мають бути усунені.
5.12. З формально-юридичної точки зору норми Інструкції як
підзаконного нормативного акта мають відповідати положенням
законів України, а саме - СК.
Це є вірним і з суто прагматичної точки зору в таких міркуваннях.
По-перше, надання права кожному з батьків малолітньої дитини вчиняти правочин від її імені та закріплення презумпції, що при цьому він діє за згодою другого з батьків, з одного боку, є реалізацією положення ст. 141 СК про рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, а з другого - значно спрощує порядок вчинення таких правочинів.
По-друге, одночасне закріплення права другого з батьків звернутися до суду з вимогою про визнання правочину, вчиненого від імені малолітньої дитини другим з батьків, недійсним, є значущою і достатньою гарантією захисту прав та інтересів дитини.
5.13. Справа в тім, що в абз. 1ч.5ст. 177 СК невірно вказана під
става для визнання правочину недійсним - відсутність згоди друго
го з батьків на вчинення правочину. Це саме по собі не може бути
підставою для визнання такого правочину недійсним, адже чинний
ЦК не містить норми, аналогічної тій, що була закріплена в ст. 48
ЦК УРСР, згідно з якою правочин, який не відповідав вимогам за
кону, вважався недійсним.
Чинний ЦК виходить з того, що не може суперечити актам цивільного законодавства лише зміст правочину, тобто умови, на яких він вчиняється (ч. 1 ст. 203 ЦК). Водночас в ч. 6 ст. 203 ЦК закріплена одна із загальних вимог, додержання яких є необхідним для
~*-^Э 93
чинності правочину, а саме: правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Отже, підставою для звернення до суду одного з батьків малолітньої дитини з вимогою про визнання правочину, вчиненого другим з батьків, недійсним, має бути саме невідповідність правочину правам та інтересам малолітньої дитини.
5.14. Виходячи з викладеного, чинне законодавство потребує
змін, зокрема:
і) абз. 1 ч. 5 ст. 177 СК, друге речення якого слід викласти в такій редакції: «Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, якщо він суперечить правам та інтересам малолітньої дитини»;
2) абзац 3 п. 40 Інструкції, який потребує викладення в такій редакції: «При вчиненні одним із батьків правочину щодо майна малолітньої дитини, вважається, що він діє за згодою другого з батьків, крім правочинів, передбачених ч. 4 цього пункту. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, якщо він суперечить правам та інтересам малолітньої особи»;
3) абзац 6 п. 40 Інструкції слід виключити.
|
Увага, нотаріусе! Незважаючи на вищенаведені побажання Верховній Раді та МЮУ зазначені міркування цілком прийнятні для нотаріусів при посвідченні ними правочинів, адже це дасть можливість зайняти обґрунтовану позицію в цьому питанні.
5.15. Що стосується порядку вчинення правочинів, які виходять
за межі дрібних побутових, опікунами малолітніх осіб, які по
збавлені батьківського піклування, слід мати на увазі таке.
За загальним правилом, викладеним в ч. З ст. 67 ЦК, правочини від імені та в інтересах підопічного вчиняє опікун. Однак згідно зі ст. 68 ЦК опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. Крім того, опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім пере-
94 ^P*Ji-
дання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.
Нарешті, опікун згідно зі ст. 71 ЦК не має права без дозволу органу опіки і піклування вчиняти наступні правочини: відмовлятися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку (квартири); укладати договори щодо іншого цінного майна. Саме ці правила відтворені і в п. 40 Інструкції.
5.16. Крім дрібних побутових правочинів, малолітня особа від
повідно до п. 2 ст. 31 ЦК має право здійснювати особисті немай-
нові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності,
що охороняється законом.
Враховуючи те, що малолітня особа може бути суб'єктом права інтелектуальної власності, чинний ЦК визнає за нею право здійснювати лише особисті немайнові права. Йдеться про наступні права: право на визнання людини творцем об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, передбачені ст. 423 ЦК; право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; право на недоторканність твору, передбачені ст. 438 ЦК.
Отже, здійснюючи свої права інтелектуальної власності, малолітня дитина зазначені вище права здійснює самостійно, а решту прав, які є майновими, здійснюють її батьки (усиновлювачі) або опікуни. Так, права на видання твору, написаного малолітнім, отримання та використання гонорару тощо - всі ці права малолітні самостійно здійснювати не можуть.
5.17. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК права, свободи та інтереси малолітніх осіб захищають у суді законні представники, захист зазначених особистих немайнових прав малолітньої особи здійснюють їхні батьки (усиновлювачі), опікуни.
5.18. Нарешті, ч. 2 ст. 31 ЦК закріплює правило про те, що малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Згідно
зі ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою, за загальним правилом відшкодовується її батьками (усиновлювачами або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи), якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
За порушення договору, вчиненого від імені малолітньої особи її законними представниками, відповідальність несуть відповідно її батьки (усиновлювачі), опікун.
З урахуванням того, що дрібні побутові правочини, що вчиненні самостійно малолітньою особою, повністю виконуються в момент їх вчинення, виключається можливість завдання збитків такою особою другій стороні у договорі. Саме тому ЦК не регулює питання щодо цивільної відповідальності малолітньої особи за порушення договору, укладеного нею самостійно.
Поиск по сайту: