Визнання особи безвісно відсутньою

1. Завданням інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою є усунення невизначеності у цивільних та інших право­відносинах за участю цієї особи у випадках її тривалої відсутності у місті постійного проживання та відсутності відомостей про місце її перебування. Існування зазначених обставин перешкоджає логіч­ному завершенню правовідносин за участю фізичної особи, зокре­ма виконанню договірних та інших зобов'язань тощо.

Правила ЦК, що коментуються, спрямовані на захист майна без­вісно відсутньої особи, прав та законних інтересів членів її сім'ї, утриманців, кредиторів та інших осіб, з якими вона перебувала у правовідносинах.

Визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою є за своєю природою юридичними фікціями, оскільки незважаючи на формально-юридичне визнання відповідних фактів (безвісна відсутність, зникнення безвісти за обставин, що загрожували смер­тю тощо) відповідна фізична особа може бути учасником цивільних правовідносин, не зазнаючи при цьому обмежень правового стату­су. Така ситуація може виникнути внаслідок як свідомої поведінки даної особи (наприклад, вона переховується від кредиторів, алі­ментних зобов'язань), так і дій інших осіб (перебування в полоні, в заручниках).

2. На практиці можуть виникнути випадки необхідності визна­чення кола правових норм, які встановлюватимуть підстави і по­рядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошен­ня її померлою. Тим більше, що особа може опинитися за межами України. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про міжнародне приватне право» ці питання регулюються останнім з відомих осо­бистих законів цієї особи, тобто законом держави, громадянином якої є дана особа (ст. 16 цього Закону). Відповідно до ст. 25 Кон­венції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сі­мейних і кримінальних справах по справах про визнання особи

¹ Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 p. №2709-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 32. - Ст. 422.

безвісно відсутньою або оголошення померлою і по справах про встановлення факту смерті визнана компетенція установ юстиції Договірної Сторони, громадянином якої особа була в той час, коли вона за останніми даними була жива, а у відношенні інших осіб -установи юстиції за останнім місцем проживання особи. При роз­гляді цих справ застосовується національне законодавство.

3. Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного прожи­вання за умов, якщо не вдалося встановити місце її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосо­вується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у даний час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

4. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:

а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці
її постійного проживання, яке визначається відповідно до правил
ст. 29 ЦК, ст. З Закону України «Про свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні». Слід мати на увазі,
що у фізичної особи може бути декілька місць проживання, тому
відповідні дані повинні перевірятись за всіма відомими місцями
проживання цієї особи;

б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і немож­
ливість отримати такі відомості. Відповідно до ст. 248 ЦПК
встановлює зазначені обставини шляхом надіслання запитів до
житлово-експлуатаційних організацій, органів внутрішніх справ,
органів місцевого самоврядування за останнім місцем прожи­
вання відсутнього, викликом свідків;

в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про
місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно
до ч. 2 ст. 43 ЦК;

г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питан­
ня про визнання особи безвісно відсутньою, тобто наявність між
ним і відсутньою особою цивільного або іншого правовідношен-

ня, що виникло раніше (договірного, аліментного тощо). Хоча ЦК і ЦПК не визначають кола осіб, які можуть бути заявниками по даній справі, вважається, що ними можуть бути діти, один з подружжя, батьки, будь-які члени сім'ї, кредитори або інші за­цікавлені особи. Не виключається і те, що заявниками можуть бути зацікавлені юридичні особи.

Правова зацікавленість може полягати у необхідності надання утримання за рахунок майна відсутньої особи, виконання її зобов'я­зань, припинення зобов'язань з участю безвісно відсутньої особи. Звернення до суду може бути обґрунтоване також потребами в оформ­ленні соціальних виплат. Так, Куп'янський міськрайоний суд Харківської області рішенням від 8 лютого 2007 р. задовольнив заяву N., визнавши безвісно відсутнім її чоловіка. Звертаючись до суду, заявниця вказала, що має намір отримати матеріальну допомогу на утримання неповно­літньої дитини. Лисичанський міський суд Луганської області задо­вольнив заяву Дочірнього підприємства ЗАТ «Текстильеластотехніка» Житлово-гостинного комплексу «Алексіс ТЕТ», яке визнання особи безвісно відсутньою обґрунтувало тим, що потрібно вирішити це питання через необхідність зняття цієї особи з реєстраційного обліку для припинення сплати комунальних послуг. В багатьох випадках заявники обґрунтовують судове визнання особи безвісно відсутньою необхідністю припинення сплати житлово-комунальних послуг за дану особу, розірвання шлюбу ст. 107 СК, виїздом дитини відсутньо­го за кордон на постійне місце проживання.

5. Справа про визнання фізичної особи безвісно відсутньою розглядається судом в порядку окремого провадження (гл. 4 розд. IV ЦПК) за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місце перебу­вання якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Оскільки

¹ Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний
коментар. - X., 2007. - С 284.

² Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 8 лютого 2007 р.
Справа№ 2-0-28/2007 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень України: http://
www.reyestr.court.gov.ua.

³ Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 лютого 2007 р. Спра­
ва № 2-0-26/2007р // Єдиний державний реєстр судових рішень України: http://www.
reyestr.court.gov.ua.

підсудність даної категорії справ визначена законодавцем альтер­нативно (ст. 246 ЦПК), місце розгляду справи обирає заявник.

6. Суд, визнавши доводи заявника обґрунтованими, ухвалює рішення про визнання особи фізичної безвісно відсутньою. З рі­шенням суду ЦК пов'язує настання певних правових наслідків, одним з яких є встановлення опіки над майном фізичної особи. За чинним цивільним законодавством опіка над майном може встановлюватись нотаріусом у двох випадках:

1) особа оголошена безвісно відсутньою за рішенням суду (ч. 1 ст. 44 ЦК);

2) місце перебування особи невідоме, до ухвалення рішення про визнання її безвісно відсутньою (ч. 2 ст. 44 ЦК).

6.1. Після набуття рішенням суду законної сили, нотаріус за останнім місцем проживання безвісно відсутньої особи, за заявою заінтересованої особи, описує належне майно та встановлює над ним опіку. Особа, яка звертається до нотаріуса з проханням вста­новити опіку над майном, подає йому відповідну заяву, копію рі­шення суду, документи, що підтверджують право власності безвісно відсутньої особи на майно, при необхідності документи, які під­тверджують родинні зв'язки заявника та безвісно відсутньої особи, інші документи. Нотаріус, перевіряючи подані документи, вивчає питання на наявність перешкод у встановленні опіки над майном. Зокрема, чи відповідає особа вимогам до опікунів ЦК та Правила­ми опіки та піклування, іншими актами законодавства.

Після вчинення вказаних дій, перевірки дієздатності майбутньо­го опікуна, наявності його письмової згоди бути опікуном, нотаріу­сом видається Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою за формою № 17, затвердженою на­казом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 р. № 1/5. Свідоцтво надає право опікуну над майном безвісно відсутньої особи приймати виконання цивільних обов'язків на її користь, отримувати належні їй платежі, погашати за рахунок її майна борги, управляти цим майном в її інтересах.

¹ Правила опіки та піклування: Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999р. № 34/166/131/88 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК опікун захищає права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою. Опікун над майном на підставі Свідоцтва опікуна може представляти інтереси безвісно відсутньої особи у суді.

При вирішенні питання про встановлення опіки над майном нотаріус проводить огляд майна, складає його опис та передає опі­куну на зберігання. Складання опису майна, над яким встановлю­ється опіка, здійснюється за правилами, встановленими для вжиття заходів з охорони спадкового майна (розд. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Опис здійснюєть­ся нотаріусом, який видав Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або, за його дорученням, іншим нотаріусом. Після складання акта опису майна нотаріус при­значає охоронця цього майна та передає йому майно на зберігання. Охоронцем може бути призначено опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, однак не виключається і призначення охоронцем іншої особи. По закінченні складання акта опису один його примірник видається нотаріусом охоронцю.

Якщо згодом певне майно виключається з акта опису, зокрема, на підставі рішення суду, на акті робиться напис, у якому за підписом нотаріуса, інших осіб, що підписали акт опису, вказується перелік вилучених речей. Цей напис скріплюється печаткою нотаріуса.

У випадку появи особи, яка була визнана безвісно відсутньою, одержання відомостей про місце її перебування, суд за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК). У цьому випадку нотаріус, який встановив опіку над майном, за заявою відповідної особи знімає з майна опіку.

6.2. Встановлення опіки над майном можливе і до ухвалення судом відповідного рішення, у випадку, коли місце перебування особи невідоме. Нотаріусу повинні бути подані докази на підтвердження цього факту (довідки з її останнього місця проживання тощо).

Цивільне законодавство не пов'язує можливість встановлення опіки над майном із тим, чи подана заява про визнання особи без­вісно відсутньою до суду та чи прийнята вона судом до розгляду, тому нотаріус може встановити опіку над майном і до подання за­яви до суду. Ініціювати перед нотаріусом встановлення опіки над

майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, можуть зацікавлені особи або орган опіки та піклування.

Відповідно до ст. 248 ЦПК при підготовці до розгляду справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд через органи опіки та піклування вживає заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої не відоме, якщо опіку над май­ном ще не встановлено, тобто питання не вирішено нотаріусом. Тобто суд має право при підготовці справи до розгляду звернутись до органу опіки та піклування з пропозицією ініціювати питання про встановлен­ня опіки над майном у нотаріальному порядку. Якщо опіку над майном уже встановлено, нотаріус або орган опіки та піклування інформують про цю обставину суд для врахування її при розгляді справи.

Можливість встановити опіку над майном особи, місце перебу­вання якої невідоме, може бути використано зацікавленими осо­бами для захисту її майнових інтересів, які охороняє закон, у ситу­ації, коли не сплив встановлений цивільним законодавством строк, що дає право визнати фізичну особу безвісно відсутньою в судово­му порядку. Оскільки фізична особа може бути визнана судом без­вісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування, до спливу цього строку унеможливлюється визнання судом фізичної особи безвісно відсутньою, саме тому виникає потреба у встановленні нотаріусом опіки над майном особи.

При встановленні опіки над майном особи, місце перебування якої невідоме, нотаріус призначає опікуна, видає йому Свідоцтво опікуна над майном, проводить опис майна та складає акт опису у такому самому порядку, що і при призначенні опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою в судовому порядку. Нормативно-правові акти МЮУ окремо не встановлюють форму Свідоцтва опікуна над майном фізичної особи, місце перебування якої невідо­ме, тому для цього може бути використане, з відповідним корегу­ванням, Свідоцтво опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою¹ (форма № 17).

¹ Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах: Наказ Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 р. № 1 /5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi.

14* Оф*^